Ця історія проста, як Бетмен, але в неї є один безсумнівний плюс: вона трапилася насправді.

Відомо, що жінки бояться мишей. Ще більше вони бояться летючих мишей. Тому, коли посеред ночі до Оксаниної спальні залетів кажан, вона без зайвої паніки, але дуже швидко зірвалася з ліжка і ретирувалася до сусідньої кімнати, якнайщільніше зачинивши за собою двері.

Кортасарівщина якась, … ту частину квартири захопили! – спробувала пожартувати вона, але веселіше не стало. Усвідомлюючи абсурдність ситуації, Оксана, тим не менш, підперла двері кріслом і лише після цього прилягла на дивані. Звичайно, про сон уже не йшлося. До світанку вона насторожено прислухалася, намагаючись уявити собі що діється в покинутій кімнаті.

На щастя, влітку світає швидко. Озброївшись довгою жердиною для засовування штор, Оксана відсунула крісло і обережно увійшла в спальну кімнату. Найперше в око впали відчинені дверцята шафи для одягу. "Боже мій! Якщо ВІН туди залетів, якщо звив собі там кубло – це катастрофа!". На щастя, після недовгих пошуків кажан знайшовся за шторою. Він спокійно висів вниз головою. Тепер треба було якось відчепити його від тканини і винести з квартири. Про те, щоб взяти ЦЬОГО МОНСТРА в руки Оксана не могла навіть припустити, треба було шукати хто може справитися з цією місією.

О шостій ранку ніяких кандидатур не намічалось. Що робити? І Оксана подзвонила в довідкову службу. Оператор міськдовідки злегка оторопіла: Кажан? Який кажан? Не знаю хто б міг допомогти… Знаєте, зателефонуйте в МНС! Ось телефон героїв-рятівників….

В управлінні з надзвичайних ситуацій також були, м’яко кажучи, дещо подивовані:

– Якби у вас пожежа, або, наприклад, кіт на дереві…
– В мене не пожежа і не кіт на дереві, в мене якраз навпаки – летюча миша на шторі! – пошепки, щоб не розбудити кажана, закричала Оксана.
– Не знаю чим вам допомогти, от якби у вас пожежа, – белькотів свою мантру спантеличений еменесівець
– Навзаєм! – роздратовано подумала Оксана, але про всяк випадок вирішила промовчати.
– О, – врешті-решт знайшовся черговий, – Ви подзвоніть на гарячу лінію міськради, там повинні знати що робити. Записуйте телефон…

Невідомо чи на гарячій лінії Львівської міськради справді знають все, але точно у них є відповіді на всі питання. Збентежити їх абсолютно неможливо, вишкіл шамана Березюка дається взнаки: ввічливо відповідати кожному навіть на відверто провокаційні або тричі дурацькі запитання.

У переддень виборів для Андрія Івановича важливий кожен голос, без огляду на IQ його носія. Зрештою, Андрій Іванович точно знав, що на голоси професорів йому розраховувати не варто.

– Кажан? Подзвоніть на станцію юних натуралістів або зверніться у свій ЖЕК! – бадьорим голосом відрапортувала чергова "гарячої лінії".

Які натуралісти о пів на сьому! Та й надіятися на допомогу ЖЕКу також, чесно кажучи, утопія наївніша за комунізм, - подумала Оксана. І в цю мить раптом почула за вікном шаркання віника. Це був Знак – ЖЕК сам йшов до неї.

За якихось 20 грн. двірник зняв кажана зі штори і примостив його у кроні невисокого деревця. Створіння, здається, навіть не прокинулося. Так щасливо для всіх учасників закінчилася ця історія.