Так, цього року в українському медіа-просторі можуть почати своє функціонування суспільне радіо та телебачення, крім цього, очікується «відлига» в наступі на свободу слова.

Дивно, але суб’єктом законодавчої ініціативи щодо законопроекту, який обіцяє неабиякі гарантії журналістів та громадськості по відношенню до висвітлення діяльності посадових осіб та депутатів, – є самі народні обранці.

11 січня цього року народні депутати Микола Томенко, Микола Баграєв, Олена Кондратюк, Рустам Раупов та Микола Княжицький, зареєстрували у Верховній Раді проект Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вилучення поняття негативна інформація».

Про перспективи законопроекту стати нормативно-правовим актом говорити поки-що рано, проте існування такого законопроекту буде слугувати, щонайменше, поштовхом для серйозного обговорення проблеми, яка існує в українській медіа-сфері .

Проблема пов’язана з поширенням інформації існує в Україні з початку здобуття незалежності. Після того, як у 2001 році в Кримінальному законі було декриміналізовано статтю, яка передбачала відповідальність за наклеп, здавалося, що преса швидко набуде рис «четвертої влади» в пострадянській державі.

По суті, українське законодавство хотіли європеїзувати – залишивши лише цивільно-правову відповідальність. Однак, на відміну від європейських держав в Україні діяла і продовжує діяти презумпція недостовірності інформації, що значно ускладнює журналістську діяльність.

Це означає, що будь-яка інформація поширена в ЗМІ, якщо вона виступає в суді предметом спору – є апріорі недостовірною. І той хто її поширив (згідно з ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» відповідачами є автори інформаційних матеріалів, журналістів редакції, редактори ) повинен доводити правдивість такої інформації.

Згаданий вище проект Закону № 1257 вносить принципові зміни в українське медіа-законодавство. Так, автори законопроекту пропонують вилучити зі статті 277 Цивільного кодексу України положення про те, що «негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».

І хоча існуюча норма п. 3 ст. 277 ЦК має своє юридичне обґрунтування, перш за все зі сторони конституційних та загально-правових положень. Позаяк відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Однак європейська практика з цього питання схиляється на бік поширювача інформації, таким чином гарантуючи кожному положення вже, щоправда, іншої статті Конституції – 32-ї.

Ініціатори законопроекту, у свою чергу, наголошують на тому, що законодавство України не містить визначення негативної інформації і не окреслює фактичних ознак, які вказують на негативність інформації. А це створює юридичний нонсенс, коли на підставі негативної інформації встановлюється презумпція недостовірності. Таким чином, будь-яка негативна інформація розглядається судом як недостовірна, якщо поширювач інформації не доведе, що ця негативна інформація відповідає дійсності.

Поки що з законопроектом народні обранці ознайомлюються, та очевидно, що реверансу в бік законопроекту від осіб, які нерідко стають головними фігурами у справах про захист їхньої честі та гідності, чекати не слід.

Фото: uastudent.com