Україна належить до країн з найвищим рівнем видатків на соціальний захист населення. В нас справді функціонує складна система субсидій, пільг і соціальних виплат. Виходить, що гроші держава витрачає, а народ практично злиденний…

Вчора до мене на прийом прийшла старенька бабуся. Попросила допомогти написати звернення до Януковича і Азарова, щоб підвищили їй пенсію, бо минулі два рази підвищення було аж на 3 гривні! А ще бабця поскаржилася, що не могла вночі спати… від голоду – «в животі бурчало». В неї до наступної пенсії (близько тижня) залишилася жменька гречки і все.

Цей випадок далеко не поодинокий. Самотні бабусі і дідусі в Україні живуть далеко за межею бідності, а часто і голодують. Подумати тільки! Надворі ХХІ століття, держава живе в мирний час, можновладці, їхні діти просто «з жиру бісяться», а найменш захищені верстви суспільства не знають, як дожити до завтрашнього дня.

Я був глибоко вражений історією про виселення літньої львів’янки Валентини Коробко з її квартири наприкінці минулого тижня. Нещастя трапилося через довірливість жінки, що постраждала від квартирної афери.

Та мене вразили не так обставини історії, підлість та жорстокість людей, як безучасніть держави. Як могло трапитися, що самотня, беззахисна літня людина опинилася просто неба без засобів до існування, а державі до цього немає діла? Куди дивляться органи соціального захисту? Чому судові органи не врахували всі обставини справи, не вжили якихось заходів, щоб захистити жінку, коли приймалося рішення про виселення п. Валентини?

Ми постійно чуємо про реформи, про так зване покращення життя, про відповідальність держави за добробут людей. Натомість в реальному житті бачимо злиденність наших громадян. Нам пояснюють, що світ ще не оговтався від кризи, що Україна ще не відновила свою економіку, що в державі не вистачає грошей. А в мене виникає запитання – чому нас повинно це обходити? Українці платять податки, щоб не перейматися цими проблемами, щоб держава у вигляді цілої купи посадовців вирішувала всі негаразди і гарантувала комфортне і безпечне життя людям. Як на мене, президент може  на велосипеді їздити і в старому костюмі на роботу ходити, аби тільки люди не голодували.

Сфера соціального захисту громадян в Україні не працює. Це факт і з ним треба щось робити! Українці не захищені державою, не впевнені в завтрашньому дні, просто покинуті напризволяще.

Не знаю, що далі планує робити наша влада, але, по-моєму, сьогодні вона рухається точно не втому напрямку.