Мій дід Іван Миколайович, у 1941- розпочав війну командиром взводу полкової артилерії 46 сд Західного фронту під Смоленськом, завершив командиром 889 артилерійського полку 337 сд. 27 армії, у Будапешті, був декілька разів поранений, за форсування Дніпра на Букринському плацдармі отримав високе звання Героя Радянського Союзу. 
 
Всю війну для нього, що з полковою 76-мм гарматою зразка 1927 року, що з трьома дивізіонами 76-мм дивізіонних гармат ЗІС-3, основним противником попри ворожу пехоту залишались танки. Радянська пропаганда розповідала про сотні і тисячі підбитих німецьких танків, з 1943 року, вони ще й отримали кошачу персоніфікацію в особі "Тигрів" і "Пантер", насправді більшість підбитих машин німецькі техніки повертали до строю, якщо вони не були спаленими. Мій дідо не підбивав ні "Тигрів" ні "Пантер" (нема таких перевірених відомостей), але "звичайні" Pz III  та Pz IV палив, за що і отримав у 1943-у році зірку Героя. 
 
Мені у страшному сні не могло приснитись, що я буду у 2014 році розглядати пам'ятку бо боротьбі з "Тиграми" датовану 1943 роком, не з цікавості, а і як свого часу мій дід з практичної сторони!  Тільки тепер це не німецький Pz VI "Тигр", а російський ГАЗ-2330 "Тигр"! Щоправда німці у 1943-у не називали своїх танкістів і панцергренадерів "самообороною", не стидались належності до Рейху, а Гітлер не розповідав іноземним журналістам, що "Тигр" можно придбати у будь кому "воєнторгє"...

http://rubej.at.ua/forum/26-208-1