У своєму розумінні еротичного в мистецтві жінки значно цікавіші, більш інтригуючі й непередбачуваніші, ніж чоловіки.

Такого висновку дійшли Іванка та Сашко Войтовичі – художники, які вигадали цікавий мистецький проект “Приборкання Ероса”, жіночий ракурс якого демонструють у галереї “Зелена канапа”.

Усе почалося з Іванки Войтович, яка багато років спостерігаючи, як кохається у жіночому тілі (мазок за мазком відтворюючи його на полотні) її чоловік Олександр, а також за тим, як Ерос проникає у всі сфери не лише життя, а й мистецтва, вирішила зібрати друзів-художників, щоб спробувати з’ясувати, як розуміють еротичність у мистецтві у Львові. Торік у переддень свята всіх закоханих вона запросила творчо приборкати Ероса своїх друзів-чоловіків, а цьогоріч залучила до мистецької розмови на еро-тему художниць-жінок: Анну Атоян, Зоряну Гарбар, Іру Кляпетуру, Йоланту Клюсовську, Наталю Бартків, Наталю Мирончук, Ніну Резніченко, Оленку Онуфрів, Олю Пильник та Уляну Ванівську-Думе. І сама охоче до цієї розмови приєдналась.

І раптом виявилося: у сенсі еротики жінки значно охочіше розмірковують і говорять про себе, свої відчуття, ніж про представників протилежної статі. Принаймні з виставлених у “Зеленій канапі” у рамках проекту творів живопису, графіки, фото, кераміки авторства одинадцяти художниць помітно, що лише поодиноких надихнула чоловіча сутність. Серед них – Йоланту Клюсовську, яка запропонувала для експозиції кілька фоторобіт, де героєм є чоловік.

“Загалом чоловіків, коли йдеться про тему еротики, фотографувати значно складніше, ніж жінок, – ділилася думками Йоланта. – Жінкам притаманно прагнути привертати до себе якомога більше уваги, позувати, це – в їхній природі. А чоловіки навпаки: за первісною суттю – активні, схильні диктувати. Вони починають страшенно соромитися фотокамери, не в останню чергу тому, що мають (як їм видається) якийсь недолік тіла, скажімо, ледь помітну жирову складку. А відтак із моделями-чоловіками бажано мати дружні стосунки, щоб зйомки відбулися добре. З іншого боку, просто показувати тіло – нецікаво. Треба знайти для фотодослідження чоловічої природи цікаві ракурси, водночас зважати, щоб не спотворити тіло чоловіка жіночими позами чи звичками”.

Варте уваги, що, приборкуючи Ероса, цікаві ракурси шукали всі авторки проекту й доволі успішно. Скажімо, Оленка Онуфрів доповнила своє живописне “Делікатне прання” справжньою мереживною жіночою білизною на шворках, а Ольга Пильник зліпила поверхню керамічної “Еро-табуретки” з обрисів реальної жіночої дупці. До речі, на відкритті виставки (де всіх гостей пригощали еротичними тістечками, які кав’ярня “Світ кави” виготовила спеціально з такої нагоди) гостям дозволяли на цю табуретку сісти. “Є гарний фразеологізм, – сміялися гості, – “почуватися не в своїй тарілці”. Коли сидиш на цій табуретці – відчуття, що не на власній дупці”.

“Еротичне мистецтво, як і мистецтво загалом, дає людині стільки, скільки людина прагне, готова й спроможна від нього взяти, тому не варто боятися, що його сприймуть неадекватно”, – стверджує мистецтвознавець Богдан Шумилович. А директор галереї “Зелена канапа” Олеся Домарадзька додає: “Приборкання Ероса – це служіння йому. Це боротьба свідомого з несвідомим. І ця боротьба незмінно закінчується перемогою – перемогою мистецтва!”

Львівська газета