Серцевий напад, який звів у могилу харизматичного лідера Венесуели, став причиною появи на мапі світу нової зони напруги. Колишній десантник у червоному береті добряче залив сала за шкіру дядькові Сему.

Особливо американців турбувала ніжна дружба покійника з Махмудом Ахмадінежадом. Показово, що на сам кінець 2012 року Барак Обама затвердив виділення з державного бюджету одного мільйона доларів «для протидії впливу Ірану в Латинській Америці».

Очевидно, що навряд чи Білий дім знехтує можливістю поставити на чолі Венесуели вірну собі маріонетку. З іншого боку, наразі очевидних кандидатів на маріонетку не видно.

Згідно венесуельського законодавства, президентські вибори повинні відбутися через 30 днів після смерті попереднього глави держави. Зрозуміло, що часу на агітацію в потенційних кандидатів обмаль.

Навряд чи варто сподіватися на появу якихось несподіваних новачків. Тож за венесуельську «булаву», швидше за все, реально боротимуться лише два претенденти.

Колишній водій автобуса

Один з них уже розпочав передвиборну кампанію. Віце-президент Ніколас Мадуро, який до обрання нового президента де-юре виконує обов’язки глави держави, заявив, що рак Уго Чавеса – результат змови його ворогів.

Мадуро натякнув на отруєння: «Було дуже багато подібних прикладів в історії, останнім з яких стала підозріла смерть палестинського лідера Ясіра Арафата».

Підозрюваних знайшли швидко. Ніколас Мадуро своїм указом вислав з країни військово-повітряного аташе посольства США Девіда Дельмонако і ще одного американського дипломата.

Колишній водій автобуса і член профспілки працівників громадського транспорту Каракаса, вусатий і балакучий 50-річний Мадуро – непохитний прихильник Чавеса, офіційно оголошений колишнім президентом своїм наступником.

Мадуро прийшов у політику в 2000-му році, коли став депутатом Національної асамблеї. Каракасом гуляють вперті плітки, буцімто своєму стрімкому злету він завдячує дружині Силії Флорес.

Ні-ні, не подумайте нічого сороміцького. Просто коли Чавеса засадили до в’язниці після невдалої спроби перевороту в 1992 році (дивися «Довідку»), Флорес керувала командою адвокатів, яка через два роки домоглася звільнення майбутнього президента.

Зараз Флорес посідає посаду генерального прокурора, що може стати в нагоді її чоловіку в разі суперечок навколо ймовірного використанням ним адміністративного ресурсу.

Мадуро став ще ближчим до Чавеса, коли в середині 2011 року в того діагностували рак. Він часто перебував поруч з президентом у Гавані, будучи єдиним офіційним спікером новин про здоров’я Чавеса.

Варто зазначити, що Ніколас Мадуро може розраховувати на голоси не тільки відданих прихильників покійного Чавеса, але тих, хто ще чітко не визначився із своїми симпатіями.

На його користь – не лише походження «з низів», але й активна участь в багатьох ініціативах покійного президента, які здобули прихильність багатьох, перш за все, бідних верств населення.

Зокрема, можна пригадати масштабний проект Vivienda, який передбачав будівництво сотень тисяч дешевих квартир. Причому проект запустили наприкінці 2010 року, коли страшні зливи зруйнували багато бідних кварталів, залишивши без даху над головою кілька сотень тисяч людей.

Чавес не лише наказав розселити безхатченків в університетах, армійських казармах, будівлях міністерств і навіть у власному президентському палаці, але й оперативно започаткував проект Vivienda.

Оскільки Ніколас Мадуро тоді теж не залишався осторонь, голоси щасливих власників дешевого житла йому забезпечені. Беручи до уваги, що на нинішній час у рамках Vivienda вже здано в експлуатацію понад 250 тисяч помешкань, можна лише позаздрити електоральній базі віце-президента.

Він також може скористатися результатами нафтової політики покійного президента. Чавес, нагадаємо, не побоявся провести тотальну націоналізацію нафтової галузі (що власне, й зробило його головним ворогом Заходу).

Отримані нафтодолари Чавес пустив на фінансування різноманітних соціальних програм, у першу чергу в галузях охорони здоров’я та освіти в бідних районах. Досягнення підтвердила ООН, яка в 2005 році визнала, що у Венесуелі повністю ліквідована неписемність.

Та й міжнародні здобутки Чавеса можуть стати електоральним здобутком Ніколаса Мадуро, який деякий час був міністром закордонних справ. Зокрема, нагадаємо про спробу позбутися гегемонії американського долара шляхом започаткування регіональної валюти сукре.

Однак, не все так райдужно. Камінців у город Чавеса накидали чимало. Багатьом у Венесуелі не до вподоби різке посилення ролі військових у повсякденному житті країни та придушення практично будь-якого інакомислення, що вилилося в арешти опозиціонерів, тиск на журналістів та залякування суддів.

Не додають популярності й закиди в причетності Чавеса та його команди до торгівлі наркотиками (https://vgolos.com.ua/svit/27.html) та девальвація національної грошової одиниці болівара (https://vgolos.com.ua/svit/news/3738.html). Тож у головного противника Ніколаса Мадуро є непогані шанси на перемогу.

Опозиційний губернатор

Мова про 40-річного Енріке Капрілеса – губернатора Міранди, другого за кількістю населення штату в країні. Випускник юридичного факультету Капрілес став наймолодшим законодавцем в історії Венесуели, перемігши на виборах до парламенту у віці 26 років.

Капрілес завжди вирізнявся критикою Уго Чавеса, що дало йому можливість виграти вибори мера муніципалітету Каракаса, а потім, у 2008 році, губернатора Міранди. Причому в обидвох випадках опозиціонер брав гору над найближчими соратниками Чавеса.

На останні президентські вибори Капрілес йшов за підтримки коаліції Демократичної єдності, що складається з понад двох десятків партій і організацій, які є ядром венесуельської опозиції. Тоді він продемонстрував дуже пристойний результат, набравши 44% голосів.

Харизматичний і енергійний губернатор Міранди відомий своїми подорожами на мотоциклі найбіднішими районами країни. Капрілес залюбки спілкується з мешканцями нетрів і прославився тим, що завжди виконує дані простим людям обіцянки.

Існує думка, що Капрілес спеціально створив образ близького до народу політика, який надзвичайно нагадує імідж покійного Чавеса. Губернатор знаходиться в постійному контакті з бідними (що навіть шкодить виконанню ним своїх службових обов’язків, на які елементарно бракує часу). Капрілес, як справжній актор полюбляє розсилати повітряні поцілунки і трясти кулаком в «чавесівською» стилі «захисника простих людей».

Як і Чавес, Капрілес теж сидів за гратами. Його посадили на чотири місяці за заклики до протесту біля посольства Куби в 2002 році.

І наостанок – цікавий факт. Родина ймовірного президента Венесуели походить… з Польщі. Наприкінці Другої світової війни його бабуся і дідусь по материнській лінії на прізвище Радонські прибули до Венесуели лише з однією валізою.

Його прадід і прабабуся загинули в концентраційному таборі Треблінка. Що, до речі, не заважало нестриманому на язик Чавесу обзивати Капрілеса… фашистом.

P. S. Шанси на перемогу мають обидва. Але найцікавіше, що ні Мадуро, ні Капрілес навряд чи стануть танцювати під дудку Білого дому.

Ось в цьому, на наш погляд, і полягає головна проблема. Вашингтон, не маючи під руками готового кандидата в президенти, може зважитися на організацію військового заколоту, породивши нового Піночета.

Тож у світі може з’явитися ще одна диктатура, а в найгіршому варіанті, навіть ще одна кривава громадянська війна. Джунглі Південної Америки дуже добре надаються для партизанки…

Довідка

Уго Рафаель Чавес Фріас народився 28 липня 1954 року в містечку Сабанета (штат Барінас). У 1975 році закінчив Військову академію Венесуели, служив у військово-десантних військах, потім у спецназі. Червоний берет десантника згодом став невід’ємною частиною його образу.

У 1982 році заснував з товаришами по службі підпільну організацію «Боліваріанська армія народу Венесуели» COMACATE (абревіатура, складена з перших і других літер у назвах середніх та молодших офіцерських чинів). Пізніше COMACATE була перетворена на «Революційний боліваріанської рух» (ісп. Movimiento Bolivariano Revolucionario), названий на честь героя війни за незалежність Латинської Америки Сімона Болівара.

3 лютого 1992 року підполковник Чавес очолив військовий заколот проти президента Венесуели Карлоса Андреса Переса. Повстання, під час якого загинули 18 осіб і 60 отримали поранення, уже через день було придушене урядом. Чавес опинився у в’язниці, де провів два роки.

1994-го вийшов на свободу за амністією президента Рафаеля Кальдери та створив політичну партію лівого спрямування – Рух за п’яту республіку (ісп. Movimiento V Republica) і перейшов від збройної боротьби до легальної політичної діяльності.

У грудні 1998 року вперше був обраний главою держави. Подолавши спробу державного перевороту (12-14 квітня 2002 року), відсторонення від влади і загальний страйк, він узяв курс на будівництво «венесуельського боліваріанського соціалізму XXI століття».

У лютому 2009-го за підсумками загальнонаціонального референдуму отримав право брати участь в президентських виборах без будь-яких обмежень: «Громадяни не повинні позбавлятися права вибирати лідера, що сподобався їм, стільки разів, скільки хочуть».

2011 року стало відомо про онкологічну хворобу Чавеса. Операційне втручання та хіміотерапія не допомогли. У грудні 2012 року вирушив на Кубу для проведення чергової онкологічної операції. Два тижні тому був доставлений на батьківщину, де й помер на 59-му році життя.

За матеріалами: BBC, ИноСМИ, Лента

Фото: AFP