У Львові назріває ще один “рейдерський скандал”. Троє місцевих приватних підприємців – власники магазину меблевих тканин “Мегатек” на вул. Хоткевича, 8 стверджують, що їхній роботі перешкоджають псевдовласники крамниці.

За словами одного з підприємців Романа Літвінського, історія розпочалася ще задовго до придбання ним та його колегами приміщення на вул. Хоткевича.1 грудня 1999 року ТВП “Ярмарх” та ПП “Бізнес” уклали договір оренди на приміщення за адресою вул. Хоткевича, 8, для здійснення ПП “Бізнесом” там підприємницької діяльності. До 2003 у приміщенні за вказаною адресою функціонував бар-кафе.

5 вересня 2003 року співвласник ТВП “Ярмарх”, власник приміщення на Хоткевича Ганна Мархевка несподівано помирає. Згідно ж з договором оренда крамниці закінчувалася 1 грудня 2003 року, а продовження договору можливо було лише після обговорення сторонами питання про подальшу оренду приміщення.

Про закінчення дії договору сини Мархевки – Олег та Орест попереджали директора ПП “Бізнес” Юрія Кадика листами два рази: 7 листопада 2003 року та 3 лютого 2004 року. Однак Кадик не відповів на листи і не звільнив приміщення.

5 травня 2004 року Мархевки подали позов на ПП “Бізнес” до Господарського суду Львівської області щодо усунення перешкод в користуванні та виселення підприємства з приміщення. Суд повністю задовольняє вимоги позивачів.Надалі правочинність рішення Господарського суду підтвердили своїми рішеннями від 19 жовтня 2004 року Львівський апеляційний суд та від 13 січня 2005 року Вищий господарський суд України.

В період судового розгляду справи в матеріалах з’являється так званий договор купівлі-продажі приміщення на вул. Хоткевича, який нібито був вкладений поміж Кадиком та Мархевкою 4 листопада 1999 року. Але 4 жовтня 2004 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, 23 лютого 2005 року – Київський науково-дослідний інститут судових експертиз та 17 листопада 2006 року Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз визнали, що підпис від імені Ганни Мархевки в цьому договорі виконаний не Ганною Мархевкою.

25 квітня 2005 року ТВП “Ярмарх” вкладає договір договір купівлі-продажі приміщення з трьома львівськими підприємцями: Сергієм Войткевичем, Романом Літвінським та Ігором Проциком.

Кадик йде у ва-банк і у подає позов у Галицький районний суд до братів Мархевків, ТВП “Ярмарх” та нових власників приміщення з вимогою визнати дійсним договір купівлі-продажу магазину від 4 листопада 1999 року. Однак 14 серпня 2007 року суд відхиляє позов Кадика і таким чином підтверджує попередні рішення на користь відповідачів, зазначивши поміж іншим, що договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально, а отже є недійсним з моменту його укладення.

Після рішення Галицького районного суду з приміщення на Хоткевича знімається арешт, підприємці беруть кредит у одному з банків Львова і розпочинають роботу.

Однак, Кадик на цьому не зупиняться та подає апеляцію. І несподівано для всіх 24 грудня 2007 року Апеляційний суд Львівської області задовольняє вимоги ПП “Бізнес”, скасовує попереднє рішення Галицького районного суду, визнаючи за Кадиком право власності на приміщення на вул. Хоткевича та скасовує угоду про купівлю-продаж поміж підприємцями та “Ярмархом”.

Цікаво, що у своєму рішенні Апеляційний суд посилається на висновки Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 4 жовтня 2004 року, які насправді засвідчують, що підпис Ганни Мархевки в договорі купівлі-продажу приміщення на Хоткевича, 8 від 4 листопада 1999 року їй не належить.

Дії переможця-Кадика після довгожданого успіху були прогнозовані. Так Літвінський розповідає, що вже у 2008 році дружина Юрія Кадика, працівниця Львівської обласної прокуратури Оксана Кадик, відвідувала банк, в якому підприємці взяли кредит і намагалася з’ясовувати в різкій формі у керівництва фінансової структури, на яких підставах банк дав їм позичку.

“Працівники банку були просто шоковані він цього візиту. Також Кадики зверталися в БТІ та інші організації, аби пришвидшити їм незаконну видачу документів”, – додає Літвінський.
В той же час підприємці продовжують боротьбу. Вони мають намір подати касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду до Київського верховного суду з того приводу, що Кадик представляв у суді підроблені документи.

“Що стосується самої пані Кадик, то ми будемо писати скаргу у правоохоронні органи про те що жінка використовує службове положення. Яке вона мала право приходити в банк, представлятися працівником прокуратури і вирішувати приватні справи свого чоловіка?”, – обурюється підприємець.

Літвінський розповідає, що він з колегами неодноразово спілкувалися з Юрієм Кадиком і той пропонував єдиний можливий варіант вирішити конфлікт по-мировому: відкуп.

“У всіх розмовах він вимагав гроші із бувших власників. А реально Кадик не заплатив за магазин ні копійки. За всі 5 років він не представив суду ні одного платіжного доручення, в якому б буда доведена проплата. Я намагався розібратися у конфлікті, однак результат був один: дайте 120 тис. дол. і я не буду ні з ким судитися. Але виникає питання: за що і чого? Це 100% рейдерське захоплення”, – каже Літвінський.

Зараз магазин на вул. Хоткевича, 8, функціонує, однак працювати нормально не може. І хоча Львів сьогодні ще не аж так багатий на рейдерські махінації, однак факт залишається фактом: рейдери потрохи акліматизовуються у нас.

На носі – ЄВРО-2012, а тому основними жертвами рейдерів стануть підприємства, які володіють землею у центральній частині міста. А тут поле неораної роботи. Врятувати ситуацію зараз можуть хіба зміни у законодавстві чи чесні суди, якими в Україні на сьогодні здебільшого аж ніяк “не пахне”.

P.S. Офіційний коментар Львівської обласної прокуратури ми наразі не отримали. Як тільки він з’явиться, ми обов’язково його опублікуємо.