7 жовтня очільник країни-агресора Владімір Путін відзначає свій день народження. Не пропустив такого «свята» його кум Віктор Медведчук. Той ще 6 жовтня зустрівся із агресором, пообіцявши фактично капітуляцію України, а саме:

  • Відновлення економічних зв’язків Росії та України.
  • Продаж Росією Україні вакцини проти коронавірусу. До слова, тої самої, про яку лідер США Трамп говорив, що її страшно колоти навіть мавпам.
  • Скасування санкцій між Росією та Україною.
  • Медведчук фактично засудив визнання Україною Росії, як держави-агресора.

При цьому вже вкотре ніякої офіційної реакції ні зі сторони СБУ, ні з інших правоохоронних органів не було. Чому так? Дізнавався ІА Вголос.

Потрібно дослідити зустріч Медведчука і Путіна на наявність елементів державної зради.

Ярослав Макітра, політтехнолог:

Медведчук немає жодного права представляти Україну в Росії. Щоб вести подібні переговори має бути представник МЗС чи спеціально делегована президентом особа.

Разом з тим в Україні будь який політик має право виголошувати ті чи інші речі. З іншого боку важливо, з ким він про це говорить і про що. І оцінку цьому повинні дати в СБУ. Потрібно дослідити зустріч Медведчука і Путіна на наявність елементів державної зради.

Те, що Медведчук дозволяє собі літати у Москву на перемовини із Путіним свідчить про слабкість державного апарату. У влади відсутня швидкість адекватної реакції на події. Водночас це може свідчити про небажання Зеленського зайвий раз дратувати Путіна.

Андрій Міщенко, політолог:

Все, що зараз відбувається, зокрема і, так званий реванш, – це наслідок того, що в 2014 році був ухваленим недосконалий законопроект про люстрацію. Якби тоді заборонили балотуватися в державні органи влади, займати державні посади всім проросійським силам – цього б сьогодні не було. І зараз ми б мали по-справжньому очищену політичну ситуацію. І таких політиків та депутатів, як Медведчук у нас просто б не було. Проте цей політик непогано реанімувався, починаючи з 2014 року. Якщо раніше у нього з його «Українським вибором» рейтинг був менше 1%, то вже зараз це суттєво вище.

При Зеленському ніяким чином не вирішили проблему із 5 колоною, яку відкрито уособлює Медведчук. Хоча раніше президент під час однієї із прес-конференції обіцяв показати шокуючі факти по ОПЗЖ. Минув тривалий час – цього не сталось.

Медведчук полетів до Путіна, бо ці всі засідання «мінських груп» чи ТКГ не мають ніяких результатів. От схожа є ситуація із Нагірним Карабахом. Там розмови про мирне врегулювання тривають вже 28 років. Їхнім результатом стало те, що Азербайджан вирішив військовим шляхом відновити свою територіальну цілісність. Тобто, що б нам з вами не говорив Медведчук про мир, тобто «руській мір», насправді є кілька шляхів повернення своєї території. Це – військовий шлях, його доведеться реалізовувати якщо не зараз то через 10-50 років точно. Другий – це робота України задля розвалу Російської Федерації. А те, про що Медведчук домовляється з Путіним – це капітуляція України і фактично подарунок агресору на його день народження.

Медведчук – це не проросійський політик, він відвертий російський діяч та українофоб. Він грає на свого виборця, який намагається повернути в Україну «рускоє вєлічіє» і московський чобіт. Навіть «Партія регіонів» була більш проукраїнська у порівнянні з ОПЗЖ. Бо там «донецькі» мали свої інтереси і зачасту не пускали сюди російський бізнес.

Українську владу не хвилює діяльність Медведчука. І діяльність Фокіна у тристоронній контактній групі цьому яскравий доказ. Щодо переговорів про поставку російської вакцини в Україну, то тут і справді яскраво висловився Трамп, який заявив, що у США навіть мавпам це не вколять. І тут виборцям ОПЗЖ варто задуматись, за кого їх вважають їхні ідоли.

Путін використовує Медведчука, як рупор своїх ідей в Україні.

Олег Жданов, військовий експерт:

У Віктора Медведчука немає ніяких повноважень на перемовини із агресором. Ще влітку минулого року президент Зеленський відверто заявив, що Медведчук з позиції державної влади ніхто і звати його ніяк. Коли ж Медведчук їздив у Європу та вів незрозумілі перемовини із європейськими депутатами в Європарламенті, тоді українська влада офіційно заявляла, що ні на що не делегує керівника ОПЗЖ і це все його приватні ініціативи та думки, які ніяким чином не корелюються із позицією України. І зараз все те саме.

Путін використовує Медведчука, як рупор своїх ідей в Україні. І тим, що він його приймає та делегує, це означає те, що він намагається його максимально легітимізувати, зробити з нього вагому політичну фігуру серед «ватних» виборців в Україні.

З того приводу, чому Медведчук регулярно відвідує країну-агресора, то нагадаю, що офіційно між нами немає війни, кордони між Україною та Росією відкриті, починаючи з 2014 року. У нас діє договір про «Стратегічне партнерство», який був автоматично продовжений. А тому Медведчук, як політик, формально має право їздити до агресора. Ми стали заручниками правової колізії. І зараз вже Зеленський не хоче визнавати Росію стороною конфлікту.

Українським політикам потрібно на державному рівні заборонити перемовини з агресором

Олесь Доній, політолог:

Для мене не зрозуміло, чому для українських політиків на державному рівні не існує заборони вести переговори із державою-агресором. Адже у нас на державному рівні визначено, що Росія – це окупант. Принаймні це є на рівні постанови Верховної Ради. Натомість прямої заборони вступати в контакти із Росією для українських чиновників та парламентарів немає. А тому дійсно, з формальної точки зору в держави на диво немає до Медведчука претензій.

А тому Медведчук регулярно літає до агресора. Він перед парламентськими виборами уже їздив з Бойком на поклін до Путіна. Тоді для нього не було ніяких наслідків.

Ці поїздки Медведчука в РФ свідчать про подвійні стандарти – про те, що про війну ми говоримо лише в контексті населення, а для чиновників немає ніяких обмежень. І це неправильно. Проте поїздка до Путіна має і суто формальну мету. Зокрема так кум Путіна намагається втримати свій проросійський електорат в Україні. Бо у нього зараз багато конкурентів. Це – і «Партія Шарія», і «Опоблок» та інші. А тому для монополізації російського електорату в Україні Медведчук і поїхав до Росії.

Співпраця ОПЗЖ із агресором свідчить про велику прогалину в українському законодавстві, які наразі ніхто не збирається заповнювати.

Андрій Ніцой, політолог:

Медведчук виконує важливе кремлівське завдання в Україні. Він повертає Україну не просто в орбіту російського впливу, а під пряме керівництво Російської Федерації. Наразі він блискуче виконує це завдання, купивши три великі інформаційні канали.

Медведчук немає жодного права представляти Україну або робити від її імені якісь заяви. Але наша політична еліта та і громадяни часто люблять толерувати самозванців, які голосно кричать у випадку Медведчука про мир.

Медведчук поїхав до Путіна через те, що зараз в глухий кут зайшов мінський процес. Зрозуміло, що ніяких перемовин у Мінську вже бути не може через протести там проти Лукашенка. Крім того усім уже зрозуміло, що «мінські угоди» безперспективні. І тепер уже навіть Зеленський зрозумів, що «Мінськ» вигідний Путіну, а його використовують у якості «паяца». Відповідно у Зеленського уже подумують, як відмовитись від мінських переговорів і тут включається Медведчук, щоб цього не допустити.

Зараз кум Путіна вміло прикривається обміном військовополонених та вакциною від коронавірусу, щоб мати прихильників. А по суті – це шантаж усіх українських громадян. Тобто Медведчук і Росія перед українськими виборцями намагаються поставити питання життя і смерті. Мовляв, буде Медведчук – буде життя, а ні, то – ні. Тобто вони по-хитрому підходять навіть до людських життів. І тепер у РФ та Медведчука придумали, що нас можна шантажувати російською вакциною. Хоча хочу пригадати слова Трампа про те, що у США її б не ризикнули уколоти навіть мавпам. До того ж, це – бізнес. Бо РФ комусь потрібно продавати цю незрозуміло вакцину, яка не має ніяких медичних показників, які б свідчили про її ефективність.

Марія Бойко, «Вголос»