Рік тому читачі отримали з-під пера цього письменника книжку «Дух одвічної стихії» про Василя Івахіва – героя підпільної боротьби, одного з організаторів Української Повстанської Армії, вихідця із села Подусільна Львівської області. Обидві книжки вийшли у видавництві «Тріада плюс».

Цього разу, досліджуючи тему героїчної боротьби за нашу незалежність на теренах Рогатинського району Івано-Франківської області, автор звернувся до теми зрадництва, і головний герой цього пригодницько-детективного за жанром роману – негативний. Чому? На це питання відповідає автор.

Книжка написана на реальних фактах. Один завербований чоловік був особистим агентом начальника Рогатинського райвідділу міліції капітана Аносова, походив родом з села Дички Рогатинського району. Видав енкаведистам багато людей. Коли постало питання щоб розшукати сліди Романа Шухевича і Романа Кравчука – представника закордонного проводу ОУН, які тривалий час були на Рогатинщині, потрібно було когось заслати в підпілля, і от енкаведисти знайшли цього чоловіка. У книжці він згадується під прізвищем Довгалюк, а справжнє його прізвище Довгий.

Коли підпільники стали запідозрювати його в чомусь недоброму, і він доповів про це тим, кому служив, то вони вирішили йому допомогти: пішли на провокацію. Довгалюк на очах людей вбив високого рогатинського посадовця – серед білого дня біля кінотеатру, коли люди вийшли з кіно. Це була дуже резонансна подія. Завдяки цьому йому вдалося проникнути в підпілля і наробити великої шкоди. Попри все, його згодом розкусили, і він зазнав заслуженої кари.

Ця книга написана на реальних життєвих фактах, хоча присутня й творча письменницька вигадка. Усі підпільники в книжці – реальні люди. І сексти теж. Тільки прізвища їхні змінені.

Чому Ви взялися за цей матеріал?

Уся справа в тому, що на Рогатинщині давно про цю подію говорили. Це було резонансне вбивство, ця історія передавалась від покоління до покоління. Я чув про неї на початку 50-х років, коли навчався у Рогатинському педучилищі. Уже з настанням незалежності України появились публікації на цю тему в місцевій пресі. Ще жили люди, які про ці події пам’ятали. А найбільше фактажу мені дав 44 том літопису Української Повстанської Армії. Там вкінці вміщений матеріал як Довгого допитувала Служба безпеки, як він відбріхувався, як крутив. Це описується на десяти сторінках, і звідти я почерпнув багато фактажу.

Але чому зрадник є головним героєм твору і чому Ви взагалі звернулися до теми зрадництва?

Якщо взяти одну з причин чому УПА не змогла здобути України, то це було зрадництво і провокації. Тогочасна політика Радянського Союзу була побудована на провокаціях. Вони засилали в підпілля своїх людей, навіть у Службу безпеки. Вони вбивали, вішали мирних людей і все те списували на тих, хто бореться за Україну. З другого боку, я хотів показати, що та влада, яка організувала таке провокаційне вбивство, ішла на все. навіть жертвувала своїми. Їм потрібен був резонанс.

У романі згадується й про інших зрадників: Дира, який діяв на наших теренах і наробив багато біди, ще про одного, який особисто знав Романа Шухевича, зустрічався з ним і потім продався, хотів здати його енкаведистам, але йому це не вдалося.

Що це за тип людей - зрадники? Звідки він береться? Яка причина цього явища зрадництва?

Зрадники були весь час, але на той час про зраду говорили так, що один одного вважав зрадником. Я суджу по своєму селу Черче, що біля Рогатина. Служба безпеки підпілля знищила, здається, 22 особи ніби-то за зраду.

Насправді ж фактичних зрадників було двоє. Це все спеціально провокувалося владою, це були певні ідеологічні моменти: говорити про зраду більше, ніж її було насправді. І в наш час є подібні зрадники. Їх не катують, їм платять за зраду великі гроші.

Як Ви прийшли до теми визвольної боротьби УПА?

Це вже моя третя книжка на цю тему. Справа в тому, що моя дитяча пам’ять зберегла багато чого з тих років. Я з 1935 року, то ж багато чого пам’ятаю. Я бачив убитих, повішаних, сам мало не постраждав… Цю тему ще треба досліджувати і дослідувати.

І є задуми нових книг цієї ж тематики?

Зараз працюю над романом «Спалах незгасаючої блискавки». Це про підпільну організацію в Рогатинському педучилищі, яка діяла під кінець 40-х років і потім була розкрита. Молодих людей, студентів засудили на 25 років. Одного з них, вихідця із села Лучинці, затравили на смерть собаками. Це реальний факт. Є ще живий свідок тих подій, священик. Він з 1928 року народження, зараз живе в Коломиї і поділився зі мною спогадами. Ось над цим зараз працюю.

Довідка.

Роман Коритко – член Національної спілки письменників України, лауреат премії  ім. Братів Лепких, голова Львівського земляцтва «Братів-рогатинців».

З-під його пера вийшли  пригодницькі  повісті  «Нитка Аріадни», «Альфа і омега», «Гра ва-банк», історичні романи «Корона Данила Галицького», «Брати Рогатинці», «Від передгроззя до громовиці», «У кігтях чужого орла», збірки новел «Колосковий гомін»,  багато нарисів про села Рогатинського району Івано-Франківської області.

Фото Йосипа Марухняка