Як повідомили в держкорпорації «Росатом», на майданчику «Маточкін Шар» (архіпелаг Нова Земля між Баренцевим і Карським морями) проводитимуть неядерно-вибухові випробування. Як стверджують в «Росатомі», такі випробування «необхідні для перевірки боєздатності російської ядерної зброї, а також безпечності її тривалого зберігання».

Неядерно-вибухові випробування (їх ще називають докритичними) являють собою особливий підрив ядерних боєголовок з ізотопами плутонію і урану, але без виділення ядерної енергії. Під час подібних експериментів проводиться детонація хімічної вибухової речовини, чия вибухова хвиля впливає на зразки радіоактивних матеріалів і фрагменти ядерних зарядів. При цьому дослідники отримують можливість визначити залишковий ресурс зберігання ядерних боєголовок і підтвердити їх надійність.

Для чого це потрібно?

Близько 70 відсотків ядерних боєприпасів, що стоять на озброєнні Росії, є застарілими, виготовленими ще за часів СРСР. При цьому строки служби зброї неодноразово продовжуються. Зрозуміло, що цей старий брухт потребує постійної уваги, адже навіть дрібна несправність може обернутися великими проблемами.

Стан ракет, що виступають у ролі носіїв ядерної зброї, перевірити значно легше. На полігоні Кура на Камчатці періодично здійснюють їх контрольні запуски. При цьому бойова частина ракет замінюється масово-габаритним макетом. З ядерними боєголовками складніше. Згідно Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань, підривати їх заборонено. Ось тут і стають в нагоді неядерно-вибухові випробування. До речі, в Сполучених Штатах аналогічні підриви у рамках програми «Pollux» проводяться на ядерному полігоні в Неваді.

Ядерні мільярди

Але докритичні випробування дозволяють не тільки продовжити термін служби або провести модернізацію наявних ядерних боєзарядів, але і розробити нові. Причому положення Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань при цьому формально не порушуються, оскільки при подібних експериментах не відбувається зараження навколишнього середовища, радіоактивних викидів або потужних сейсмічних коливань.

Відкритих даних, звичайно, немає, але деякі повідомлення дають підстави стверджувати, що Росія та США все очевидніше нарощують ядерні м’язи. У листопаді 2011 року британська дослідницька група «Trident Commission» оприлюднила доповідь, згідно з якою, витрати на розвиток ядерних арсеналів Росії та США в найближчі 10 років складуть близько 770 мільярдів доларів. Більшу частину вказаної суми – 700 мільярдів – на свою ядерну зброю витратять США. Йдеться про модернізацію боєголовок W78, продовження термінів служби боєголовок W76, бомб B61, розробку нового бомбардувальника NGB, стратегічного атомного підводного човна SSBN (X) і нових ракет.

Росія ж витратить свої 70 мільярдів на розгортання нових мобільних комплексів РС-24 «Ярс», прийняття на озброєння ракет «Синева» (проект «Лайнер») та «Булава», підводних човнів проекту 955 «Борей», розробку перспективного авіаційного комплексу дальньої авіації (ПАК ДА), а також продовження термінів служби вже наявного стратегічного озброєння. Показовим є і зростання бюджетних витрат Росії на ядерно-збройовий комплекс: 2010 рік – 18,8 млрд рублів, 2011-й – 26,9 млрд, 2012-й – 27,5 млрд, а в 2013-му цей показник складе вже 30,3 мільярда рублів.

Закон, якого немає

Здавалося б, світ уже давно усвідомив небезпеку нарощування арсеналів зброї масового ураження. 10 вересня 1996 року 50-та сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Відповідно до його першої статті:

– кожна держава-учасник зобов’язується не проводити будь-який випробувальний вибух ядерної зброї і будь-який інший ядерний вибух, а також заборонити і запобігати будь-якому такому ядерному вибуху в будь-якому місці, що знаходиться під його юрисдикцією або контролем;
– кожна держава-учасник зобов’язується далі утримуватися від спонуки, заохочення або якої-небудь участі в проведенні будь-якого випробувального вибуху ядерної зброї і будь-якого іншого ядерного вибуху.

Але проблема в тому, що Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань ніби-то є, а з іншого боку – його немає. Договір підписали 177 держав. Однак, за його умовами, для вступу документа в силу необхідно, щоб його обов’язково підписали 44 країни, обумовлені в Додатку, які володіють ядерним потенціалом (мають енергетичні або дослідницькі реактори). Підписи поставила 41 країна. Проти – КНДР, Індія і Пакистан.

Але й це ще не все. Після підписання будь-якого міжнародного документу настає процедура його ратифікації національними законодавчими органами. Поки що Договір ратифікували 138 держав, з них – лише 34 із необхідних для набуття чинності 44 (не ратифікували: Єгипет, Індія, Індонезія, Іран, Ізраїль, Китай, КНДР, Колумбія, Пакистан і США).

6 грудня 2006 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, що підкреслює необхідність швидкого підписання і ратифікації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. «За» ухвалення резолюції проголосували 172 країни, «проти» – дві: КНДР і США.

Ось такий виходить глухий ядерний кут. Експерти переконані: в найближчому майбутньому Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань не набере чинності, так і залишившись лише декларацією намірів, а не міжнародним документом, обов’язковим для виконання. На перепоні – іранська та північнокорейська ядерні проблеми, а також постійна напруга в трикутнику: Китай – Індія – Пакистан (усі три країни володіють ядерною зброєю).

Довідка

Радянський ядерний полігон на Новій Землі («Об’єкт-700») був відкритий 17 вересня 1954 року. Складався з трьох майданчиків:
– «Чорна Губа» – використовувалася, в основному, в 1955-1962 рр;
– «Маточкін Шар» – підземні випробування (1964-1990 рр);
– «Сухий Ніс» – наземні випробування (1957-1962 рр).
З 21 вересня 1955 року до 24 жовтня 1990-го (офіційна дата оголошення мораторію на ядерні випробування) на полігоні було здійснено 135 ядерних вибухів: 87 атмосферних (з них 84 повітряних, один наземний, два надводні), три підводних та 42 підземних.
У 1961 році на Новій Землі була підірвана найпотужніша в історії людства 58-мегатонна воднева бомба. Сейсмічна хвиля, що виникла в результаті вибуху, тричі обігнула Земну кулю, а звукова хвиля докотилася до острова Діксон на відстані близько 800 кілометрів.
Джерело: wikipedia.org

За матеріалами: lenta.ru, mil.ru, ng.ru, rosatom.ru

Фото: altaynews.kz