Цього тижня грецький парламент прийняв рішення позбавити депутатської недоторканності трьох депутатів від партії «Золота зоря». Причиною став запит поліції про притягнення до відповідальності депутатів Йоргоса Герменіса і Панайотіса Іліопулоса, які на початку вересня брали активну участь у погромі на ринку, де торгують іммігранти.

Інший депутат, Іліас Касідіаріс, звинувачується в співучасті в пограбуванні та нанесенні тілесних ушкоджень в 2007 році. Останній «прославився» також у травні цього року, коли побив жінку-депутата в прямому ефірі телебачення. Раніше група правозахисних організацій звинуватила прихильників «Золотої зорі» в систематичних нападах на іммігрантів. Упродовж січня-вересня 2012 року було зафіксовано 87 таких нападів, 50 людей отримали тяжкі тілесні ушкодження.

Події в Греції вчергове привернули увагу світових засобів масової інформації до проблеми активізації в Європі праворадикальних рухів. Але спочатку докладніше про феномен «Золотої зорі». Вона зійшла на грецькому політичному небосхилі в травні цього року, коли в країні відбулися парламентська вибори.

На тлі економічної кризи та можливості дефолту правляча коаліція, що складається з партії «Нова демократія» (набрала 18,9% голосів) і соціалістичної партії ПАСОК (13,2%), втратила парламентську більшість. З огляду на те, що обидві політичні сили виступають за виконання жорстких вимог ЄС і МВФ щодо різкого скорочення бюджетних витрат, їхня невдача нікого не здивувала.

Натомість сенсацією став доволі пристойний результат (7%, що дало право на 21 депутатський мандат із загальних 300) партії «Золота зоря», про існування якої ще наприкінці минулого року багато хто з греків навіть не підозрював (незважаючи на те, що зареєстрована вона була ще в 1993 році). Лише за кілька місяців гасло нової партії – «Греція для греків. Іноземці, геть!» – припало до вподоби багатьом дрібним власникам, безробітним та студентам – головному електорату «Золотої зорі». Партійний лідер Ніколаос Міхалоліакос, якого грецькі засоби масової інформації прямо називають «фюрером», прославився радикальними заявами на кшталт виходу з Євросоюзу, націоналізації банків та… мінування кордону з Туреччиною.

Причиною поширення серед греків правої ідеології аналітики називають жорсткі антикризові заходи, запроваджені урядом Греції на вимогу трійки у складі Єврокомісії, Європейського центробанку і Міжнародного валютного фонду. В результаті греки почали стрімко зубожіти, а в суспільстві отримало масове поширення враження занепаду і принесення в жертву всього грецького народу. Як пишуть грецькі засоби масової інформації: «Канцлеру Німеччини Ангелі Меркель вдалося те, на що не спромігся навіть Гітлер: вона створила в Греції нацистську партію!». Зазначимо, що саме Німеччина була головним ініціатором жорстких санкцій стосовно Греції, що опинилася на порозі банкрутства.

Не в останню чергу розкрутці «Золотої зорі» посприяла політика грецьких телеканалів, чию діяльність держава ніяк не регулює, і які десятиліттями культивували шовінізм, расизм, зневажливе ставлення до жінки і ненависть до іммігрантів. А тепер вони за звичкою рекламують «рішучих хлопців», котрі під емблемою, що дуже нагадує свастику, «захищають» простих греків від засилля іноземних робітників, які «відбирають шматок хліба у наших дітей».

Варто зазначити, що посилення праворадикалів спостерігається і в інших країнах Європи. Загалом політологи налічують близько трьох десятків політичних партій, програми яких містять далеко не ліберальні елементи. Деякі з них навіть мають власні фракції в парламентах різних країн. Однією з особливостей сучасних правих є активне використання новітніх технологій і соціальних мереж, які відкривають перед ними широкі можливості для пропаганди своїх ідей та вербування нових симпатиків.

Тисячі співробітників інтернет-сайтів і творців блогів (Gates of Vienna, Brussels Journal), такі організації як English Defence League, Platform per Catalunya і Militia Christi, активно готують родючий грунт, на якому розцвітає екстремізм.

Проведене Метью Гудвіном з Ноттінгемського університету (Британія) дослідження свідчить про те, що екстремістські партії характеризуються в першу чергу лютим несприйняттям імміграції (особливо – мусульманської), а також етнічного і культурного різноманіття. Здебільшого вони стоять на проамериканських позиціях, підтримують тісні зв’язки з правими радикалами в США і вважають Ізраїль захисною стіною Заходу проти ісламу. В ситуації кризи дедалі активніше використовуються соціальні аргументи: іммігранти крадуть робочі місця і вимивають мільйони євро бюджетних коштів через систему соціального захисту.

У дослідженні Гудвіна наголошується, що більшість тих, хто голосує за такого типу партії, це вихідці із сімей зі скромними доходами або середнього класу. Крім того, нерідко ними виявляються невеликі торговці або фермери, яких лякають різкі зміни в економіці та суспільстві. «Глобалізація ринків і відмова від регулювання економіки загнали світ в епоху невизначеності, яка неминуче викликає страх», – каже Хав’єр де Лукас з Валенсійського університету (Іспанія).

У цих умовах праві радикали пропонують чітку і зрозумілу схему «свої – чужі» і покладають відповідальність за всі економічні та соціальні проблеми на традиційних політиків, «лівих» та іммігрантів. Водночас помірні політики здебільшого виявляються безпорадними від нападів з боку ультраправих і, на відміну від них, не здатні запропонувати чіткого плану дій. Більше того, іноді радикальні ідеї, які вперто нав’язуються суспільству, починають повторювати й традиційні політики.

Так, у 2010 році німецький економіст і соціал-демократ Тіло Саррацин опублікував книгу «Німеччина – самоліквідація», в якій дуже серйозно пояснює, що його країна ставатиме все біднішою і втратить національну самосвідомість, тому що турецькі й арабські іммігранти мають нижчий, ніж німці, коефіцієнт розумового розвитку, водночас народжують набагато більше дітей, тож поступово витіснять німців (про іммігрантські протести в Німеччині читайте на «Вголосі»).

А наприкінці 2010 року щось дуже подібне озвучила і федеральний канцлер Ангела Меркель, підкресливши «провал» багатокультурної системи. Кілька днів по тому аналогічну заяву зробив прем’єр-міністр Британії Девід Кемерон. Обивателі, чуючи подібний «плагіат» з вуст шанованих політиків, й самі потроху починають перейматися радикальною риторикою.

Наостанок – похмурий прогноз відомого німецького соціолога Клауса Оффе зі Школи управління в Берліні: «10 років тому я писав, що ідея єдиної Європи втрачає підтримку, нових глибоких причин для збереження ЄС не виникає. Це порочне коло ніхто не може розірвати. Кошмарний сценарій, який я передбачаю, полягає у виникненні авторитарної форми (я називаю її австроклерикальним фашизмом), подібної до тієї, що існувала в 1930-х роках, у групі, принаймні, з п’яти країн: Австрії, Угорщині, Румунії, Болгарії та Греції».

Дай Бог, щоб цей прогноз виявився хибним.

За матеріалами: comments.ua, inosmi.ru, novostey.com

Фото: imerisia.gr

На фото: Лідер «Золотої зорі» Ніколаос Міхалоліакос на фоні партійної емблеми, яка дійсно нагадує свастику