Доки вся увага міжнародної спільноти прикута до Сирії, де щодня гинуть десятки людей, на задвірках інформаційного простору опинилася Північ Африка. Тут також неспокійно, щодня гинуть люди, однак інформації звідси надходить обмаль. Отож, спробуємо розібратися, хто з ким і за що воює в Малі.

Французи проти ісламістів

Найбільшого розголосу цей конфлікт набув, у першу чергу, завдяки втручанню Франції. Нагадаємо, що ситуація в Малі загострилася наприкінці минулого року, коли загони угруповань «Ансар ад-Дін» та «Рух за єдність і джихад у Західній Африці» (яких західні мас-медіа звинувачують у тісних зв’язках з невмирущою «Аль-Каїдою») розпочали рішучий наступ на режим тимчасового президента Діонкунди Траоре.

На ісламістську загрозу швиденько відреагувала Франція (чиєю колонією до 1960 року було Малі). Допомога нагодилася вчасно – тимчасовий президент уже пакував валізи, готуючись накивати п’ятами зі столиці Бамако, до якої впритул підійшли повстанські загони.

Однак французька авіація швиденько привела до тями слабко озброєні підрозділи повстанців, відкинувши їх на північ країни, що перебуває під їх контролем з весни 2012 року.

Ось тут і починається найцікавіше. Конфлікт ніби то притлумили. Принаймні президент Франції заявив, що виведення французьких військ з Малі розпочнеться вже у квітні.

Темношкірі проти білих

Але чи конфлікт насправді вичерпано? Налякані французькими «міражами» туареги (а саме вони становлять кістяк ісламістських загонів) просто відійшли в район під назвою Азавад.

Так називається невизнана ніким у світі держава, створена в квітні 2012 року корінним населенням регіону Сахари та Сахеля. До речі, держава чималенька – 35-те місце у світі за територією (822 тис. кв. км).

Історичний регіон Азавад окрім північно-східної частини Малі охоплює також частину територій Алжиру, Нігеру, Буркіна-Фасо та Лівії. Населення, щоправда, небагато – якихось мільйон 300 тисяч. Та й те розкидане величезною територією. Щільність населення становить аж 1,5 людини на квадратний кілометр.

Тим не менше цей засипаний сахарським піском шматок території становить чималу проблему не лише для тих африканських країн, де присутні туареги.

Фактично, маємо конфлікт між темношкірими африканцями та білим (відносно, звичайно) мусульманським корінним населенням Північної Африки (туареги, араби та бербери).

Більшу частину жителів Малі становлять темношкірі племена, що говорять мовами манде, сонгай та фульбе. Вони ж формують центральну владу країни, демонстративно ігноруючи інтереси «білих» мешканців Сахари та Сахеля.

Державне фінансування практично не доходить до північних територій, соціальні програми (й без того мізерні) та гуманітарна допомога західних країн не поширюються на племена туарегів, берберів і арабів.

Останніх це, звичайно ж, не влаштовує. На свою біду, свого часу вони зробили ставку на покійного лідера Лівії Муаммара Каддафі. Той був захоплений ідеєю створення федерації «Велика Сахара». За задумом лідера Джамахірії, ця федерація повинна була об’єднати території Лівії, Нігера, Малі, Буркіна-Фасо і Алжиру.

Ще на початку 1970-х років в Лівії був створений Ісламський легіон, куди набирали виключно представників кочових племен Сахари. Саме ці хлопці до останнього боронили полковника Каддафі, що дало підстави Сполучених Штатам запустити пропагандистський міф про «ісламських фанатиків Лівії».

При цьому вперто замовчувався той факт, що після поразки Каддафі недобиті туареги поверталися додому з найсучаснішою французькою зброєю, яку свого часу літаки НАТО скидали на територію Лівії, сподіваючись, що вона потрапить до рук повстанців проти лідера Джамахірії.

Уранові копальні на фоні фінікових пальм

Здавалося б, кому потрібні безплідні піски Сахарської пустелі? На території Малі присутні поклади корисних копалин, зокрема, ця країна посідає третє місце в Африці за видобутком золота. Однак, золото видобувають у місцях розселення племен фульбе.

Натомість невизнаний ніким у світі Азавад володіє багатющими покладами урану, розвідку яких вже розпочали французькі та китайські компанії. За експертними даними, прогнозні ресурси урану в цьому регіоні оцінюються в 100 тисяч тонн при середньому вмісті урану в рудах 0,085%.

Є підстави вважати, що вожді туарегів, демонструючи неабияку бойову активність, піклуються не так про панування ідей шаріату, як про власну кишеню. Торгуватися з французами чи китайцями (та з ким завгодно) за доступ до покладів стратегічної сировини значно вигідніше, ніж продавати отари верблюдів.

З іншого боку тутешні уранові багатства сприймаються Заходом, перш за все, Сполученими Штатами, як потенційна загроза. США стурбовані доступністю цієї небезпечної сировини для свого одвічного ворога – Ірану.

Останній вже закупив тисячі центрифуг для збагачення урану. Якщо Азавад стане політичною реальністю, то, безсумнівно, урановий потічок потече в напрямку Тегерану. Такий сценарій розвитку подій аж ніяк не може влаштувати США і їх партнерів по НАТО.

До речі, минулого року низка засобів масової інформації поширила інформацію про те, що Білл Гейтс запропонував впливовим американським бізнесменам і політикам інвестувати чималі гроші в економіку Малі.

Але лише за умови, що країну очолить такий собі Модібо Діарра. Він не просто шейх (шанована серед мусульман людина), але й громадянин США. Цілком зрозуміло, чому американська бізнес-еліта віддала свої симпатії саме цьому претенденту на президентське крісло Малі: Діарра займав високі пости в Національному управлінні з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA) та був офіційним представником корпорації «Майкрософт» в Африці.

Тож інтерес Вашингтона до далекої африканської пустелі очевидний. А це означає, що навряд чи американці заспокояться, доки не досягнуть поставленої мети.

P. S. Президент Барак Обама заявив, що США відправлять 100 військовиків на територію Нігера для допомоги Франції в боротьбі з ісламістами в Малі. Йдеться про базу для управління БПЛА (безпілотними літальними апаратами) для «збору розвідувальної інформації, якою США ділитиметься з французькими військами та іншими партнерами в регіоні».

З огляду на те, що БПЛА призначені не тільки для збору інформації, але й для ефективних повітряних ударів, можна зробити висновок, що піски Сахари мають всі шанси стати ще однією затяжною «гарячою точкою».

За матеріалами: oko-planet.su, rosbalt.ru, russiancouncil.ru, topwar.ru

Фото: aim.org