В Україні вже вкотре заговорили про масштабну реформу судової системи. Адже в Україні понад 70% населення взагалі не довіряє жодному суду. Про це свідчать результати опитування соціологічних служб Центру Разумкова спільно  з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва» у 2020 році.

А відтак, екс-президент Грузії Міхеїл Саакашвілі зазначив, що в Україні потрібно з нинішніх 764 судів залишити 200. Крім того, керівник Національної ради реформ запропонував наступне:

  • Ліквідувати множинність існуючих органів контролю над судовою системою (ВРП, ВККС, ДСА) і створити єдиний орган нагляду за ефективністю судової системи.
  • Кадровий голод: з 7 тисяч суддів штату судової системи, вакантними залишаються 2000 посад (наприклад, деякі суди мають по 1 судді, деякі заповнені лише на 10 відсотків).
  • Для цього необхідно максимально швидко провести чесні і прозорі конкурси.
  • Змінити систему судів, в тому числі судів першої інстанції (ліквідація окремих систем господарських судів та адміністративних судів).
  • Автоматизація процесів в судах (суд в смартфоні).
  • Створення конкурентної системи для вирішення цивільних, сімейних і господарських спорів.
  • Впровадження практики суду присяжних в категоріях з особливо важливих і соціально небезпечних злочинів.
  • Ліквідація монополії проведення судових експертиз виключно державними експертними установами в кримінальних виробництвах.
  • Перегляд статусу Верховного суду: формування прецедентної практики.
  • Провести референдум щодо подальшої долі Конституційного суду України для того, щоб саме народ України її вирішив”.

Чи відбудеться реальна судова реформа? Про це ІА «Вголос» поспілкувався з доктором юридичних наук, професором Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, академіком Національної академії правових наук України Степаном Гавришем, адвокатом, кандидатом юридичних наук Сергієм Войченком та директором Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним.

Як ви ставитесь до змін в судовій системі, які пропонує Саакашвілі?

Степан Гавриш: 

Я за системну та глибоку реформу судової, правоохоронної та системи юстиції в цілому. Бо от, що стосується останньої реформи, то тут чомусь міністр юстиції Малюська взявся реформувати пенетеціарну систему, а саме створювати приватні готельні комплекси в СІЗО для багатих злочинців, продавати туди сертифікати. Проте він не взявся жодного разу за відстоювання національних інтересів у зв’язку з порушенням Росією базових договорів з Україною, порушення Будапештського меморандуму, підписаного лідерами держав. Він не взявся щодо розгляду в Європейському судді порушення щодо внесення змін до російської конституції, у яких фактично легалізовано Крим, як федеральну частину Росії. Наше міністерство юстиції не зробило нічого, щоб на міжнародному рівні притягнути РФ до відповідальності за злочини в Україні.

«Ця реформа – це фактично політ фантазії»

Те саме зараз відбувається із Саакашвілі. Ця реформа – це фактично політ фантазії. Очевидно, що екс-президента Грузії запросили працювати над втіленням фінасово-економічних реформ, бо він створив диво у Грузії. Ця держава справді завдяки Саакашвілі стала європейською країною, не дивлячись зараз на проросійську спробу відновити у частини бізнес-еліти дискурс про повернення у російську орбіту. Але маленька Грузія, де він займався, зокрема і реформуванням судів, зовсім не схожа на Україну. І спроба дискредитувати українську судову систему є сьогодні помилкою Сааакашвілі. Щоб говорити реально – потрібно усвідомити, що судова система створювалась в Україні 30 років і весь час реформувалась. І я свого часу був першим керівником комісії Верховної ради  України із малої судової реформи. Ми приводили у відповідність до Конституції 1996 року судову систему, яка дісталась нам у спадок від Радянської України. Ми це реалізували тоді абсолютно спокійно, не перетворюючи цього у суспільний конфлікт. При цьому тоді ми зробили невелику революцію в Раді, усунувши комуністів від можливості контролювати нашу реформу.

Сергій Войченко:

Ця судова реформа – це профанація та популізм, які призведуть до чергових піруетів Саакашвілі по дахах і нової депортації з України. Я критично ставлюсь до судової реформи імені Саакашвілі. По-перше, він досить далекий від української юриспруденції і взагалі не реалізував в Україні якихось успішних реформ. Ця судова реформа, яку запропонував Саакашвілі, може обернутись тим, що влада підлаштує під себе усі суди, а потім зміниться ця влада і наступна знову презентує вже свою судову реформу. Це вже відбувається в Україні останні мінімум 15-20 років.

Пригадаємо, як грузинські реформаторки провели реформу правоохоронних органів, змінивши назву «міліція» на «поліція». Як наслідок – розгул злочинності, погіршення ситуації із захисту людей. Натомість ми побачили, що у відділках поліції б’ють та ґвалтують жінок, розстрілюють дітей та їздять п’яними по трасах. У нас така ситуація, що навіть потерпілого не можна захистити, бо поліція не може нічого зробити. От є справа: у людей вкрали 5 мільйонів гривень. Минув рік, слідчий не має часу, щоб зустрітись з потерпілими. Схоже хоче зробити Саакашвілі у судовій системі: тобто поламати систему, а натомість нічого нового не збудувати.

Олег Соскін:

Зараз в Україні доволі складна політична, соціальна та економічна ситуація, а через чотири тижні взагалі почнеться передвиборча кампанія, а тому ніякі реформи зараз не на часі. В Україні судову систему намагались переробити усі президенти. Коли з’являється новий очільник держави – він одразу береться змінювати Конституцію та судову систему. І за цим я спостерігаю вже 30 років. І ніколи це не робиться на краще.

Саакашвілі – це людина, яка постійно хоче бути в центрі уваги. І от призначили його на абсолютно непотрібну та неофіційну посаду. І знову про нього всі забули. І тут він з’являється та пропонує щось реформувати. Як на мене, реально не буде ніяких змін. Просто Саакашвілі потрібно говорити і підтримувати свій статус. А меседжі повинні бути нові, бо старі усім уже набридли. Те, що говорить Сааакашвілі, неможливо реалізувати в силу певних обставин та складній ситуації в країні.

Чому в Україні не реально втілити те, що пропонує Саакашвілі?

Сергій Войченко:

Вже зараз у нас є суди, де немає жодного судді. Розгляд справ затягується на роки. І тут Саакашвілі, відірваний від реальності: замість щось зробити із цим, він хоче ще і скоротити кількість суддів.

Він не дає головної відповіді: пройде реформа, а ким ми наповнюватимемо цю систему?

Введення прецедентного права, англійського права, вільної зони… а хто це тут впроваджуватиме? От вже створили ВАКС і скільки було судових вироків і чому їх не могли ухвалити вже існуючі суди ? Натомість щороку з бюджету на так звані антикорупційні органи йде 3,7 мільярда гривень. Як практикуючий адвокат скажу – такої вакханалії, як у Вищому антикорупційному суді, такої зневаги до захисту прав людини немає в жодному суді України. От є вже відреформовані антикорупційні органи НАБУ і САП. Яка ефективність їхньої роботи ? Суспільство негативно оцінює їх діяльність в цілому. От з цієї реформи буде такий самий пшик.

Але змінювати щось потрібно.

Степан Гавриш:

Судова система в Україні знаходиться у стані напівінвалідності, яка не може приймати рішення

Зараз не потрібно ламати вже створену судову систему, бо Україна тоді залишиться без правосуддя, яке вирішує велику кількість конфліктів між громадянами, бізнесом та владою. Саме судова система гарантує інвесторам захист їхніх грошей. Проте тут потрібно говорити і про хвороби цієї системи, перша з яких це – корупція, яка формувалась історично. Це – гільдія, коли судді одне одного підтримують на всіх рівнях. У цю систему втягнута також прокуратура, слідчі органи. І ця кругова порука всесильності травмує суспільство, бо ми маємо ріст кримінальної злочинності, тіньові арбітражі. Судова система в Україні знаходиться у стані напівінвалідності, яка не може приймати рішення.

Наприклад, створений Антикорупційний суд ухвалив лише один вирок. Він не працює, попри все те, що антикорупційні органи туди передають ряд справ. А тому має бути створена дієва система контролю, а водночас і підбору кадрів та формування правосудної етики, яка унеможливить отримання суддями хабарів та кругової поруки. Цю проблему не можна вирішити завдяки високій заробітній платі. От суддя Конституційного суду отримує фактично 10 тис. доларів. Але це не завадило йому за часів Януковича порушити законодавство. Ні тоді, ні після, жоден конституційний суддя не був покараним. Значить, має бути система покарання.

Питання реформування судової системи не полягає у тому, щоб замінити суд на «суд в смартфоні». Вони не можуть віртуально здійснювати правосуддя, у нас були спроби за часів Януковича ліквідувати суд присяжних, який і до цього часу не почав працювати і немає перспективи його роботи, натомість був створений суд фемінів – фактично відновлення  радянської судової системи. І тоді були суди через телеконференції. Проте час показав, що це не працює і погоня за модністю, красивими словами – свідчить про пустоту. Реформаторам потрібно консультуватись із професійними суддями, адвокатами, треба розуміти, як діє ця система у нас, а не повністю копіювати західні стандарти.

А тому заяви Сааакашвілі – це суто піарний характер. Я не розумію про що вони, хоч я є і кандидатом наук НАН із системного права.

Проте судова реформа все ж потрібна. Що можна було б зробити?

Олег Соскін:

Найбільш правильна модель – дуже проста. Великою проблемою в українському суспільстві є те, що сторони одразу біжать до суду. Суд потрібен, коли стався злочин проти майна, життя та здоров’я людини. У інших конфліктах, особливо, коли йде мова про наклеп, порушення чиїхось інтересів – це все має бути вирішеним Третейським судом. Також у нас потрібно зробити посаду судді виборною. Тобто країну можна поділити на певні судові округи, які можуть бути пов’язані із територією, на якій проживають люди.

Ми маємо проаналізувати, скільки у тій чи іншій області проживає людей і скільки на це населення потрібно судів. І їх повинно обирати саме населення. Особливо, це має стосуватись цивільного суду. Кожна громада має для себе вибрати суддю, який у майбутньому ймовірно їх судитиме. Якщо ж буде підкуп людей на виборах – вони мають розуміти, що цей продажний суддя за гроші у майбутньому може виправдати п’яного водія, який збив їхню дитину. Тоді люди думатимуть і вивчатимуть репутацію судді краще, ніж будь кого. І тоді ми знімемо безліч питань.

Степан Гавриш:

Я би був не проти, якби зміни до Конституції дозволяли людям обирати собі судів самим, зокрема можна було б вибрати й іноземного суддю, особливо, коли це стосується суперечок між українцями та представниками інших країн. Щоб ми не їздили у Лондонський чи Стокгольмський суди, а мали своє правосуддя, щоб рішення українських суддів були такими, які б дозволяли громадянам захищати свої інтереси, виходячи із закону та свого права.

І ще важливо заборонити владі змінювати базове законодавство під себе: щоб не було конфліктів між Кримінальним та Адміністративним кодексами, коли мова йде про проступки та злочини і так далі.

Марія Бойко, «Вголос»