Народження Богородиці вважається першим дивом в історії Спасіння світу. Довгий час її батьки – Іоаким (походив з царського роду, «від коліна Іудового, від дому Давидового», до нащадків якого і стосувалося біблійне пророцтво про народження Месії) та Анна (з високого священицького роду, вела родовід «від коліна Левиного, від дому Ааронового») були бездітними. В іудеїв це вважалося справжнім великих нещастям, посланим Богом за гріхи. Таких людей зневажали як таких, що несуть покарання за тяжкі гріхи, оминали та обмежували в їхніх правах.

Навіть просячи дозволу в первосвященика принести у храмі жертву, молячись Господу за обдарування дитиною, той відмовив Іоакиму. У розпачі бездітний чоловік пішов у пустелю і дав обітницю постувати доти, доки Господом не буде почутий. Довідавшись про це, Анна гірко плакала і постійно молилась. Та Бог змилосердився над цією родиною. Пославши ангела до неї та її чоловіка, Вседержитель сповістив, що в них народиться донька, якій дадуть ім'я – Марія. Через неї прийде світові Спасіння.

У день Різдва Богородиці щороку читаються старозавітні пророцтва. «Двері, що відкрилися у небо», – саме так характеризують це свято.

Чимало з цим днем пов'язано і народних прикметів та звичаїв. Так, у давнину існувало повір'я: якщо спечеш хоча б одну цибулину до того, як буде зібрана вся з городу, кожна почорніє. В цю пору селяни збирають врожай цибулі.

Це свято було також символом породіль. Бездітні жінки справляли обід та запрошували бідних, щоб молилися Богородиці за обдарування їх діточками, вони також замовляли службу Божу в церкві, а потім запрошували людей до себе на частування. Різдво Богородиці єднає багато людей, з їх молитвами, проханнями і вдячністю за ласку та милосердя, адже «Марія, ставши Матір'ю Творця, – дійсно стала володаркою всіх народів».