"Рок-коляда" у Львові стає по-трохи традиційним явищем. Уже вдруге стіни Хмільного Дому Роберта Домса стали епіцентром найнесподіваніших варіацій різдвяних пісень.

Цьогоріч дух Різдва передавали: Йорий Клоц, КораЛЛі та Русичі.

Першими на сцену бадьорити публіку вийшов хіп-хоп boys бенд (як самі себе жартівливо іменували хлопці) львівський колектив Йорий клоц. Жваві музики обійшлись без жодних пафосних церемоній і "витискали" із публіки максимум емоцій. На сцені поводились безпосередньо (по-галицьки): пили з чайника, причісувались, звільнялись від елементів верхнього одягу і навіть "вийшли в народ", аби бути ближче до шанувальників своєї творчості.

Репертуар представників "українського обрядового хіп-хопчика" як знову ж таки хлопці дефініціювали стиль в якому працюють, був не менш оригінальним. Особливий відгук викликала у слухачів коляда під нетиповою для цього роду пісенної творчості назвою – "Пиво". Тож не дивно, що на біс публіка скандувала саме її повторного виконання. Тексти пісень "Ярило" та "Вербові чоботи", (остання, як своєрідний стоьб на “Вербову дощещку”) були у традиційному народному дусі.

Дрес-код іванофранківських вар’ятів моралі, гурту КораЛЛі, що продовжували тішити публіку, цілковито відповдав святковій тематиці: ангел грав на сопілці, чорт на бас-гітарі, Миколай на трембіті.

Трембітно-амбітні (як хлопці щоразу підкреслювали) КораЛЛі колядували в перерві між виконанням композицій із свого творчого доробку, зазираючи до колядника. Поява музикантів на сцені викликала особливе пожвавлення, тому серед слухачів не обійшлось без традиційної штовханини в якості слему, Карпатська енергія лилась із трембіти і заповнювала собою весь простір.

То була своєрідна енергетична кульмінація, по якій на публіку "накотилась" хвиля "умиротворення" причорноморського тепла , яке їй дарували Русичі. На завершення драйвового вечора вони "вгамовували" слухачів більш лагідними мотивами.

У Львові Русичі – бажані гості, свої симпатії колектив завойовував, і на минулорічних Флюгерах і на цьогорічних Підкаменських гуляннях. В рамках колективу "тісниться" поважна добірка стилів: реггі, рок-н-рол тощо і власне, музична строкатість й є візитною карткою гурту.

Того вечора музиканти презентували багато нових робіт. Що свідчить про те, що після виходу альбому "Щебетала пташечка" продовжують активно творити. Комбінуючи нове із композиціями, що стали вже улюбленими, зокрема: "Зацвіла в долині", "Грушечка", "Підманула" створювали позитивну всезагальну атмосферу свята. Народні реліквії, до яких беруться Русичі, перелаштовуючи їх на новий лад, набувають виняткового звучання.

Пропагуючи українську пісню та традиції, музиканти ламають нав’язливі стереотипи роздрібленості України. А також, коли мова йде про абсолютне зросійщення Одеси. Своїм прикладом підтверджують,що українська пісня струмує і біля берегів Чорного моря.

Що ж на завершення можна сміливо констатувати – в Галицькому П’ємонті вміють колядувати по-різному!