Попри те, що Україна традиційно вважалась сільськогосподарською країною, схеми збуту свіжих продуктів у нас зовсім не відпрацьовані, особливо якщо говорити про гуртову торгівлю. Чому так сталось, і які перспективи розвитку гуртових ринків розповів генеральний директор ТзОВ „Шувар” Роман Федишин.

Пане Романе розкажіть про євроінтеграцію українських гуртових ринків?

Україна аграрна держава, але основна наша проблема – відсутність структури аграрного ринку. Завжди увагу звертали на те, щоб людей навчити щось виростити. Зараз працює багато програм: і урядових, і європейських, і американських (особливо по м’ясу, фруктах, овочах), проте люди, які їх виростили, вклали величезну працю, величезні кошти, пізніше не мають куди збути свою продукцію або збувають її за копійки. А продукція має дуже короткий термін зберігання і її потрібно за день-два продати.

Не зважаючи на те, що у Європі серйозно розвинені мережі супермаркетів, ринки організованої торгівлі, там також знаходять своє місце і гуртові ринки свіжої продукції. В країнах Євросоюзу величезну увагу приділяють розвитку таких ринків. Бо він, з одного боку дає можливість виробнику збути свою продукцію, а з іншого, дає населенню безпечні, свіжі і доступні за ціною продукти.

За кордоном гуртові ринки, як правило, працюють всю ніч. Для них розробили спеціальні євросоюзівські програми, які сприяли розвитку саме таких ринків. Звичайно, це все відбувалося на державному рівні. Наприклад, за такою системою були збудовані ринки Східної і Центральної Європи: в Польщі, Хорватії, Румунії, Угорщині, Чехії і ін.

Два роки тому наше підприємство стало членом фундації гуртових ринків Східної Європи, внаслідок чого ми отримали можливість на практиці вивчати основи роботи таких ринків. Два рази на рік в нас бувають зустрічі у різних країнах, де ми ділимося своїми враженнями, складаємо плани на майбутнє, дискутуємо. Також є можливість поспілкуватися з професіоналами, які вже багато років працюють у цій сфері.

Отже, гуртові ринки в Європі розглядаються як важливий елемент, як соціальної інфраструктури, так і інфраструктури аграрного ринку. Окрім того, вони мають підтримку з боку муніципалітету і держави, які виділяють ринкам великі площі (що є необхідним для подібних ринків) і надають фінансову підтримку на стадії встановлення.

Наскільки сприятливою є законодавча база для розвитку гуртових ринків в Україні? І наскільки вона відрізняється в європейських стандартів?

За кордоном на державному рівні діють спеціальні програми розвитку гуртових ринків. В нас програм про розвиток гуртових ринків теж прийнято багато, але, на жаль, всі вони декларативні. Тобто, там не закладено жодних преференцій на розвиток таких об’єктів. Але з іншого боку, програми не ставлять вимог перед ринками.

У Європі ця ситуація виглядає по іншому. Там є певні зобов’язання як зі сторони держави, так і зі сторони самих ринків, зокрема по моніторингу, по продажах, по фіксованій оплаті за надання послуг.

На жаль, в нас сьогодні законодавча база відсутня повністю. Зараз на розгляді у Верховній Раді знаходиться закон про гуртові ринки, до розробки якого ми також долучилися. 18 травня він знову повинен йти на читання, але у зв’язку з політичною ситуацією важко передбачити коли його приймуть.

Як нам відомо ви щойно повернулися з Хорватії. Якою була мета візиту?

Це була одна із зустрічей фундації. Ми розглядали питання про співпрацю гуртових ринків з роздрібними. Саме вони є основними покупцями на гуртових ринках. Через мережеві супермаркети продається величезний обсяг товарів. А роздрібний ринок навіть більше розглядається не як торговий об’єкт, а як туристичний.

Адже більшість туристів в основному відвідують міста, де національний колорит не сильно зберігся. Тому в Європі розглядають роздрібні ринки як місце, де турист може поспілкуватися з селянином. Зазвичай, в багатьох районах торговці стоять в національному одязі і пропонують свої вироби, починаючи від фруктів, овочів і закінчуючи сирами, сметаною і маслом. Ми послухали, як працюють в цьому напрямку хорвати, угорці, поляки, зробили для себе певні висновки і будемо починати використовувати цей доволі непоганий досвід.

Чи зацікавлені європейські компанії у співпраці з українськими? Якщо так, то в якій галузі найбільше зацікавлення?

Історично, Львів завжди був торговим містом. І навіть коли ми піднімаємо архівні матеріали, то бачимо, що всюди написано, що тут було стільки-то вина, риби і інших товарів. Інколи навіть здається, що це десь на півдні чи на побережжі було, а не у Львові. На сьогодні місто, нажаль, втратило свою функцію торгівельного центру. Тому саме гуртові ринки мають шанс стати такими об’єктами, які зможуть організувати міжрегіональну і міждержавну торгівлю.

Другий момент нашої співпраці є в тому, що ми робимо спільну систему моніторингу гуртового ринку. Це дасть можливість операторам, які в нас торгують, в реальному часі отримувати інформацію про ціни на продукцію у Варшаві чи в Бухаресті і інших містах за кордоном.

Зацікавлення у співпраці є дуже серйозним, як з нашого боку до продукції тієї ж Італії і, частково, до Польщі, так і з європейського боку є зацікавлення українською продукцією. Це передовсім цибуля, херсонський кавун. А Львів – це дуже вигідні ворота в Європу і якщо б нам вдалося налагодити цю співпрацю, то це було би дуже і дуже добре.

Ви вважаєте, що українські гуртові ринки мають шанс досягнути європейського рівня?

Я вважаю, що це необхідно зробити. Це такий елемент, без якого не буде розвиватися наша аграрна політика.

Якщо взяти для прикладу гектар пшениці і гектар овочів, то з овочів доходи більші в 20-30 разів. З огляду на розробленість сільського господарства і кількість сільського населення, то його просто необхідно завантажити роботою. Тому саме овочівництво, фрукти, які потребують постійного нагляду, але дають великий дохід, повинні це питання вирішити. І селяни зацікавленні в цій сфері, вони знають як вирощувати, можуть це робити, проблема постає в тому, щоб дати їм можливість збувати свою продукцію за справедливу ціну.

І якраз той закон, над яким ми працювали, робить гуртові ринки інвестиційно привабливими. Я думаю, що його приймуть і протягом двох років в Україні буде мережа гуртових ринків. Думаю навіть без державної підтримки Їх буде близько 12-15, і зникнуть якісь певні організаційні перепони у їх розвитку.

Як може використати Україна європейський досвід?

Дивлячись на європейські країни, які йдуть на 5-10 років попереду нас і на їх гуртові ринки, які там успішно функціонують, ми переконуємося, що такі об’єкти мають право на життя.

Щодо досвіду, то є дуже багато нюансів, яких нам потрібно перейняти. Це починаючи від переробки сміття на гуртових ринках і закінчуючи охороною. Закордоном люди пройшли певний шлях і звичайно, що до них потрібно їздити, дивитися та вчитися.