Пане Романе, на вашу думку, ліквідація відділів освіти у Львові – це правильний крок?

З одного боку, зміни були потрібні. Насамперед тому, що відділи освіти підпорядковувалися аж чотирьом відомствам - адміністрації, управлінню освіти, департаменту гуманітарної політики та Головному Управлінню освіти та науки Львівської ОДА. Інколи бувало так, що ті самі документи готувалися у 4 екземплярах. Тому рішення виконкому, можливо, і правильне – аби нас вивести з підпорядкування адміністрації і передати напряму управлінню освіти.

З іншого боку, я не знаю міста-мільйонника, в якому немає відділів освіти, підпорядкованих управлінню освіти. Я цікавився як це відбувається у Європі. Відень – велике місто, у якому є 16 районів і відповідно 16 відділів освіти. Вчителю чи керівнику закладу завжди зручніше прийти до відділу освіти, бо він є ближче.

Освітня послуга має бути наближена до людини. До вчителя, керівника, учня. Мені важко уявити, що буде лише управління освіти і буде одна централізована бухгалтерія. Можливо залишаться  відділи, де є централізована бухгалтерія і відділи, в яких школи будуть розцентралізовані. Можна запропонувати, аби бухгалтерії були у кожному навчальному закладі.

Які відділи освіти у Львові мають централізовану бухгалтерію?

Є два райони з централізованою бухгалтерією – Залізний та Личаківський. Колись Залізничний відділ також був розцентралізований, але освітяни попросилися назад. Вони хочуть займатися виключно навчальним процесом. Бо самостійні кошти – велика відповідальність. Директори підписують платіжки, підписують угоди. Школи перевіряє КРУ -  перевіряють тендери, державні закупівлі. А от, наприклад, Сихівський район з самого початку створення був розцентралізований. 

А як краще для шкіл?

Система може так і так існувати. Подивимося що буде далі. Чи буде 12 управлінь за напрямами, як нам раніше пропонували? Чи зараз знову щось зміниться? Невідомо. Відділи освіти фактично працюють до 1 жовтня. До цього часу нам мають повідомити про зміни.

Якщо відділи освіти таки ліквідують, як це вплине на подальшу долю їхніх працівників?

Ще у липні ми попередили працівників та подали звітність у центр зайнятості щодо можливих звільнень. По структурі, що нам пропонували, у Залізничному райвідділі освіти, наприклад, без роботи залишаться 10 працівників. Звільнення не торкнуться інспекторів та спеціалістів, скорочувати будуть бухгалтерів та працівників господарської групи.

Насамперед скорочуватимуть осіб пенсійного віку або тих, що не мають базову фахову вищу освіту.

А які технічні проблеми виникнуть?

Відділи освіти мають підпписані угоди зі своїми кредиторами – “Львівгазом”, “Львівсвітлом”, “Львівобленерго”, постачальниками продуктів. Маємо заборгованість перед підрядниками. Наприкінці місяця мусить відбутися звірка усіх кредиторів і згідно з ухвалою сесії всі фінансові зобов’язання відділів мають перейти на управління.

Як ваші колеги сприймають зміни?

Більшість моїх колег не сприймає таких змін. Відділи освіти у Львові були створенні ще у 1944 році. Керівники звикли, що у відділах вирішуються будь-які питання – від господарських проблем до питань по атестаціях. До речі, зараз виникає питання - як буде проводитися та сама атестація, яка проводиться у 10-денний термін. Якщо потрібно буде проатестувати 500-600 вчителів Львова, то зробити це в управлінні освіти буде просто фізично не можливо.

Вчителі пропонують свої схеми реорганізації управління?

Я чув таку пропозицію – вивести відділи з підпорядкування адміністрації, що вже фактично зроблено, і залишити відділи освіти як структурні підрозділи управління освіти без юридичної особи. Куратором мав би бути начальник відділу освіту, який відповідатиме за навчально-виховний процес. Але не буде юридичної особи – не буде печатки, документів тощо.

Якими є недоліки такої схеми?

Тоді кожному директору чи вчителю з будь-якого приводу доведеться їхати у центр міста до свого роботодавця. Наприклад, вчитель з Левандівки  буде змушений їхати у центр заради довідки про зарплату.  А це дуже незручно. Підсумую - більшість директорів не приймають реформи і не бачать у ній позитиву для освіти міста.

Якою є доля вашою позовної заяви до суду щодо догани з приводу відсутності на роботі?

У той день перший заступник начальника ГУ освіти та науки Львівщини пан Бабій  телефоном запросив мене  на відеконференцію з міністром освіти Дмитром Табачником. Мені наказали, аби я підготував кількох директорів і приїхав у Брюховичі. Що я і зробив. Тоді ж паралельно мені оголосили догану з того приводу, що мене нібито не було на робочому місці. Ця догана довгий час не знімалася з мене. З цього приводу і з приводу іншої догани, яку я також вважав безпідставною, я звернувся до суду. Зараз догани з мене зняті.

Як ви оціюєте призначення в.о. начальника управління освіти Львова Катерини Гороховської, зокрема у контексті причетності пані Катерини до історії з продажем садочків?

В той час у 90-их роках садочки дійсно закривалися і це була проблема. Вони закривалися не тому що дітей не було, а тому що не було роботи. І молоді матері сиділи вдома. Особливо розпродувалися відомчі садочки. Хоча на той час був закон, який забороняв таку приватизацію дошкільних закладів. Дошкільний заклад міг бути  або перепрофільований у освітянський заклад, або міг надавати освітні послуги.

У місті було продано дуже багато дитсадків.  Я не можу звинуватити пані Катерину, адже в той час були депутати, був міський голова і робилося так як вони вважали за доцільне.   Гороховська має великий досвід, можливо вона прислухається до думки освітян і врешті-решт буде створена структура управління, яка задовольнятиме і вчителів, і міську раду.

До речі, незрозуміло чому перед прийняттям такого важливого рішення освітян ніхто не попередив, ніхто з нами не спілкувався на цю тему. Просто рішення було прийнято і все. А відділи освіти ж за останні роки тягнуть на собі всю роботу у місті. У нас “самое слабое звено” було управління освіти. Ми виконували свої обов’язки добросовісно. Кожен відділ освіти має план роботи, якого чітко дотримується. Я навіть не знаю чи управління освіти має такий план.

Які проблеми є найактуальнішими на сьогодні для садків та шкіл Львова?

Слава богу, що вирішилася проблема з підручниками для 11 класу. Міністерство освіти схаменулося і фактично майже на 90% діти ними забезпечені. Але підручники для учнів молодших класів фактично “вичерпали свій ресурс” – вже більше як 5 років у школи не поступають для них нові підручники. Так само як немає нових Букварів.

Ще є  проблема, яка не вирішується протягом багатьох років. МНС вимагає, аби у школах були встановлені автоматичні пожежні сигналізації. І правильно, бо це в першу чергу безпека дітей. Однак на це коштів школи ніколи не мали.

Проблеми є і з вимогами санстанції, на виконання яких маємо мізер грошів. Вони виконуються здебільшого за рахунок спонсорських коштів або доброї допомоги від батьків.

Вже кілька років не оновлюється інфраструктура кабінетів фізики та хімії. Частково були оновлені кабінети інформатики, бо без комп’ютерів нині нікуди. Але хотілося, аби школи були забезпечені і інтерактивними програмами для навчання. Наприклад, дуже багато закладів освіти в Україні працюють з інтерактивними дошками. У нас поки що цього немає.

Бажано також поповнити матеріальну базу дошкільних навчальних закладів. Бо у садках є ліжечка, які мають по 30 років. Трапляється, що діти зараз сплять на тих ліжках, на яких раніше спали їхні батьки.

Те фінансування, що ми сьогодні маємо – це лише 50 % від потреби на утримання закладів освіти Львова. 

фото: vozra.lviv.ua