Як і світова спільнота з приводу агресії РФ, громадськість Львова також висловила «глибоке занепокоєння» з приводу найближчих гастролей поп-зірок різного терміну «свіжості». Зокрема, наприкінці жовтня до західної столиці заїде відомий своїми попередніми виступами в Росії дует Потапа і Насті. А вже у листопаді у Львівській опері має виступати підстаркувата зірка італійської естради Тото Кутуньо, який торік вітав Володимира Путіна з днем народження через ютуб-канал.

Вже сам факт їх появи на львівських сценах свідчить, що естрадні «діячі» такого штибу абсолютно не бояться з’являтись у місті, яке вважається форпостом українського націоналізму. Що більше –публіка їх толерує, люди витрачають чималі гроші на недешеві квитки та спокійно дають заробити і цим артистам, і організаторам гастролей, і керівникам закладів, що надають сцену – наприклад, тому ж екс-регіоналу Тадеєві Едеру, який і досі керує Оперою у Львові.

Постає питання: а чим ці безпринципні глядачі, комерсанти і керівники відрізняються від тих наших заробітчан, які залюбки їздять працювати просто до країни-агресора? Виходить, ми маємо ще й дві України: громадяни однієї зі зброєю в руках боронять східні рубежі, у той час як представники іншої готові працювати на їхніх убивць, бо «їм треба якось сім’ї годувати».

Насправді цинізм деяких трударів культурної ниви просто зашкалює. До прикладу, в Національному палаці «Україна» на грудень були заплановані гастролі екс-киянки, любительки сфотографуватись з Путіним та виступити в Кремлівському палаці – Наташі Корольової. У її концерті також мали взяти участь, окрім Тарзана і Гаріка Кричевського, ще й Павло Зібров та нардеп Оксана Білозір.

Відомо, що другий чоловік Оксани, Роман Недзельський, зараз є директором палацу «Україна» – тобто, не має нічого проти того, аби Наташа Поривай (справжнє дівоче прізвище Корольової) привезла свій шматочок російської попси на головну сцену нашої держави. Блогери вже нагадали, що перший чоловік Оксани, композитор Ігор Білозір загинув у Львові саме через те, що говорив українською…

Але його екс-дружина, яка не змінила свого прізвища після розлучення, має, вочевидь, типово малоросійське мислення. Інакше чого б вона 6 жовтня під час голосування за законопроект щодо заборони російським артистам гастролювати в Україні утрималась? Так само, до речі, утримались і «єврооптимісти» – Заліщук, Лещенко, Наєм. Як і представники Оппоблоку – Мірошниченко, Шурма, Папієв, а також потрібний країні Володимир Литвин з групи «Воля народу».

А могли ж і «проти» проголосувати! Як, наприклад, чільна представниця БПП і колишня редакторка телеканалу «Інтер» Ольга Червакова. Чи затятий харківський регіонал Михайло Добкін. Або син одеського регіонала Костусєва Олексій Гончаренко. Вони при цьому, поза сумнівом, знаковому голосуванні навіть не приховували своєї позиції…

Окремі нардепи (зокрема, Ірина Геращенко), відчувши градус невдоволення суспільства, пост-фактум починають щось комбінувати зі списками «нев’їзних» артистів від Мінкультури і СБУ, по суті перекладаючи відповідальність за «ватних» гастролерів на силовиків. Але чи справді силовики винні в тому, що на головній сцені країни, яка ще й належить Держуправлінню справами Адміністрації президента, уже на березень наступного року заплановано концерти Олександра Малініна та Крістіни Орбакайте? І якщо Малінін не дозволяв собі висловлювань чи дій проти України, то донька Алли Пугачової вже виступала з концертами в окупованому Криму.

Може, слід усе-таки питання поставити насамперед організаторам цих концертів, які привозять артистів із країни-агресора до країни, яка від цієї агресії відбивається? Чи це така шефська допомога? А може це попросту культурна диверсія? До слова, український продюсер Олександр Ягольник припустив, що цей концерт «члена Єдиної Росії» Корольової (ще й із напрочуд недорогими квитками, як на таку кількість запрошених виконавців) може бути використаний російською пропагандою для дискредитації у світі Києва як столиці майбутнього Євробачення.

Так чи інак, але це було б неможливо без толерування публіки. Тобто, цих гастролерів із войовничого краю в Україні хочуть слухати! Їх запрошують, чекають, рекламують, розкуповують недешеві квитки. Хоча якби артисти такого штибу розуміли, що замість аплодисментів та квітів вони на концертах у воюючій державі отримають щонайменше град помідорів, а може й узагалі спалену апаратуру, їх ноги б тут не було.

Саме такою мала б бути нормальна реакція громадянина, котрий уболіває за свою країну і своє військо. Чи може в роки ІІ світової нацисти збирались на концерти Клавдії Шульженко? Або душманам Афганістану привозили Аллу Пугачову? Та самим артистам до голови думка про такі виступи не прийшла б!

Віталій Портніков з цього приводу написав на своїй сторінці у Facebook: «Скільки я про це не думаю, я все одно не можу зрозуміти – ось цієї істерики з приводу того, що «к нам не пустят российских артистов». Ну не пустять, нехай навіть демократично налаштованих – і що вам з того? Ну уявіть собі, що Росія напала не на Україну, а на Польщу, окупувала не Донецьк, а Ельблонг. І раптом на тлі пропозицій вимагати від гастролерів визнання факту окупації території Польщі починається істерика – жах, до нас не пустять наших улюблених російських артистів! Як жити! Можливе таке? Та ні, звичайно».

До речі, крім гастролерів «з-за порєбріка» у нас і своїх зірочок, охочих до виступів у відверто ворожій країні не бракує. Цим шляхом найпершими пішли Таїсія Повалій та Ані Лорак, які тепер цілком слушно не ризикують виступати в Україні. Були помічені у виступах на російських теренах екс-віагрівки Лобода і Брєжнєва, бували в Росії з моменту анексії Криму й Потап з Настею. Хоч їх дует і показово відмовлявся від звань «заслужених артистів Росії» та припинив офіційні гастролі на Московщині, осад від не надто патріотичної позиції цих російськомовних співаків залишився. І вони за це вже розплачуються: у квітні дует скасував виступ у Луцьку через позицію місцевих патріотів та міської влади, яка вирішила заборонити концерт.

Підвести юридичну базу під заборону концертів «гастролерів» (котрі виступали в окупованих Криму та Донбасі, а також у РФ) спробували декілька міських рад. Відповідні ухвали були прийняті у Мукачевому, Львові, Луцьку і навіть Запоріжжі. Зрештою, в ухвалі Львівської міськради усе прописано, потрібно лише дотримуватись цих рекомендацій усім відповідальним особам. Але…

Судячи з майбутніх концертів Кутуньо та Потапа з Настею, щось тут не спрацьовує. І поки органи влади – від парламенту до міськрад – вправляються в імпотенції щодо беззубих заборон, у цій сфері працюють хіба що активісти.

«Очевидно, що нинішня (дозвільна – ред.) система – геть неефективна! Україна, яку топлять у ворожому «культурному» продукті, не може роками чекати, поки владці вичерпуватимуть його чайними ложечками. Тому Україна має не забороняти окремих ворогів, яких серед представників країни-агресорки до біса, а дозволяти лише друзів, яких одиниці», – пише у своєму блозі член експертної комісії з питань  розповсюдження фільмів Сергій Оснач, який уже третій рік допомагає руху «Відсіч» формувати список артистів-рашистів. Він також вважає, що російських артистів потрібно заборонити усіх, а потім дозволяти виступи тим, хто критикує Путіна і довів свою прихильність Україні.

Цю позицію поділяє чимало людей в Україні. «Коли країна фактично перебуває в стані війни з Росією, ми не зобов’язані комусь пояснювати, чому не хочемо бачити ту чи іншу людину на своїй землі», – заявив журналістам після голосування «законопроекту Наташі Корольової» (так жартівливо називають в мережі документ про заборону гастролей росіян) нардеп Рефат Чубаров.

За словами Сергія Оснача, тій же Геращенко ніхто не заважав передати сформований активістами список компетентним органам раніше. Нинішні її пропозиції він вважає просто випусканням пари: «Ми давно криком кричимо про ігнорування державними органами своїх обов’язків щодо захисту українського інформаційно-культурного простору… Очевидно, що така профанація абсолютно не влаштовує патріотичну громадськість. Якщо депутати на третьому році війни не наважилися заборонити весь російський контент та закрити в’їзд всім російським артистам, то вони принаймні мусять запровадити дозвільну систему».

То ж як мали б реагувати громадян в умовах, коли держава не може і не хоче обмежити присутність російських виконавців у наших концертних залах?

Михайло Басараб, політолог:

Не ходити, ігнорувати. Закликаю усіх наших свідомих співгромадян, які переймаються впливом російської пропаганди на території України – не читати російських і проросійських газет та інтернет-ресурсів, не дивитись російських та проросійських телеканалів і не слухати російські та проросійські радіостанці. Це той оптимум, який може зробити кожен громадянин України.

Бойкот може бути пасивним і активним. Не користуєшся російським сам – переконай це робити і своїх родичів, знайомих, інших людей. Публічні особи мають для цього більше можливостей – вони можуть публікувати свої думки, виступати на ТБ і демонструвати на власному прикладі.

Звісно, є й люди, котрі можуть застосувати більш рішучі та радикальні кроки, але кожен обирає прийнятний для себе спосіб.

Ярослав Макітра, політичний аналітик:

Є два варіанти протидії – не ходити на концерти, не слухати таких виконавців, це такий удар гривнею. А другий варіант, звичайно, протестувати, піднімати питання з приводу тих чи інших «зірок». Якщо проаналізувати, то в Україні завдяки активності громадськості вже зірвано десятки концертів, вистав, мистецьких заходів, які збирались проводити в Україні небажані гості з Росії. Тому я думаю, що цей механізм насправді працює.

А загалом, найкращим варіантом буде запровадження візового режиму з Росією. І під час видачі віз, у тому числі артистам, вивчати питання – чи давати візу, чи ні. Це буде стосуватись не тільки артистів – тобто візовий режим відразу обмежить цілу низку небажаних гостей в Україні і дасть українським дипломатам та прикордонникам дієвий механізм, щоби зупиняти тих чи інших гастролерів.

Олег Радик, координартор ГО «Економічний бойкот»:

Гастрольна діяльність проросійських і російських «звйозд», крім моральної і політичної, має бізнесову складову. Уряд може через відповідні структури обкласти вояжі «пєвцов і пєвуній» гарними податками і ліцензіями. Які треба чітко спрямовувати на потреби АТО. Щоб кожна ватна лярва знала куди йде частина виручки. Але звісно це гібридні заходи. Громадськість реально змучується бігати за кожним потапом. Є доцільніші справи. Слід направити праведний гнів людей не лише на хвойд з мікрофоном, а й на чиновників, які дають дозволи на гастролі. Керівники Оперного і львівського цирку отримують зарплату з наших податків. Якщо наша толерантність і людяність не дозволяє нам вішати їх на ліхтарях, то знімати з посади – уже на часі.

P.S. До слова, як запевнили «Вголос» в одній з квиткових агенцій, грудневий концерт Корольової у палаці «Україна» таки скасували. Хоча на сайті «України» її афіша ще є (на ній «чомусь» немає згадки про Оксану Білозір, хоч на російському сайті співачки вона є), і система онлайн-продажу квитків теж працює – вільних місць майже не залишилось.

Цими днями також стало відомо про скасування листопадового концерту в Києві ще однієї російської зірки – співака Віллі Токарєва, проти якого також виступили активісти. Може вже час державним органам виконувати свої функції, а не лише чекати обурення громадськості та рішучих дій активістів?

 

Юрій Пелих, «Вголос»