Нагадаємо, що у вересні 2012 року під час візиту в Бішкек Володимира Путіна були підписані документи про перебування на території Киргизстану російської військової бази, а також про врегулювання боргу Бішкека перед Москвою в розмірі 489 мільйонів доларів за раніше наданими кредитами.

Космічна розвідка, торпеди і сейсмологи

До мільйонів (і навіть мільярдів) доларів ми ще повернемося. Спочатку спробуємо розібратися з військовим аспектом підписаних угод. Одразу зауважимо, що обмежений контингент російських збройних сил присутній на території Киргизстану вже давно. Однак раніше він дислокувався в кількох невеликих гарнізонах, віддалених один від одного.

Тепер йдеться про створення потужної об’єднаної військової бази на півдні Киргизстану в Оші. Російський експерт Михайло Чернов пояснює, що кількісно російський контингент не збільшиться. «Суть документу – в юридичному об’єднанні всіх російських військових об’єктів в Киргизстані в рамках однієї військової бази», – каже Михайло Чернов.

Отож, у нову структуру ввійдуть: авіабаза в місті Кант, 338-й вузол зв’язку військово-морського флоту Росії (!) в Чалдоварі (фактично, станція космічної розвідки), випробувальний центр військово-морської техніки на озері Іссик-Куль і сейсмічна станція Ракетних військ стратегічного призначення в місті Майлуу-Суу (здатна, в тому числі, відстежувати ядерні випробування на території Індії, Пакистану, Ірану, Китаю та КНДР).

Причому вся ця радість обійдеться Росії практично в копійки. Оскільки летовище в Канті використовується в інтересах Організації Договору про колективну безпеку, членом якої є Киргизстан, гроші за експлуатацію смуги та військового містечка з росіян брати не будуть.

Платою за користування сейсмостанцією стане зібрана нею інформація (хоча навіщо Бішкеку дані про ядерні випробування – незрозуміло). Платити Росії доведеться лише за об’єкти ВМФ – жалюгідних 4,5 мільйона доларів щорічно.

Також потрібно зауважити два моменти. По-перше, за деякими даними, до складу об’єднаної бази буде включена транснаціональна зброярська корпорація Dastan, головна продукція якої – швидкісні підводні торпеди ВА-111 «Шквал» (їх випробовують власне на полігоні на озері Іссик-Куль).

Нагадаємо, що в жовтні 2012 року корпорація опинилася в епіцентрі міжнародного скандалу, коли кореспондент BBC News повідомив, що бачив на базі сирійських повстанців в Алеппо ящики, які, згідно з маркуванням, містили боєприпаси, нібито виготовлені українською філією Dastan та були призначені для армії Саудівської Аравії (https://vgolos.com.ua/svit/49.html).

Другий момент – окрім контингенту збройних сил Росії, на території Киргизстану перебуває ще й Окрема група прикордонних військ ФСБ РФ, що також дислокується в Оші, однак не підпадає під дію підписаних угод.

Гроші і вода

Схоже, Росія зважилася на рішучий крок щодо посилення свого впливу у Середній Азії. Схожий пакет документів наразі перебуває на розгляді парламенту Таджикистану.

У цій країні, нагадаємо, розташована найбільша закордонна військова база Росії (підрозділи 201-ї мотострілецької дивізії в Душанбе, Кулябі та Курган-Тюбе налічують близько шести тисяч військовослужбовців). Крім того, в горах Таджикистану знаходиться станція загоризонтного стеження, що входить до складу Військово-космічних сил Росії.

Також Москва прагне взяти в довгострокову оренду військовий аеродром «Айні». Передбачається, що авіагрупа значно посилить 201-шу дивізію та забезпечить авіаційне прикриття в разі загострення ситуації на таджицько-афганському кордоні.

І це ще не все. Керівництво Росії прийняло рішення виділити на модернізацію армій Киргизстану і Таджикистану 1,1 мільярди і 400 мільйонів доларів відповідно.

Крім того, мало хто звернув увагу, що в пакеті угод з Киргизстаном також йдеться про будівництво Росією Камбаратинської ГЕС-1 (за участю ВАТ «Інтер РАО ЄЕС») і декількох ГЕС Верхньо-Наринського каскаду (за участю ВАТ «РусГідро»).

Передбачається, що Камбаратинська ГЕС (даних по Верхньо-Наринському каскаду відшукати не вдалося) складатиметься з чотирьох агрегатів по 475 МВт кожен, а об’єм Токтогульского водосховища становитиме 4,65 мільярда кубометрів. На рік ГЕС зможе виробляти до 5,1 мільярда кіловат-годин електроенергії.

На перший погляд, щедрість Росії не може не вражати. Вона бере на себе всі видатки, технічне та кадрове забезпечення, натомість Бішкек вносить в проект лише свої водні ресурси.

Однак, це лише на перший погляд. Угодою передбачено, що спільне підприємство отримує право на встановлення тарифів на електрику. «Киргизстан ризикує повністю втратити Камбаратинську ГЕС-1, – заявила депутат киргизького парламенту Жилдизкан Джолдошова. – Угода суперечить національним інтересам. Без схвалення Росії Киргизстан навіть не зможе отримувати електрику для потреб населення».

Ще більше занепокоєння висловив президент сусіднього Узбекистану Іслам Карімов, який взагалі заявив, що через будівництво нових ГЕС ситуація в регіоні «дійде не тільки до протистояння, але і до війни».

Справа в тому, що Камбаратинська ГЕС-1 перекриє ріку Нарин – головну притоку Сирдар’ї, що живить водою родючу Ферганську долину (головну житницю Узбекистану). У Москві обіцяють без перешкод подавати воду з Токтогульского водосховища для забезпечення потреб сільського господарства Ферганської долини, що кожної весни потребує поливання.

Іслам Карімов, який останнім часом попсував стосунки з Путіним, прекрасно усвідомлює, що гребля на Нарині перетворюється в руках Кремля на потужний засіб впливу. Обіцянки, як відомо – цяцянки, однієї весни воду не дадуть – і ферганські угіддя перетворяться на пустку. Тоді Москва зможе висунути Ташкенту будь-які політичні вимоги, причому навряд чи в останнього буде багато шансів їх не виконати.

Американці – геть, йдуть росіяни!

Кремль, схоже, твердо вирішив повернутися в Середню Азію, яка ще з часів царизму була зоною виняткових інтересів Росії. На переговорах у Бішкеку у вересні минулого року Володимир Путін зазначив, що «російська присутність в регіоні стане істотним чинником стабільності». За його словами, ті, хто хоче розгойдати ситуацію в Середній Азії, повинні знати, що «тут є необхідні сили, які здатні перешкодити цьому».

Треба думати, що ця заява Кремля призначення в першу чергу для Білого дому. Ще минулого року Вашингтон натякав, що Таджикистан може стати альтернативою киргизькому військовому аеропорту «Манас», де з 2001 року дислокується база НАТО.

«Центр транзитних перевезень» (так вона офіційно називається з 2009 року) відіграє надзвичайно важливу роль в забезпеченні воєнної операції в Афганістані. За даними міністерства оборони США, щомісяця через «Манас» в обидва боки транспортується до 15 тисяч військовослужбовців західної коаліції та 500 тонн вантажів. Водночас до 2014 року (моменту виведення військ НАТО з Афганістану) «Манас» буде закрито.

Зрозуміло, що Росія вирішила спрацювати на випередження, застановивши за собою право тримати контингенти в Середній Азії, та остаточно вичавити з регіону ненависних американців.

До теми

Головною заслугою Володимира Путіна є повернення Росії статусу великої держави. Про це заявили 36 відсотків росіян, опитаних «Левада-центром». Ще 28 відсотків респондентів ставлять в заслугу Путіну підвищення зарплат, пенсій і соціальних допомог, 24 відсотки – подолання сепаратистських настроїв і утримання країни від розпаду, а 11 відсотків – зміцнення закону та порядку.

При цьому 43 відсотки впевнені, що президент не зміг забезпечити справедливий розподіл доходів на користь простих людей, а 25 відсотків переконані, що він не зміг зміцнити закон і порядок. Загалом 65 відсотків опитаних упевнені, що за рік Путін зробив більше доброго, ніж поганого. Протилежної думки дотримуються 18 відсотків росіян.

Джерело: interfax.ru

За матеріалами: km.ru, ng.ru, rg.ru

Фото: rferl.org