Вранці 18 лютого бойовики атакували позиції підрозділів Об’єднаних сил України поблизу Новотошківського, Оріхового, Кримського, Хутора Вільного, що поблизу Золотого, тривав бій, у якому Україна зазнала втрат. Один український військовий загинув, ще п’ятеро отримали поранення. За даними ЗМІ, Україна втратила два опорних пункти поблизу Золотого.

З якою метою Кремль пішов у наступ, «Вголос» дізнавався у військових експертів.

Олег Жданов:

Це відповідь на останні ініціативи Зеленського. На безпековій конференції в Мюнхені він запропонував спільне тристороннє патрулювання кордону. От і відповідь: про це навіть мови не може бути. Чому? Тому, що для Російської Федерації це взагалі неможливо. Адже, якщо наші прикордонники та патрулі ОБСЄ потраплять на державний кордон з РФ, весь світ побачить, що там реально воюють регулярні частини Збройних сил РФ – 1-ий та 2-ий армійські корпуси.

Друга складова – політична. Нагадування від Кремля: якщо хочете щось вирішувати, йдіть не до нас, а в Донецьк і Луганськ. Про це напередодні заявив Пєсков. І про це на паризькій зустрічі в нормандському форматі говорив Путін – Росія, мовляв, не є стороною конфлікту і не може гарантувати виконання ніяких зобов’язань.

Щоб закінчити війну, спочатку її потрібно визнати. І визнати сторону конфлікту – Росію. Доки цього не буде – пісня не закінчиться. Ми будемо нести втрати.

Владислав Селезньов:

Наступ організували саме сьогодні, адже саме сьогодні відбудеться ініційоване Росією засідання Ради безпеки ООН щодо аналізу виконання Мінських угод. Росія здійснила провокацію, щоби змусити українських військових відповісти, зафільмувати це і мати «докази» порушення Україною Мінських угод.

Михайло Жирохов:

Наступ був очікуваним. Росія завдала удару, щоби посилити свої позиції у підготовці до чергової зустрічі в нормандському форматі, щоби підштовхнути владу України до дій, які потрібні саме Росії. В останній телефонній розмові із Зеленським Путін спитав його, коли Україна буде виконувати Мінські угоди. Теперішнє загострення – спроба стимулювати Зеленського у його «миротворчій» діяльності, зокрема – у розведенні військ. Заява Зеленського після наступу це підтверджує: начебто хтось намагається перешкодити його «мирному плану», але він напрямку не змінить. Це звикла російська позиція – «прінуждєніє к міру», на яку Зеленський наразі погоджується.

Олег Стариков:

Перша складова – військова: показати Україні та всій світовій спільноті, що ЗСУ неспроможні дати адекватну відсіч військам агресора.

Друга складова – політична: змусити Зеленського йти у фарватері Кремля і розбалансувати всю владу, очікуючи нових перестановок у Кабміні. Крім того, сьогодні – річниця Дебальцівського котла, що для РФ дуже символічно.

І тут важливо зауважити: з інформації, яку подає штаб ООС, зрозуміло, що було атаковано чотири ділянки. Це приблизно чотири взводних опорних пункти. Тобто напад був організований однією батальйонно-тактичною групою в розмірі десь 1000-1300 осіб з озброєнням. Таке скупчення військ не могло пройти непомітно від нашої розвідки. Вони десь концентрувалися, підвозили резерви. Зрештою, це велика кількість техніки – близько 30 БТРів. Чому розвідка не зреагувала на це – питання.

Ігор Романенко:

Провокація організована в першу чергу для того, щоб підштовхнути Україну до ведення переговорів із сепаратистами. Це давній стратегічний підхід Росії. Він уже був опрацьований в Придністров’ї: тільки Молдова на це погодилась – Росія скинула з себе відповідальність, стала збоку і заявила про «громадянський конфлікт».

Треба чітко розуміти: є ворог, який себе відповідним чином поводить. Вони не дотримуються тиші, тому варто очікувати від них схожих провокацій і далі.