Дебютний альбом шотландської домогосподарочки Сюзан Бойл (Susan Boyle) "I Dreamed a Dream" (2009) вказав на той факт, що добрий вокал може повністю декласуватись невдало підібраним репертуаром та закотитись в тенета сентиментальності, тобто кітчу.

В момент перетворення роллінгових "Wild Horses" на подобу якоїсь "My Heart Will Go On" від Селін Діон можна лише зловити думку на тому, що кращої спеціалістки по каверам, ніж Eva Cassidy – не було і не буде.

Залишаючи долю Сазан Бойл в руках культури, перенесемось аналогіями до візиту Юлії Тимошенко, яка за к-тю відвідин на Львівщину, можна написати, що усім серцем вже декілька разів полюбила Галичину за звітний період.

Хронологія візиту традиційно аеропортна. Туди ЮВТ завітала без сережок, що може свідчити про економічну кризу у навколишньому просторі. Але більше схоже на те, що вона прилетіла воювати. Сіра стриманість одягу. Мінімум брязкотіння на членах. Суконка зі складками ставить її в одну шеренгу з дівчатками, які у минулих століттях туго обмотували груди бинтами заради повноправної з чоловіками участі у захисті Батьківщини від окупантів. Є ще чоловічо-монастирський варіант, але в схиму ЮВТ, здається, що не збирається.

На цій алягерній ноті Тимошенко слухає Лукашика, який щебече про високі надої на ниві Євро-2012 у Львові. Тимошенко вперто робить фейс, яким вона не вірить у вищесказане і тому, дещо зневажливо сприймає усю надану їй інформацію (хоча на пресу вона скаже, що краще з євросправами й бути не може – суцільний позитифф). Садовий, як головний азазель за пустельність на Стрийськість, постійно опускає очі на словах Лукашика про євроздобутки і фіксує розгублений вигляд. Цього добра можна надивитись на фотах. Кміть у цій ситуації, як мен з обмеженою відповідальністю, релаксує до стану носовичка. Сеник, якого остаточно засунули на маргінеси декоративного статусу, також на розслабоні. Лише згодом, коли вже в політесі на урочистій академії ним глибоко заб’ють лівий (з точки зору залу) бік столу, він стане схожим на грозову сову, хоча в такій ситуації, краще було б попрактикувати калокагатію за настановами святих отців і все б було чікі-пікі.

Юльчині представники просять не фоткати зі спини її розбрендовану косу, оскільки в період діяльності виборчої кампанії такі пікчерзи можуть негативно вплинути на її імідж. Більш шкідливо на її імідж впливає традиційне підхіхотулювання біля Путіна, аніж світлини етнографічного бренду у ЗМІ, тому за поясненням можна звернутись до першого абзацу. Останньою згадкою про аеропорт будуть хвилі якогось дурнувато-тваринного передчуття екстазу, які перманентно ширяють навколо постаті ЮВТ у представників усіх верств населення. Можливо, це спосіб компенсації власного падіння перед статусною особою, як це можна простежити в комунікації Климовича-старшого з Димінським?

Після цього ЮВТ відлюм’єрилась у лобовому склі рейкового автобуса Львів-Сихів, де на станції Персенківка її зустріли студіки політеху зі прапорами БЮТу, що годину мерзли в очікуванні прем'єрської зупинки. Зупинки не було. Була лише зупинена мить її рукотворного привітання за склом. "Сто Тисяч" Карпенка-Карого можна рейково перефразувати у такому варіанті: їдеш зупинку – чиї виборці? Юльцині, минаєш наступну – чий електорат? Юльчин, ітеде.

Далі намалювалась урочиста академія з нагоди 165-річчя Національного університету "Львівська політехніка". Актовий зал забитий до макового зернятка. Праворуч – нові жалюзі з широко-розкинутою панорамою політеху аж до Ліжбети. Ліворуч – гуртожитки політеху в районі податкової. Закінчується це торжество світлочутливості З/Д вокзалом з точки ракурсу в районі Роксу. Вокзал тут постає як 3-тє найважливіше (за градацією пріоритетів) місце у житті студентів.

Актовий забитий представниками трудового колективу, які, як й будь-які представники такої колективізації, знають один про одного купу несекретних секретів. Тому у своїй одностайності зал апелює до кращих традицій партзібрань чи пленумів.

Під час виступу ректора політеху Юрія Бобала у Тимошенко постійно відбувається процес моргання з інкольною частотою 2-ва помахи у секунду. Схоже, що процес мимовільний, оскільки у момент усвідомлення мисленевого узгодження з думками Бобала – моргання зникає. Не буде такого й під час трибунного виступу, коли необхідність концентрації є абсолютною. Причини такого спазмування можуть бути різними: від перенапруги і втоми до нехватки мінералів та вітамінів плюс перебором кавуською чи чимось більш гарячим. У будь-якому випадку ЮВТ варто ретельніше слідкувати за своїм репертуаром.

Можливо тоді б не було профанної плутанини з футбольними досягеннями українських клубів (чи збірної?) в єврокубках (молодіжному чемпіонаті Європи?) та к-ті львів’ян у них. Не було б зациклення на залізобетонних особливостях Львівського політеху та смішної зв’язки про плекання політехом якоїсь особливої духовності у своїх студентах. А в момент заяви про неповернення України у страшне минуле її обличчя не захитало б заперечливо на менш свідомому рівні. Перевів стрілки з вищих ситуацій Юрій Бобало, який тимчасово-несподівано почав наливати мінералку в стакан для ЮВТ, хоча інша порожня шклянка залізобетонно стояла у на трибунних просторах Тимошенко. Остання дещо прифігіла від такої неуважної уваги.

Про сенс життя ЮВТ можна подивитись на відеоогляді. І на фініші залишається випускник політеху Кміть, який встиг зловити обидвох зайців: зачитати привітання від Юща і єлеєм благовоління обпацькати присутню Юльку. Єлей, крапаль, розбавив своїм дьогтем конферанс’є, який занадто голосно виголошував прізвище Ющенка, в чомусь не просікши мазу присутності прем’єрки. Фаріон не було помітно, або її відправили чим далі до декабристів заради колективного процвітання. На тому усе й закінчилось нагородженням та неназваним у вихованому товаристві процесом.

На старті згадувалось про присутність Сюзан Бойл на культурці, а на фініш звучить ще один один культурний учасник – CFCF з треком "Big Love". Як кажуть у народі: "танцюють всі".

коврик: obeythepurebreed.com

ФОТО

ВІДЕО