Руслана точно зарвалась на цьому альбомі. Вона думає, як і Вакарчук, що на Україні ніхто нічого не слухає? Під амазонським фуфлом з широкою рекламною кампанією лежить звичайний плагіат речей ще 15-ти річної давнини. Я щось дуже сумніваюсь, що Руслана заплатила Tricky та Portishead за галіме використання їх шедеврів. До вокалу Бет Гіббсон вона явно не дотягує, хоча і намагається.

Увесь концептуалізм її нового альбому розбиває один чудесний лінк з фантастичними фразами, в яких виявляється усе примітивне мислення українського шоу-бізу і дурнуватий пафос Руслани. Хоча, що ще потрібно тупим дівчаткам-тінейджерам, які є головними її фанатками? Їх фанатичність та сліпа агресивність в усьому, що стосується гіперпозитивного іміджу Руслани вже давно набула маніакального характеру. Минулорічний концерт біля Ратуші Ал Ді Меоли і тієї ж Руслани довів то на всі 100.

Тепер ж, виявляється, що за істеричним піаром і проштовхуванням нового альбому й справді лежить якась шизофренічна атмосфера команди Руслани, її (Руслани) неосвіченість та закомплексоване бажання видавати бажане за дійсне. Коли вже не має, що сказати, потрібно триндіти про якихось амазонок, розтікатись пафосом, прикриваючи власний фальш і розкидатись тупими фразами, які піпли мають схавати. І ті тьолкі-фанаткі й справді схавають.

Ось декілька цитат з унікального лінку про про унікальний альбом Руслани:

"Головна особливість альбому – нові груви, унікальний мікс нових звуків, семплів і ритму. Руслана внесла в грув звуки, які ніколи раніше так не використовувались. В фіналі це – безперечно саме українська сучасна музика або, можливо, навіть музика майбутнього, яка зроблена "на експорт" з повним збереженням своєї ментальної індивідуальності та ідентифікації."

"Настрій альбому змінюється від релаксу до шаленого груву, а потім – знову до релаксу і знову до crazy groove".

 

Після прослуховування альбому за таке речення просто потрібно розстрілювати, як за елементарну брехню від високоморальних фанатів Руслани та Віті ЮщенкаІ варто було запитати в ідіота, який то всьо писав, чи він хоча б уявляє, що таке грув?

Не має сумніву, що це сучасна українська музика, як ні як 2008 рік. Але називати музикою майбутнього плагіат речей випущених на початку 90-х, яким дебілом то потрібно бути? Відповідь проста – таким, як і малолітні фанатки Руслани. На експорт ж її взагалі не можна пускати, бо там, або просто дадуть по голові тирення інтелектуальної власності, або, в кращому випадку, засміють. Про ментальну особливість та ідентифікацію у випадку Руслани, взагалі, краще мовчати. Кон'юнктурка, вона і в Карпатах, кон'юнктурка.

Це ще б була фігня якогось урода, якби не цитата Руслани, яка просто вбиває своєю тупістю, як на людину з музичною освітою, яка претендує на виключне місце на українській і навіть світовій сцені:

"Весь ритм життя складається з грувів двох типів: одні груви забирають або ламають енергію, інші – її дають. Нам потрібні ті, що здатні дати необмежену енергію". Схоже на те, що така видатна співачка як Руслана, взагалі, не знає, що таке грув і де він береться. Тут просто повний піздєц. Краще вже вона сиділа в парламенті і не рипалась.

 

Прикол в тому, що навіть лірика треків складена з популістських гасел і дурнуватих партійних слоганів виявляє усю штучність і пластмасовість альбому, в якому немає нічого живого. "Не гріє штучна ласка" – співає Руслана. І справді не гріє. "В час безликих сліпих генерацій" Руслана сама потрекно дає відповіді про якість свого альбому.

Про зашкалену наявність в ньому прострацій та ілюзій. Тут не допомагають ні етномотиви і карпатські завивання, ні звуки мотоциклів, ні живі врізки з стадіону, ні семпли, ні різні електронні штучки. Все в відмороженому дусі Віті Ющенка. Горщики_бджоли_шаровари. Гей шиді-ріді-дані. І як овечка так бее-бее. Фраза "так грішно наче в перший раз" – просто примітивна, як на світоча української і європейської музики.

А так, маємо, те, що маємо:

В "Не для продажу" можна легко відшукати звуки Reel 2 Real "I Like To Move It".

В "Я йду за тобою" знаходиться "Hell is Round the Corner" від Tricky, альбом "Maxinquaye" (1995).

Придихання в "Де ти моя любов" стирили з "Overcome" того ж Tricky, а гітарний вступ з "Over" Portishead, альбом "Portishead" (1997).

Початок "Дикий ангел" – це пришвидшений старт "Sour Times" Portishead, альбом "Dummy" (1994).

Фортепіанна тема "Дикої енергії" злизана з гітарного початку "Search, Search, Survive" Tricky альбом "Vulnerable" (2003), а початок з "Biscuit" Portishead ("Dummy" 1994).

Можна продовжувати далі, але навіщо? Хто хоче, може пошукати кольорові відмінності в оформленні Русланиного альбому і альбому Portishead "Dummy" (1994).

А щодо дикості, то краще Руслані послухати "Everyday It's 1989" Moby з нового альбому.

Про грув їй нагадають, окрім вищезгаданих Tricky та Portishead, вже майже забуті Snap! "Rhythm Is A Dancer" (1992 рік), Maxx "Get A Way" (1994) і 2 Unlimited "No Limit" (1993), чи вже на крайняк Groove Armada. Та, не варто забувати про "Elektrobank" The Chemical Brother, альбом "Dig Your Own Hole" (1997). І тоді говорити про грув, чи взагалі, про музику.

1. Дика енергія
2. Відлуння мрій
3. Ми будемо перші
4. Я йду за тобою
5. Ти жива (Синтетична)
6. Вогонь чи лід (Все не те..)
7. Де ти, моя любов
8. Дикий ангел
9. Не для продажу
10. Як змінити майбутнє