Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався із політичними експертами.

Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»:

Він заплутався. Цілий рік він займався двома протилежними політичними проектами. З одного боку його підштовхував Захід і він хотів показати зразкову Одеську область, зразкового «губернатора», який має досвід реформ Грузії. З іншого - йому подобалося виступати по загальноукраїнському телебаченні, у Шустера і створювати свої партії. Тож треба було вирішувати: або ти губернатор, або ти політичний лідер нової партії. Це не наша вина, що він так і не вибрав, чим займатися: бути губернатором або партійним лідером. В підсумку президент Порошенко його використав. Зіштовхнув з Аваковим. Ми пам’ятаємо той скандал, коли вони обоє почали розмовляти «іноземною» мовою на засіданні комісії з реформ. І зіштовхнув його із Коломойським. Міхо виконав свою роботу і став непотрібний.

Не досягнув нічого у цій сфері. Закинув загальнонаціональний партійний проект. До нього втратив інтерес Порошенко. Тому, чесно кажучи, його проблеми – не наші проблеми. Він сам, незважаючи на свій великий політичний досвід, опинився біля «розбитого корита». Тепер особливих успіхів очікувати не варто. Йому потрібний час, щоб «очухатися» і знайти собі нову справу.

Америка пропонувала йому зробити зразковою Одеську область по реформах, без корупції і т.д. Але хто його просив призначати керівником митниці 26-річну дівчину, яка вперше в кабінеті начальника митної служби почула про митницю?! Хіба це не корупція? Хай не корупція, але це точно не правильний управлінський маневр. Нехай тепер до себе має претензії. Україна точно не винна. Україна терпляче 3 роки стежила за всіма його жестами, розмовами. А зараз і в Одесі нічого не вийшло, і загальнонаціональної партії немає, і Порошенко від нього втомився.

Так, йому доведеться залишатися в Україні. Це без сумнівів. Я думаю, що ніякої сенсації не буде. Людина вичерпала себе. Він має себе шукати у чомусь новому.

Ярослав Макітра, політолог:

Це свідчить про те, що Саакашвілі спробує себе відродити в українській політиці, відновити свій рейтинг, свою підтримку. І, думаю, що подальші його дії, виходячи із того, що ми маємо зараз, будуть спрямовані на більш різку критику. І головною мішенню буде вже конкретно президент і конкретно його оточення, на відміну від того, як то було раніше. Раніше був Яценюк, або люди, скажімо, другого ешелону. Сам президент і його близьке оточення були поза серйозною критикою. Зараз якраз, я думаю, вони й будуть головними. І на базі цієї критики Саакашвілі пробуватиме відновити свій рейтинг, який був втрачений за останні півроку його затяжного перебування на посаді в Одесі. Він себе вичерпав, як політик, як іміджмейкер, як господарник. І, очевидно, він не збирався особливо там щось робити.

Вибори у США, незалежно від їхніх результатів, прямо чи опосередковано вплинуть на Україну. Нова адміністрація вибудовуватиме все з Україною по-новому.  І, очевидно, що Саакашвілі таким чином намагатиметься розв’язати свою гру.

Це також може свідчити про те, що може бути загострення. Є деякі побоювання, що найближчим часом може бути загострення у відносинах української влади із західними партнерами. І, власне, його відставка може бути таким жестом, кроком. Імовірно, можна очікувати викиду якогось компромату на українську владу. Адже перебування на такій посаді, передбачало його доступ до інформації.

Вадим Карасьов, директор «Інституту глобальних стратегій»:

Якщо говорити про очікування, то це – зміна амплуа. Він знову повертається в публічну політику в притаманній йому якості демократа-популіста, який буде критикувати владу, але узгоджено, скоординовано з президентською командою, не чіпаючи при цьому напряму президента. Його завдання – добудовувати свою політичну силу і брати участь у дочасних парламентських виборах, конкуруючи на одному полі з «Батьківщиною», «Самопоміччю», «Свободою» та іншими правоцентриськими опозиційними політичними силами. І якщо партія Саакашвілі отримає парламентське представництво, він ввійде у велику пропрезидентську коаліцію.

Тому цю відставку я б розглядав як жирний маркер, чіткий індикатор того, що влада починає готуватися до дочасних парламентських виборів.

Ні, з Америкою це не пов’язано. Це пов’язано із нашими внутрішньополітичними реаліями. І, більш за все, він залишиться в українській публічній політиці. Він ніколи не дружив з Держдепом США, яку очолювали демократи. Він завжди дружив із республіканцями за часів Буша. Але навіть якщо республіканці переможуть, то це трошки інша буде історія. Ясно одне: Саакашвілі зробив таку заяву під дуже можливі дострокові парламентські вибори в Україні.

Олександр Солонько, політолог:

Тут питання кількох змінних. Тобто, на скільки це його самостійна гра, на скільки це його самостійне рішення. Очевидно, що він певно розраховував, що в разі перемоги його партії в Грузії на виборах, він зможе продовжити політичну кар’єру на батьківщині. Це природна річ, бо є, судячи із їхньої політичної кон’юнктури і політичної ментальності, бажання реваншу. Але зараз перспективи туманні. Тобто, якщо зараз розглядати його як людину, яка працює у форматі Адміністрації Президента, то піде він на стільки далеко, на скільки це домовлено, на скільки він зможе собі дозволити, як гравець, який має певну залежність від Президента, від його оточення, від тієї кон’юнктури по групах впливу, які зараз там сформувалися.

З іншого боку, якщо він зараз піде повністю на розрив із Адміністрацією президента, то, враховуючи характер його як політика і те, що ми знаємо про його діяльність, його стиль ведення політики, я думаю, що він може стати кісткою в горлі представників нинішньої влади. Втім, йому треба зараз думати над якимось проектом. Чи він буде далі намагатися реанімувати цей «антикорупційний рух», який трохи погас зараз, розділившись на 2 чи 3 течії, чи він буде шукати собі якусь нову нішу, якісь додаткові електоральні бали з прицілом на наступні дострокові вибори. В принципі, не варто виключати той варіант, що ми уже підходимо до неформального початку виборчої кампанії. Чи є він людиною, яка працює у фарватері  Банкової? Цілком можливо, що це буде якийсь сателітарний проект, який вкупі з іншими такими ж проектами формуватиме ніби-то нову (уже не імені «солідарності») більшість у Верховній Раді.

Додамо, що керівник програм внутрішньої і міжнародної політики Українського Інституту Майбутнього Юрій Романенко вважає, що Саакашвілі не має ресурсів, щоб вести самостійну повноцінну гру, тому йому завжди потрібен альянс з кимось із важковаговиків. А варіанти таких альянсів дуже і дуже обмежені. Тому, цілком можливо, що демарш Саакашвілі може стати частиною гри Петра Олексійовича Порошенка проти Юлії Тимошенко.

 

Алла Федорченко, «Вголос»