Вибори дошкандибали до трампліну у електоральну вічність. Десь на цьому рівні пафосних заяв можна й розпочати писати про один з мілітарних стартів мерських перегонів у Львові.

Присутність місцевого нардепа Писарчука на прес-конференції "Серцево-судинні та протидіабетичні ліки за ціною виробника. У Львові діє соціальна програма "Рука допомоги" у місцевому Прес-клубі анонсувалась на 12:00 вже декілька днів. Аж раптом, під вчорашній вечір у анонсах, як Пилип з гречки, вигулькнула пресуха місцевого мера Садового з початком о 11:30. Й горбоконику зрозуміло, що стратеги з ратушних вікон використовують Стратагему # 8 з кодовою назвою "Напоказ ремонтувати дерев'яні місточки, щоб таємно виступити в Ченьцан".

Бо як пише мудрий Сунь-цзи: "Хто вміє користуватись ненормальним, то й відповідно – безмежно придатний до змін, як небо і земля, і невичерпний, як ріки та потічки".

Розшифровуючи дані тези, можна зазначити, що Садовий на прес-конференції створює враження масштабної роботи своєї команди на усіх можливих напрямках і малює з себе лялічку неземної краси, в той час, як ця його пресуха, просто закриває своєю присутністю в ефірі майже одночасну пресуху Писарчука від очей журналістського персоналу. На Садовому присутні 4-ри камери і майже 20-ть осіб різної статі. І це при тому, що минула пресуха Садового була набагато конструктивніша, ніж нинішня. Останнім аргументом задіяння Стратегми # 8 можна вважати 15-хвилинне запізнення Садіка на стартову лінію поширення своїх мерських логосів.

Ось так перегони починаються з іскорок маленького западлізму, з яких зажбухає велика виборча ватра.

Щодо пресухи Садового, то вона стала яскравою демонстрацією положень книги Жана Бодріяра "Суспільство споживання". Садовий малює з себе турботливого піклувальника справ громадських та потужного господарника на ниві місцевого самоврядування. Малює лідера, який зможе повести за собою громаду крізь данкові хащі назустріч адорації палаючому серцю.

Ореол його невтомної турботи про долю місцевого населення виражається у повторюваних мантрах: "це наші львів'яни – ми повинні усім допомагати", "задача міста – допомагати людям", "ми разом з людьми", "ми робимо у Львові те, що не робилось останні 20-30 років", "потрібно мати страх перед людьми". Але ж усі свідомі люди цієї планети вже давно зрозуміли, що під маскою такої тотальної турботи з боку влади приховується банальна ідеологія збивання бабла шляхом неустанного контролю за потребами громади.

На якомусь місці легенд про свою трудову діяльність з водопостачання мешканців Львова Садовий, не подумавши, згадав, що Львів не може катастрофічно знайти на Україні якийсь відсоток потрібної труби, яку тепер доведеться закуповувати у Челябінську. Згідно одному з законів Мерфі, відразу ж прилетіли асоціації з нашорашенськими героями-челябінцями: першим у світі фрезерувальником нетрадиційної орієнтації Іваном Дуліним та його керівником Михайловичем.

Саме на цьому місці, заздалегідь, проситься вибачення у вразливих читачів за такі невисокоморальні асоціації, але ж потрібно якось підтримувати ідентифікований Вами імідж (реноме) Вголосу у виставлених Вашим уявним параметрах. Тим самим, любі друзі, є можливість деконструювати клінічне твердження Юлії Мостової про богообраність журналістики у цій Богом залишеній країні, на яку так часто й вперто нарікає Садовий, контрастуючи свою прекрасну роботу на посаді мера з несприятливим зовнішніми умовами та форс-мажорами. У яких безпосередньо винна держава Україна. Садік часто любить пожалітись на стихійні зовнішні сили, які постійно хочуть добра місцевому самоврядуванню, але чомусь завжди чинять лише зло.

Не сильно й ображаючись на зовнішні сили, Садовий запрограмовано (як робот) виявив свій праведний гнів під час запитання про диверсійну діяльність начальника управління культури та туризму департаменту гуманітарної політики ЛМР Андрія Сидора, якого він почав захищати від експансії лагідного села (відео). Повертаючись до спокійності, Андрій Іванович звинуватив керівництво ЛАЗу у геноциді власних працівників шляхом непередачі їх гуртожитків у власність міста. Зацитував Гавела та наголосив на офісних перевагах молоді над старпьорами.

На цих нотах можна фінішувати сьогоднішній баттл між кандидатами на найміцніші у регіоні фрикадельки, переможець якого стане своєрідним львівським Давидом. Стане 5-м у компанії Діани, Нептуна, Адоніса та Амфітрити. Стане центром, який з'єднає точки перетину цих архітектурних форм і в місцеве небо зафонтанує ріг достатку, братерства і самоврядування. Тут вже пішов якийсь Ден Браун й тому варто делітуватись.

фото: en.easyart.com