Минулого року директора Шевченківського гаю Івана Дуба звільнили з посади за невчасне встановлення Різдвяної шопки біля Ратуші.

Тоді шопка мала почати милувати око львів’ян та гостей міста у переддень католицького Різдва, але вже сьогодні – 21 жовтня 2010 року – шопка височить на північному боці Ратуші, де влітку продавались полуниці.

Народні гіпотези розходяться у думках, чому ж господарю Ратуші Андрію Садовому так приспічило передчасно святкувати Різдво ГНІХ.

Народжені в СРСР висловлюють думку, що Садовий та його молода команда невтомно працюють з випередженням плану допомоги львівцям і тому вже в жовтні можуть святкувати Різдво.

Народжені згори – бачать у самотній, безпритульній шопці посеред холодного міста – голос душі вопіющого в пустелі Андрія Садового, який голосить на увесь світ про беззаконня у Львівській ТВК, які чинять регіональні козли в овечих шкурах з ринку Південного.

А тому шопка – це предтеча недільного екуменічного молебню за чесні вибори завдяки якому, контужена пані Александрова нарешті покається у вчинених гріхах, стане на путь істинну і туди ж наверне й свого партійного боса Петра Писарчука, який за своєю виборчою ненажерливістю вже світу Божого не бачить.

Члени Республіканської Християнської партії, які висунули кандидатом у мери Львова саме Андрій Садового, бачать у передчасній шопці – видимий знак невидимого збільшення рейтингу своєї партії аж до 7,5%, на що вони ще декілька місяців назад, сподівались лише у рожевих снах.

Сам Андрій Садовий та його молода команда – бачать жовтневу шопку, як знак перемоги добра над злом в регіональній личині і тверде переконання, що як на католицьке, так й на православне Різдво господарями Львова буді саме вони – білі та пухнасті, а не бандюганські рожі Писарчукові.

Тому шопка – це свідок нового народження Садового, як мера, а для його молодої команди – шопка – то, як заклинаючий бубон для шаманів. Тут Вголос не може заперечувати факт існування серед поплічників Садового й представників неоязичництва.

Хоча, як повідомляють кореспонденти Вголосу, там, де влітку продавались полуниці, сьогодні знімається якась реклама невідомими та російськомовними людьми на замовлення одного з львівських товаровиробників.

А що таке Різдво, як не реклама подальших хрестних страждань Христа та його наступного Воскресіння, на яке сподівається і Садовий, і Писарчук, і Гірняк, і Кубів, і навіть, якийсь там Вардзаль та Світлана Кус її та пись.