У четвер, 23 липня, директор Соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович оприлюднив результати соціологічного дослідження, яке показало останні рейтинги кандидатів на посаду міського голови Львова.

Соціологія засвідчила, що вибори відбудуться у два тури й головними суперниками в них, як і на минулих виборах, стануть чинний міський голова Андрій Садовий та заступник голови ВРУ (2012-2014 рр.) Руслан Кошулинський. При цьому в останнього, згідно з опитуванням, є реальні шанси нарешті стати новим очільником Львова.

Детальніше про результати дослідження Олексій Антипович розповів в інтерв’ю «Вголосу».

Ваше дослідження показує, що у рейтингах на міського голову Львова в першому турі Андрій Садовий посідає першу сходинку – 38,1%, Руслан Кошулинський іде другим – 17,9%. Третє місце дісталося Олегові Синютці – 13,8%. Чи може ситуація суттєво змінитися за ті кілька місяців, що залишилися до дня голосування?

Гадати ніхто не буде, бо як воно зміниться за певний період передбачити напевно нереально. Однак, можна говорити про певні динамічні показники, які є в наших дослідженнях. 

Так, протягом 2019 і 2020 рр. Руслан Кошулинський стабільно займає другу позицію після Андрія Садового у рейтингу підтримки львів’ян стосовно кандидування на посаду міського голови. Водночас Олег Синютка так само стабільно протягом двох років займає третю позицію. Наскільки це може змінитися? Напевно, кампанія розставить крапки над «і». 

Проте, слід зазначити, що у львів’ян є різне сприйняття цих трьох кандидатів. Так, в Олега Синютки є більша впізнаваність, ніж у Руслана Кошулинського. Але це впізнаваність як колишнього губернатора і народного депутата України. Натомість Кошулинського сприймають як людину, яка вже була у другому турі виборів міського голови Львова та вже опонувала Андрієві Садовому. І це однозначно грає на його користь.

На користь Кошулинського говорить також баланс довіри. Так, у нього ми бачимо у два рази більше позитивного ставлення, ніж негативного (32% позитивного ставлення і 15% негативного ставлення). В Андрія Садового — майже у півтора рази більше позитивного ставлення, ніж негативного (43% позитиву і 29% негативу). А в Олега Синютки ці позиції рівнозначні: скільки львів’ян ставиться до нього позитивно — стільки ж і негативно (по 25%). Це так званий нульовий рейтинг довіри-недовіри. Чи це погано? Напевно. Однозначно ж краще мати його позитивним.

Водночас, треба вказати, що третина львів’ян не може окреслити свого ставлення до Руслана Кошулинського, адже просто не знає його. Це є для Кошулинського, з одного боку, певним резервом, адже за рахунок цієї третини львів’ян він може суттєво додати в рейтингу, а з іншого боку — й проблемою, адже йому ще треба встигнути познайомити виборців з собою й донести факт того, що він балотуватиметься в мери.

З вашого дослідження бачимо, що рейтинги Андрія Садового та Руслана Кошулинського є в рази вищими за рейтинги їхніх партій. Натомість з Олегом Синюткою ситуація кардинально протилежна. Про що це свідчить і як це може вплинути на подальшу виборчу боротьбу?

Справді, якщо Андрія Садового підтримує 38% львів’ян, то рейтинг партії «Самопоміч» складає 19% — рівно половину рейтингу Садового. Якщо Руслана Кошулинського підтримує близько 18% львів’ян, то рейтинг партії «Свобода» до міської ради складає близько 6% — різниця у три рази на користь кандидата перед рейтингом самої партії. А щодо Олега Синютки — ситуація дійсно протилежна: 28% львів’ян підтримують партію «Європейська солідарність» і тільки 14% — Олега Синютку.

Тобто у перших двох випадках — із Садовим і Кошулинським — ми бачимо лідерські позиції. Це позиції, які грунтуються на підтримці не тільки електорату своєї власної партії, а на підтримці львів’ян з різними ідеологічними поглядами, різними поглядами на майбутнє чи на минуле в Україні чи у Львові і так далі. Тобто партійні рейтинги ніяк не обмежують рейтинги ні Андрія Садового, ні Руслана Кошулинського. А от в Олега Синютки навпаки — є чітка прив’язка до партії «Європейська солідарність», він в основному цікавий виборцю тільки цієї партії. 

Водночас, треба сказати, що наразі ні я, ні ви, ні хтось ще у Львові не знає, хто кандидуватиме в мери Львова від «Слуги народу». Відтак половина виборців цієї партії сьогодні підтримує Андрія Садового. Якщо «Слуга народу» так і не виставить свого кандидата, або якщо він буде нікому не відомим – ці виборці так і залишаться з Садовим. Якщо ж «Слуга народу» поставить свого яскравого кандидата – рейтинг Садового знизиться. Умовно, відправте Зінкевича на вибори від «Слуги народу» – він обвалить рейтинг Садового.

Цікаво також те, що виборці «Європейської солідарності» однаково готові голосувати як за кандидата від цієї партії Олега Синютку, так і за Андрія Садового, і за Руслана Кошулинського. 

38% для чинного мера – це багато чи мало? Можливо, Ви проводили дослідження в інших містах і маєте з чим порівняти?

Справді, все пізнається у порівнянні. Днями було оприлюднено результати опитування по Чернігову – рейтинг тамтешнього міського голови Владислава Атрошенка становить 88%. І це не ситуативна цифра. Попереднє дослідження було у квітні чи травні – там підтримка також становила близько 90%. 

Якщо ж говорити про Західну Україну, де є певна специфіка, ближча до Львова, то цифри також набагато більші, ніж у Садового. У Руслана Марцінківа в Івано-Франківську – понад 80%. У Сергія Надала в Тернополі зараз — близько 70%. Приблизно такі ж цифри у Хмельницькому та Чернівцях. Навіть у Кличка в Києві 42-43%. 

Тож можемо казати про те, що у старих мерів, які вже довго при владі, є великий відсоток негативу. У випадку другого туру їх можна «звалити». 

Зверніть, до речі, увагу на наше ще одне дослідження – Шосте всеукраїнське муніципальне опитування. Там кількість людей, яка готова змінити мера, ще більша. 72% львів’ян зазначили, що хотіли би змінити мера. І тільки 21% зазначили, що Садового потрібно переобрати четвертий раз. 

Тобто нинішні 38% – це не є його «твердий» електорат. До половини серед цих людей хотіли би обрати нового мера, але поки вони не бачать гідної альтернативи, тому залишаються при Садовому. Так би мовити, обирають за принципом «аби не гірше». 

Врешті, зробіть простий математичний розрахунок: навіть якщо 38% львів’ян «за» Садового, то решта 62% – схильні обрати іншого кандидата. Тобто перевага все ж на боці зміни міського голови.

А як у Львові щодо другого туру? Які шанси на перемогу мають основні конкуренти Садового?

Найраціональніше дивитися на результати моделювання другого туру виборів серед тих, хто має намір голосувати і вже визначився з вибором. Якби вибори міського голови відбулися найближчої неділі – їхні результати були би найближчими саме до цих цифр.

У цьому дослідженні ми вимірювали можливі результати другого туру виборів, якби там змагався Садовий та троє його найближчих конкурентів – Кошулинський, Синютка та Зінкевич. Так, з’ясувалося, що зараз Садовий перемагає у протистоянні з кожним із цих трьох. Втім, в одного кандидата шанси на перемогу є суттєвішими, ніж у двох інших. Маю на увазі Кошулинського.

Наше дослідження показало, що він єдиний уже перевалює за 40% у другому турі зі Садовим. Якби другий тур відбувся просто зараз, Садовий набрав би 58%, а Кошулинський відповідно – 42%. І це, зауважте, при тому, що передвиборчої кампанії Кошулинського я особисто ще не бачив. Наразі я бачу, що і Зінкевич, тобто «Варта», і Синютка, тобто «Європейська солідарність», у Львові активно ведуть кампанію. А кампанії Руслана Кошулинського, крім виступів на телебаченні, немає. Відсутні борди, відсутня агітація, відсутня реклама. Це все потрібно починати, для того, щоб претендувати на перемогу.

Попереду ще три місяці і, зрозуміло, що розклад може змінитися. В який бік – будемо бачити. Все залежатиме від кандидатів. Але скажу чесно, Садовому рости навряд чи буде куди. Всі, хто його підтримує – вже і так з ним.

Як карантин вплинув на рейтинги міських голів? Додало це підтримки чи відняло? І настільки стійкі такі зміни, якщо вони є? 

Взагалі, карантин, пандемія і все, що пов’язано з коронавірусом, укріпило позиції представників влади по всій території України і на всіх рівнях. Особливо, звичайно, це стосується міських голів, які першими зустрічалися з проблемами, які стосувалися введення карантину, дотриманням цього карантину, з кількістю хворих і т.д. Відповідно, кожен міський голова, навіть по найменших містечках, отримував певні здобутки — і насамперед саме у порівнянні з претендентами на пост міського голови. Адже тільки чинні міські голови, в силу того, що вони обіймають посади, отримали інформаційні майданчики, можливість говорити і захищати мешканців своєї території від пандемії. Відповідно, найбільше уваги було приділено їм як можливим майбутнім мерам. Відповідно, і Андрій Садовий, у випадку Львова, й інші міські голови по Україні отримали зростання своєї популярності або ж підтримки своєї діяльності, а як наслідок — зростання своїх рейтингів. 

Але знову-таки, починаючи з червня ця тенденція почала змінюватися. Обмеження послабили, громадяни вийшли на вулиці, почали оглядатися і зрозуміли, що всі проблеми, з якими вони стикалися в місті до пандемії, за час цього карантину так і не зникли. У Львові це транспортна проблема насамперед, корки, завантаженість вулиць, і ще величезний перелік інших невирішених проблем. Тож зрозуміло, що позитивне ставлення до чинного міського голови Андрія Садового може почати знижуватися. Люди почали бачити й інших кандидатів, з’явилася політична реклама, з’явилися виступи на телебаченні, не пов’язані з коронавірусом. І все це знову ж таки скоріше гратиме в «мінус» чинним міським головам. Їхні рейтинги під час карантину однозначно підвищилися, але зараз вже починається перерозподіл на інших кандидатів. 

Зрозуміло, що всі мери спробують використати карантин у своїх виборчих кампаніях, але чи це вже їм сильно допоможе — не знаю, будемо бачити, бо проблематика міста не змінюється. Ми бачимо, що львів’ян турбують медичні заклади, якість комунальних послуг, якість громадського транспорту, вивіз та утилізація сміття, боротьба з корупцією, освіта і створення робочих місць. Натомість успіхи Садового люди бачать у сферах якості доріг, тротуарів, в розвитку туризму, оновленні парків, скверів, вуличному освітленні. Словом, це зовсім не ті сфери, які зараз, на думку мешканців Львова, потребують найбільшої уваги з боку міської влади, або ж мають бути пріоритетом для неї. Тобто Андрій Садовий успішний не в тих речах, які насамперед потрібні львів’янам. Тому ситуація з коронавірусом, якщо вона не буде повторюватися під час самого проведення виборів у жовтні, вже не матиме такого впливу. Вона вже зіграла свою роль, а тепер ідемо далі — починається виборча кампанія в класичному її розумінні.