З наукового погляду самогубство (суїцид) – це усвідомлене позбавлення себе життя. І кожна людина, яка вирішує позбавити себе життя, приходить до цього рішення різними шляхами. До прикладу, в підлітків причинами суїциду найчастіше є нестача спілкування з батьками чи нерозділені почуття. Літні люди вкорочують собі віку, бо хворіють чи не хочуть бути тягарем для своїх дітей.

Відповідно до статистики, 70% людей, які вчиняють самогубства, є психічно здоровими й лише 30% мають психічні проблеми.

Люди вирішують піти з життя через різні причини, у різному віці і способи смерті також обирають різні, тож визначити чіткий портрет самовбивці доволі складно. За даними Головного управління Національної поліції у Львівській області, середній вік осіб, які вчиняли суїцид протягом 2014-2015 років, – 40-45 років. Проте публікації в ЗМІ свідчать про те, що позбавляють себе життя як підлітки, так і літні люди.

До прикладу, на початку грудня у Львові з вікна третього поверху вистрибнула 70-річна жінка. Бабуся загинула до прибуття лікарів швидкої допомоги. 

Кількома тижнями раніше у Львові двоє підлітків упали з недобудови, унаслідок чого дівчина загинула на місці події. Цих дітей називали сучасними Ромео та Джульєттою, адже однією із версій їхнього вчинку були проблеми у стосунках. 

21 грудня 11 ножових поранень завдав собі Павло Хімчук – 36-річний прокурор із Львівщини. За словами прокурора Львівської області Романа Федика, слідство має низку версій причин смерті Павла Хімчука, серед яких – професійна діяльність, неприязні стосунки з деякими людьми, проблеми у сім’ї, проблеми зі здоров’ям (чоловік через хворобу вживав сильні препарати, які могли вплинути на його психічний стан). Крім того, є версія про вбивство. Павло Хімчук перед тим, як вчинити самогубство, зателефонував своїй дружині і сказав, що має намір вбити себе. 

Крім того, у засобах масової інформації почастішали повідомлення про самовбивства українських військових. Зокрема, у червні 31-річний військовий вчинив самогубство, викинувшись із потяга «Ужгород – Київ», у вересні в Хмельницькому чоловік застрелився з автомата Калашникова, який привіз із собою, повертаючись після ротації із зони АТО, а наприкінці грудня в Запорізькій області в одній з військових частин застрелився солдат 79-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. 

Це лише кілька історій, про які написали чи не всі місцеві видання, однак випадків суїциду в Україні та на Львівщині зокрема в десятки разів більше. Відповідно до даних управління поліції, впродовж 2014 року слідчі внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань 475 відомостей за фактами вчинення самогубств. Водночас у 2015 році таких проваджень було майже 300.

Лікар-психіатр вищої категорії, психотерапевт, завідувач відділення львівської психіатричної лікарні Зіновій Онишко вважає, що суїцид пояснює дуже просту річ: боротьба життя і смерті відбувається завжди.

Як уже йшлося раніше, до самовбивства люди приходять різними шляхами. Це може бути вистраждане, обдумане рішення, а може – несподіваний, рішучий крок. Існує думка, що перед тим, як покінчити з життям, людина довіряє це рішення комусь одному. Це може бути натяк, пряме зізнання чи просто згадка в розмові про суїцид.

Крім того, існують «тривожні дзвіночки», які свідчать про те, що людина має недобрі наміри щодо себе. За словами психіатра, йдеться про емоційні порушення, такі як нудьга, смуток, зневіра, пригніченість, дратівливість, байдуже ставлення до себе та інших, поглиблення похмурого настрою при радісних подіях навколо, езопова спрямованість на свої страждання (надмірне акцентування уваги на своїх стражданнях), відсутність інтересів та планів на майбутнє. Також повинні насторожити протиріччя у проявах особистості: активні стають замкнутими, розважливі – ризикованими, спокійні – збудженими, роздратованими.

«Причини такого стану можуть бути різні. Комусь здається, що для того, щоб перемогти й рухатися вперед, треба дуже багато сил, а в нього вже їх немає. У когось є нерозділене чи заборонене перше кохання, без якого не хочеться жити. Інші люди задумуються про самовбивство, бо не хочуть бути тягарем для близьких. Коли є надлишок емоцій, які нема з ким розділити, чи, навпаки, душевна порожнеча, яку нічим заповнити, може виникнути бажання померти», – пояснив Зіновій Онишко.

Якщо людина бачить такі симптоми в себе чи своїх близьких, варто звернутися по допомогу. Це не обов’язково має бути розмова з дорогим фахівцем. Це може бути бесіда з родичем, священиком, другом. Для людини, яка має намір учинити суїцид, у критичні моменти найважливіше – увага, підтримка та розуміння.

Загалом, за словами психолога, не існує методів профілактики суїциду. Однак можна боротися із причинами суїциду.

Якщо в когось із родичів чи близьких ви помітили «тривожні дзвіночки», про які написано раніше, потрібно перш за все говорити з цією людиною.

«До прикладу, мама може розповісти дочці, які мала проблеми у 13, 15 чи 18 років. Однак це потрібно робити не з позиції подруги, а з позиції порадника. Тоді донька врахує досвід мами, зможе не робити тих самих помилок чи переконатися, що проблеми є не лише в неї. Дитина зрозуміє, що має слухати матір, адже мама пережила схожу ситуацію і впоралася з нею. Однак мама є відповідальною за дитину, тому повинна фільтрувати ту інформацію, яку їй дає», – сказав психолог.

Крім того, батькам підлітків варто контролювати інформацію, яку «споживає» їхня дитина, стежити за тим, що вона бачить в Інтернеті чи по телебаченню. У мережі є багато груп та статей, які прославляють смерть, можна також знайти книжки, де звеличують кінець життя. Більшість людей та дітей може знайти баланс, зупинитись у «споживанні» певної інформації, коли її забагато, однак є ті, кому треба допомогти зупинитись, і це завдання близьких та рідних.

«Спортивні секції, гуртки, допомога іншим, до прикладу, людям, які мають якусь хворобу, – це найкращий спосіб уберегти дитину від думок про самовбивство. Така формула діє і для дорослих: якщо людина зайнята чимось, якщо її сприймають такою, як вона є і люблять,  це ідеальні умови для життя», – сказав Зіновій Онишко.

Також, окрім особистих проблем українців, на настрої людей впливає і соціально-політичний стан у державі. Нині триває війна Росії з Україною. По телебаченню, радіо і в пресі постійно говорять про загиблих людей. Також багато розповідають учасники АТО, які тепер є серед нас. За словами лікаря, коли людина багато чує про певну дію, то починає сприймати її як належну у своєму житті. В нашому випадку люди часто чують про смерть, отож можуть бачити в ній розв’язання певних проблем. Тому, як радить психолог, потрібно дозувати інформацію, яку отримуємо з навколишнього середовища.

«Нині дуже складний час. Усі ми хочемо знати, що відбувається в державі, чекаємо на нашу перемогу. Однак не варто щовечора дивитися новини, бо вони часто є агресивними. Якщо маємо охоту до новин, то переглядаємо, але, тільки-но відчуваємо, що негативу забагато, треба вимикати телевізор чи приймач. Потрібно робити те, що приносить задоволення, навіть якщо це банальні речі: гуляти із внуками, готувати смаколики, слухати улюблену музику, просто спостерігати, як сідає сонце, – створювати мікрокосмос, у якому нам добре», – резюмував фахівець.

Леся Бурбан, «Вголос»