Учора, 9 вересня, під час зустрічі ЄС-Україна, президент Франції, що сьогодні головує в Європейському Союзі, Ніколя Саркозі визнав Україну “європейською країною, яка поділяє з ЄС спільну історію і цінності” та пообіцяв нашій державі Договір про асоціацію, що дозволить розширити двосторонні відносини, але не гарантуватиме майбутньої інтеграції України до елітного європейського клубу.

Після проведення необхідних переговорів, даний договір, за словами французького президента, можна буде підписати у другій половині 2009 року. “Це максимум того, що ми можемо запропонувати”, – проголосив Саркозі, визнавши, водночас, відсутність єдиної позиції щодо розширення ЄС. “Те, що сталося сьогодні – це абсолютний успіх”, – підкреслив Віктор Ющенко, не забувши, при цьому, зауважити, що всі країни, які ставали асоційованими членами, у кінцевому результаті інтегрувалися або ж перебувають на шляху інтеграції в ЄС.

Варто нагадати, що вчорашній зустрічі ЄС-Україна передували загострення міжнародних відносин в Європі, викликане п’ятиденною російсько-грузинською війною минулого місяця, та самміт НАТО в Бухаресті у квітні цього року, під час якого Україні було відмовлено у наданні Плану дій щодо набуття членства у Північноатлантичному альянсі.

Тоді, у квітневому Бухаресті, Франція була одним з ініціаторів збереження “залізної завіси” між “розвинутою Європою” і новими претендентами з пострадянського простору на приєднання до Альянсу, тепер французький президент став переконаним прибічником “європейськості” України. “Європейський союз підтверджує європейськість українських цінностей”, – сказав під час підсумкової прес-конференції Н. Саркозі перед тим як у черговий раз повторити, що “це перший випадок, коли у двосторонніх відносинах використовуються подібні терміни”.

У чому причина вчорашнього досить успішного для України рішення ЄС і чого ми можемо сподіватися в майбутньому від такого поглиблення відносин?

По-перше, прийняття рішення про укладення Договору про асоціацію з Україною відбулося внаслідок складних переговорів і гострих внутрішніх дискусій. Пропозиція асоціації – це, швидше за все, компроміс між тими членами Європейського союзу, які до останнього часу протистояли “європейській перспективі” України, а це Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Німеччина та Люксембург, і тими, хто послідовно відстоював розширення Союзу за рахунок України. До останніх можна віднести колишні радянські та соціалістичні держави, Швецію і Велику Британію. Якою була позиція Франції у прийнятті даного рішення достеменно не відомо. Перебравши з початком липня цього року головування в ЄС, французький президент утримувався від нав’язування власної думки і під час підсумкової прес-конференції спеціально наголосив, що говорить від імені всього Європейського союзу. Врешті, даний компроміс не є кінцевим для України, адже, як заявив Н. Саркозі, підписання Договору про асоціацію “не закриває жодних дверей”.

По-друге, прийняттю даного рішення сприяли суперечки довкола грузинського конфлікту. Не виключено, що згаданого компромісу вдалося досягнути завдяки бажанню ЄС врегулювати міжнародну кризу і продемонструвати, що спільна зовнішня політика Союзу, навіть у таких складних питаннях, що потребують чіткої заперечної відповіді Росії, є можливою. Пам’ятаючи, що одночасно із саммітом ЄС-Україна, у Москві відбувається встановлення дипломатичних зв’язків між Росією і Абхазією та Південною Осетією, Саркозі, від імені ЄС, ствердив, що “територіальна цілість України не може жодним чином обговорюватися”, а, згодом, пригадавши свій візит попереднього дня до Росії, продовжив: “Учора в Москві ми не отримали жодного сигналу про те, що Росія планує робити”.

По-третє, простою мовою магічні слова “європейська перспектива” передбачають майбутню інтеграцію України в ЄС, але з тією поправкою, як зауважило одне з французьких видань, що “Європейська перспектива передбачає, тому що наявна ситуація не пояснює нічого. Україна переживає складну внутрішню ситуацію, а відсутність внутрішньої стабільності розчаровує”. Тому виглядає на те, що “європейську перспективу, – цей улюблений вислів проєвропейських українських політиків, – Європейський союз завбачливо повернув нам назад, запропонувавши самостійно розібратися з тією перспективою і довести своє бажання практичними діями.