Харків має багато класних людей, вони теж розмовляють українською мовою, навіть пишуть свої твори українською мовою, і навіть дуже хороша їхня література. Сашко Ушкалов один з них.

Книги:

„Перипатетика-блюз” (2002), збірка абсурдових п’єс „ESC” (2006), упорядник антологій: „Харків forever!” , „Сьоме око”, електронної українсько-німецької антології „10 ЄВРОпейців”, а також новий роман „БЖД” (стежте за афішами, у Львові також планується його презентація) для більшого уявлення про творчість Сашка Ушкалова, заходьте на його сайт – www.ushkal-jr.narod.ru.

Якось зв’язався з літературою і , напевно, це на завжди. Пише багато: поезію, п’єси, прозу, а ще перекладає, пише дисертацію з літератури, сьогодні він ще й слемом захопився, а ще, упорядник різноманітних літературних антологій і так далі. А також він просто дуже приємний співрозмовник.

Що це за гастролі були у тебе нещодавно? Де? Коли?

Гастролі – це умовно сказано. Просто, так збіглося в часі, що за 10 днів я маю побувати в чотирьох містах. 22-го лютого разом з Олегом Коцаревим, Юлею Стахівською та Юлею Максимейко я мав виступ у Полтаві. Дуже непогано почитали перед студентами педагогічного, а потім нас із кількома полтавськими друзями загребла на автовокзалі міліція – за розпиття алкоголю в публічному місці.

Я був у шоці – пов’язали 8 чоловік за 250 грамів коньяку. Але розрулилися доволі швидко. Я навіть подарував полтавським ментам свою книжку. Сподіваюся, вони вміють читати  27-го лютого мав невеличкий спіч на 10-річному ювілеї київського видавництва „Факт”, у якому наприкінці березня з’явиться мій перший роман „БЖД”.

3-го березня буду одним із членів журі відбіркового туру поетичного фестивалю „Молоде вино” в Запоріжжі, а звідти відразу ж прямую до Донецька, де ми з Валерією Осиповою, Миколою Леоновичем і тим-таки Коцаревим виступаємо в клубі „Ганджубас”. Хочемо запропонувати донеччанам прикольну слем-програму „Богиня та її чоловіки” 

Власне, це я й називаю гастролями. Потому переведу подих і готуватимуся до презент-туру „БЖД”. Ясна річ, приїду й до Львова!

Найчастіше, сучасна харківська література, особливо для львівян, це Жадан. А кого ще варто знати?

Ростислава Мельникова, Романа Трифонова – безперечно, з більш молодих авторів – Олега Коцарева, Валерію Осипову, Ганну Яновську, Ярославу Івченко, зі ще молодших – Лалу Багірову, Юлію Максимейко. З поетів старшого покоління – Віктора Бойка й Олександру Ковальову. Це дуже гарні автори. Ясна річ, за рівнем розкрутки їм дуже важко змагатися з Жаданом, але кожного з них я люблю по-своєму 

Чи можна сказати про існування "жаданістики" в Харкові, чи наслідують його молоді письменники? Власне твоє ставлення до творчості Жадана?

Знаєш, якщо так звана „жаданістика” й існує, то вона не така потужна, як того хотілося б декому з критиків. Безумовно, його тексти справляють вплив на молодих письменників, але якихось стопудових епігонів Жадана я в Харкові не знаю. Для мене Жадан – кльовий поет, у нього дуже потужні верлібри, хоч я більше люблю його римовані тексти. Проза? „Депеш Мод” прочитав із захватом, а над усіма іншими прозовими речами Сергій міг би ще попрацювати. Це моя думка.

Сьогодні є багато відомих і менш відомих поетів, письменників, але драматургів... Як ти дійшов до п'єс, абсурдових?

Як я до цього дійшов, як я до цього докотився?  Відверто кажучи, це був експеримент. Свого часу мене дуже дратували передбачувані тексти. Прочитаєш перші кілька сторінок – і приблизно уявляєш собі, що має бути в кінці. Це не дуже цікаво, як на мене… І ось власне тоді мені захотілося писати такі речі, де читачеві буде важко передбачити не те що завершення тексту, а навіть його наступний рядок. Мені здавалося, що задля цього найкраще працювати в форматі п’єс, до того ж – абсурдових. Словом, я писав свою збірку „ESC”, граючись. 

Чи ставляться твої п'єси в театрах? Кажуть, що в Харкові дуже активно розвивається театральне життя?

Було кілька спроб, але я наразі не знаю, чим вони завершились. Зрештою, поставити якусь із моїх п’єс буде не так уже й легко, оскільки для мене це перш за все тексти…

Не лише як літератор, а як літературознавець, що можеш сказати про суч. укр. літературу? Що їй потрібно зараз? До речі, як там твоя дисертація, це мало бути щось дуже цікаве?

В Україні є класні поети та прозаїки, але й поезія, і проза мають свої вади. У поезії, скажімо, починає з’являтися надто велика кількість верлібрів. Складається враження, що авторів просто ламає працювати над формою текстів. Щодо прози – то мало хто з сучасних українських прозаїків, як на мене, вміє будувати справді цікавий динамічний сюжет, тобто в українській прозі є реальні проблеми з сюжетністю.

Мій дисер? Це окрема тема. Він присвячений Юліану Шполу, авторові, котрого в Україні наразі майже не знають. Я намагаюсь повернути це ім’я в літературу. До речі, вже в цьому році, гадаю, ближче до літа, у видавництві „Смолоскип” вийдуть вибрані твори Юліана Шпола, які я упорядкував. Основою книги є кайфовий роман „Золоті лисенята”.

Дуже модним стає проведення всіляких перфомансів, здається у Харкові проходив фестиваль літературного слему, що доброго, що поганого в цьому?

Авжеж, був фестиваль „ZEX”, зорганізований Жаданом. У його слем-частині я участі не брав, оскільки тоді не був слемером. Хоч уже ближчим часом збираюся слемерам дещо показати, але, що саме, наразі не говоритиму – проект ще в роботі. Загалом, слем – це круто, проте в ньому криється кілька небезпек. Можна, скажімо, дуже жорстко подати слабенький текст, або протупити й невдало подати сильну поезію… Словом, тут трохи інакша шкала цінностей. Але якщо сильна поезія поєднується з сильною подачею, тоді я обома руками – за слем!!!

"Харків forever!"... А далі буде?

А, це про нашу стару добру антологію  Буде, але не зовсім „Харків…”  Ми з Олегом Коцаревим почали збирати тексти для антології молодої української поезії „3 in 1 / TOP 100”. Концепція цієї антології така: кожен автор буде представлений трьома віршами, трьома фотками й трьома рядками про себе. А їх (авторів) буде аж 100!!! Такі от у нас наполеонівські плани  Для читачів вашого сайту скажу, що будь хто з них може прислати на розгляд добірку своїх поезій (10-15 текстів) на адреси [email protected] та [email protected] із темою „ТОР 100” – і в кожного буде шанс стати учасником цього проекту!

Від якого власного твору найбільше кайфуєш?

Від роману „БЖД”. Принаймні до цього тексту в мене поки що найменше претензій. Не знаю, можливо, через те, що я закінчив роботу над ним лише кілька місяців тому й ще не минуло досить часу, аби я міг об’єктивно його поцінувати. В усякому разі, зараз я вважаю його найсильнішою своєю річчю.

А що можеш сказати про критику твоїх поезій, п'єс, прози? Сам у чому найбільш впевнено себе почуваєш?

Перш за все те, що критики мало! Навіть не знаю, добре це, чи погано  Певно, добре, бо дві мої книги мали тільки позитивні рецензії, хай їх і було не так багато. Впевнено почуваюся в усьому. Що скажуть про мою прозу – побачимо вже за місяць-другий.

Який він, Харків, для тебе? Що в ньому є цікавого і важливого?

Та ні, давайте про Харків не будемо, бо це надовго. Скажу просто – кльове місто, в якому почуваюся найкомфортніше. Часом, щоправда, дратують харківські ранки – коли скрізь пролетарі, клерки й пенсіонери – злі, заспані, агресивні. Якщо чесно, намагаюся не вилазити з дому раніше, ніж пообіді.

Твоє улюблене місце відпочинку?

Люблю спати на жіночих животиках… Чи ти мала на увазі щось інше? :) Взагалі, найчастіше відпочиваю на ліжку… Такі фішки, як клуби, дискотеки – це не для мене. Єдиний клуб, у якому я з задоволенням зависав, була „Остання Барикада”. Шкода, її закрили. Так що найулюбленіше місце відпочинку – ліжко-аеродром (плюс музика, плюс пиво, плюс гарна книжка).

Що зараз читаєш?

Розтягуючи задоволення, почитую „Польсько-кацапську війну…” Дороти Масловської.

Напевне, знову збираєш речі і кудись помандруєш...?

Великі мандри планую на літо: це буде кілька велотурів країною, можливо, навіть до Львова заскочу, але основні маршрути ще не розроблено. Працюватиму над ними в середині весни, коли матиму бодай приблизне уявлення про свою фізичну форму, бо під час „зимової сплячки” таки добряче зловживав пивом і цигарками. Який же я літератор без цигарок і пива?