Львівський журналіст та письменник Богдан Марциняк Волошин поділився у соцмережі Фейсбук своїми фотографіями з мандрів довкола Львова. У об'єктив фотомайстра потрапила довколишня природа, яка ще спить після довгої зими.

На знимках художника сонна і ранньовесняна дійсність, де ще не побувала у цьому році людина. Але бобри та інші звірі вже трудяться над побудовою своїх хатинок та гнізд...

"Тиха неспішна нічна розмова зі собою.

Бо хто ще тебе почує цієї пори. Що це було вчера?

Крос по зимних пагорбах Розточчя? Пошуки весни?

13 км лісами і долами попри боброві озера, через ще цілком сонний ліс, під гелгіт чорних круків у небі, стрекіт шпачні та витьохкування щигликів.

Весною ще не пахне...

Запах природи цілком стерильний - у його гаммі переважає аромооксамит торішнього листя, трави та перегнилого зілля. Бракує цвіту. За відсутності сонця анемони стулили свої жовті оченята і туляться одна до одної під поривами студеного вітру. Але ряст цвіте рясно і весело, над ним крутяться бджоли та інша комашня.

Уже минає половина весни, а відчуття таке - що лише вчора зійшов останній сніг. Ліс ще у глибокому сні... Не здибав я весни, хоч і зимою вже не пахне. Але находився, випустивши з себе важкий зимовий дух. Шурхіт листя під ногами, лагідні пагорби Розточчя, молочний смак березового соку...

Життє, як воно є. Добре, що є".

І справді, життя і природа є такими, якими вони є !