Фестиваль "ФортМісія" зібрав довкола себе чимало українських і польських митців. Серед учасників мистецької частини фестивалю був львівський худжоник Серігй Петлюк, котрий останніх півроку провів у Польщі. Про свої проекти та про сучасне мистецтво загалом, митець розказує у інтерв’ю для нашого сайту.

Сергію, ти нещодавно повернувся із Польщі, де вже неодноразово відбувались твої виставки, розкажи, будь ласка, про своє завдання там?
 
Я ще толком не повернувся з Польщі, адже до кінця місяця перебуватиму на стипендії "Gaude Polonia". В рамках цієї стипендії я створив кілька проектів.
 
Якщо можна детальніше про стипендію…
 
"Gaude Polonia" - це стипендія від Міністерства культури Польщі для митців, поетів, перекладачів і музикантів із країн Центрально - Східної Європи.
 
Як польські поціновувачі мистецтва сприйняли Твої роботи?
 
25 червня у мене відкрився проект у Познані, у досить відомій галереї ОЕN, яка вважається культовою не лише у цьому місті , але й у всій Польщі. OEN існує ще з сімдесятих років минулого століття і є експериментальною галереєю. І, власне, я зміг зробити там свій проект. Я дуже задоволений реакцією польської публіки, митців, критиків. Чесно кажучи для них Україна є трохи Terra incognita , тому що Познані навіть ближче до Берліну ніж до Варшави і вони орієнтуються більше на Захід, на Німеччину. А Україна в їхньому сприйнятті ще дещо загадкова, особливо, що стосується культури, сучасного мистецтва…
 
Сучасне мистецтво носить дещо глобалістичний характер, але все ж таки, якщо порівнювати сучасне мистецтво в Україні і в Польщі, які відмінності можна виокремити?
 
У Польщі все розвивається набагато швидше, вони є набагато відкритішими. У всіх відношеннях: у них відкриті кордони, вони подорожують, обмінюються досвідом з іноземними галереями, художниками. Польські митці мають можливість брати участь у багатьох міжнародних проектах, ми теж маємо, проте для нас це дещо проблематичніше: починаючи від віз, закінчуючи самою дорогою - це досить дорого.
 
А там це набагато легше. По-друге, у Польщі держава виділяє на культуру набагато більше коштів ніж в нас, це одразу впадає у вічі. В кожному невеликому містечку є галерея, яка в більшості працює з сучасним мистецтвом. І сприйняття публіки сучасного мистецтва, звичайно, є відмінним аніж у нас.
 
Цілковито присвячуєш себе сучасному мистецтву чи все ж таки у творчому просторі зоставляєш трохи місця для живопису в класичному його розумінні?
 
Я закінчив монументальний живопис в Академії мистецтв у Львові і, звичайно ж, час від часу мене тягне взяти фарби і попрацювати фарбами…від цього не втечеш, але крім того, звичайно, мені цікаво експериментувати не тільки з фарбами.
 
Чи є ще якісь ідеї на кшталт будинку "Кросворд"? (Сергій є автором проекту "Кросворд". У 2008 році спільно із будівельною компанією прикрасив бічну стіну дев’ятиповерхового будинку на вулиці Сахарова. У кросворді зашифровані імена видатних діячів живопису і архітектури ).
 
Є ідеї, не знаю чи вони втіляться, якщо будуть люди, які захочуть вкласти в це гроші, щоб був якийсь цікавий результат - я тільки за.
 
Розкажи,будь ласка, про ваш творчий тандем із Олексієм Хорошком?
 
Перш за все це мій надзвичайно хороший товариш, найкращий. Ми справді співпрацюємо багато років, до 10, проте так активно уже останні 3. Часто робимо спільні проекти. Також я та Олексій спільно із Міськом Барабашем та Мирославом Вайдою створили мистецьку формацію "КОМА" і її є чотирма учасниками. І вже у вересні – жовтні відбудеться наш спільний проект у "Дзизі".
 
В рамках ФортМісії була представлена твоя відеоісталяція для "ДагаДани", розкажи будь ласка про вашу співпрацю із цим колективом і як народилась така ідея?
 
Співпраця з "ДагаДаною" вийшла цілком випадково. Два місяці тому в Познані проходив фестиваль "Українська весна»" Досить цікавий захід, який представляв українську культуру на теренах Західної Польщі, де про неї дуже мало знають, про що я вже говорив.
 
У Познані є кілька хороших людей, які вирішили створити цей фест, і в рамках нього відбувалась ніч поезії, на яку були запрошеними Микола Рябчук та Маріана Кіяновська. Їх твори декламували учасники групи "ДагаДана" і мене, власне, запросили створити візуальний ряд для цієї ночі поезії. Вперше я його показав у Познані і, ось, на фестивалі ми знову його презентували публіці.
 
Якщо повернутись до сприйняття сучасного мистецтва, чи знаходить воно відгук в серці пересічного українського глядача?
 
Наразі чесно кажучи в більших містах, урбанізованому середовищі сучасне мистецтво по крайній мірі, якщо не відштовхується, то вже сприймається – "так ну це може бути", вже негативно його так не сприймають.
 
На таких фестивалях, як цей, де, власне,представлений ленд арт і об’єкти в довкіллі, звичайно, місцеве населення, яке зовсім не підготовлене сприймає його досить дивно і неоднозначно. Це є не наша вина. Про це можна довго говорити, чому так відбувається, чому пересічний глядач тут цього не сприймає. Але на жаль, для людей сучасне мистецтво ще дике, дивне…Ми для людей дивні.
 
Які твої враження від фестивалю.
 
Дуже багато комарів – це раз, дуже багато болота (але менше ніж на тогорічному Підкамені) - це два, і дуже багато митців - це основне і суперово, і це- три!))
 
фото: pics.livejournal.com