Про це йдеться в його відкритому листі.

Подаємо лист повнотекстово:

«На парламентських виборах 2012 року завдяки наполегливим зусиллям інтелігенції, закликам визнаних лідерів громадської думки, завдяки журналістській спільноті й самовідданій агітаційній роботі активістів націоналістична сила – Всеукраїнське об’єднання «Свобода» – вперше за всю історію незалежної України пройшла до Верховної Ради та сформувала у парламенті націоналістичну фракцію.

Більше двох мільйонів українців підтримали націоналістів, чим убезпечили всіх громадян нашої держави від остаточної узурпації влади режимом Януковича, від перетворення країни на східну деспотію, де одні українофоби передають владу у спадок іншим.

Нарешті те, про що неодноразово говорила інтелігенція, зусиллями партії «Свобода» втілено в життя: це і виступи в українському парламенті державною мовою, і припинення ганебної практики «кнопкодавства» (з чим, до речі, не могли дати раду усі попередні каденції Верховної Ради). І, що дуже важливо, – саме націоналістична фракція, давши рішучу відсіч першим у парламенті 7-го скликання «тушкам»-перекинчикам, поставила міцний заслін на шляху масового зрадництва депутатів. Отже, попри всі негаразди й певні критичні моменти в діяльності першої націоналістичної фракції, «Свободі» є за що подякувати.

На жаль, змушений із сумом констатувати, що останнім часом деякі ЗМІ розгорнули широкомасштабну кампанію з очорнення «Свободи». Переконаний, що шельмування цієї політичної сили, яке перейшло вже будь-які етичні межі, має за мету цілі куди масштабніші, ніж завдати удар по рейтингу найпотужнішої націоналістичної сили. Йдеться про остаточне позбавлення цілої нації віри в правду, справедливість, безкорисливість, людську гідність. Інформаційні помиї, що їх щедро вихлюпують замовники цієї бридкої кампанії, сильно відгонять традиційним меню тих, хто годується з рук влади, – либонь, для них цей харч є нормальним їдлом, до якого вони давно звикли. Тому й не вважають свою справу чимось аморальним.

Особливою наполегливістю на ниві боротьби зі «Свободою» відзначається останнім часом популярна на заході України й найбільша україномовна газета «Експрес». Коментувати чи критикувати зміст і наповнення публікацій вважаю недоцільним, адже усе зводиться до вигадок, припущень, пересмикування та безпідставних звинувачень, які, попри свої гучні заяви, не підкріплені жодними фактами.

Маю також наголосити: розв’язана таким чином брудна інформаційна війна проти однієї з найбільших опозиційних сил в Україні вигідна лише владі, бо покликана роз’єднувати українців, аби не дати їм згуртуватися в боротьбі за свої права, не дати їм захистити базові демократичні цінності. Не дивною є і запізніла реакція «Свободи», представники якої тривалий час утримувалися від відповідей на безпідставні звинувачення, що насамперед свідчить про намагання націоналістів дотриматися етичних норм у політичному житті, без чого неможливі свобода слова й узагалі демократія. Але, вочевидь, терпець їм урвався, тому «свободівці» не лише спростовують ці брудні закиди, а й заявили, що позиватимуться до суду. Очевидно, ця тяжба не піде на користь ані їм як політичній силі, ані редакції шанованої газети «Експрес», оскільки відволікатиме обидві сторони конфлікту від дійсно важливих завдань: для газети це – інформаційно-просвітницька робота заради формування громадянського суспільства, для опозиційної політичної партії це – боротьба з антиукраїнським режимом Януковича.

Критика опозиційних сил, безумовно, потрібна – це необхідна профілактика, контроль за тим, аби політики-опозиціонери не зійшли зі шляху, вказаного їм виборцями. Але також переконаний і в тому, що критика не може бути огульною, вона має ґрунтуватися на доконаних фактах, бути належно документованою.

Зважаючи на це, закликаю очільника газети «Експрес», інших шанованих журналістів, які з певних причин долучилися до інформаційних атак на «Свободу», зупинитися та оголосити мораторій на подальше розгортання взаємно нищівного інформаційного конфлікту.

Голова Київського благодійного фонду ім. Олекси Гірника «Українським дітям – українське слово»  Юрій Гнаткевич».