Із початком кожної весни та закінченням осені у соціальних мережах України активно поширюють різного роду агітаційні листівки про заборону спалювати суху траву. Одні з них нагадують про адміністративну відповідальність і «лякають» незначними штрафами. Інші ж намагаються достукатись до емоцій людей, зазначаючи, що у високій траві живуть різні невеликі тварини, яких вогонь вбиває.

Насправді в Україні заборонено спалювати суху, проте штрафи від 170 грн. до 3400 грн. не дуже лякають потенційних порушників. Одні кажуть, що не мають здоров’я викосити свою ділянку, інші кажуть, що так простіше, а третім шкода грошей на те, щоб зорати цю землю. Дійсно, це вигідніше для власників великих полів, оскільки запалити сірник набагато дешевше, ніж заправити трактор. Ба більше, сплатити штраф є дешевшим, ніж заправити трактор.

Як же боротись із цією проблемою? Одні бачать вихід у просвітницькій роботі серед сільського населення, яка має допомогти усім зрозуміти, що це злочин і вбивство тварин. Інші є прихильниками більш рішучих методів і виступають за суттєве збільшення штрафних санкцій і навіть притягнення паліїв до кримінальної відповідальності.

То чому люди, все ж, палять суху траву, які штрафні санкції їх очікують і чи потрібно притягувати паліїв до кримінальної відповідальності? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли співголова ГО «Асоціація зелених України» Марко Шпікула, еколог Дмитро Карабчук та начальниця юридичного управління апарату Львівської ОДА Оксана Куманська-Нор.

Чому люди спалюють суху траву?

Марко Шпікула:

Навіть штрафи за спалювання сухої трави є меншими, ніж витрати на переорювання землі

Люди найчастіше спалюють стерню. Вся справа полягає у тому, що землю кожного року необхідно переорювати, а це набагато більші витрати. Тобто, власникам земельних ділянок простіше підпалити траву, ніж зорати землю. Так, на жаль, відбувається кожного року. Найцікавіше, що навіть штрафи за спалювання сухої трави є меншими, ніж витрати на переорювання землі. 

Дмитро Карабчук:

Люди палять траву тому, що це найлегший і найшвидший спосіб позбутися старої трави. Саме вона заважає людям у селах вести легку господарку. Якщо її не викосити, то пізніше на ній починають проростати дерева, кущі та багаторічні трави, до яких належить бур’ян. Коли бур’ян проростає на кордоні із вашою земельною ділянку, то він додає роботи господарю.

Також одним із аргументів селянки, які я читав, полягав у тому, що вона переймається за своїх курей, оскільки у високій траві ховаються лиси, які й крали її курей. Дика природа – це домівка для диких тварин. Це хороший ареал не лише для птахів чи зайців, а й для хижаків, які можуть шкодити господарству селян. 

Це споконвічна боротьба людини із дикою природою. Для сільського господарства необхідний контрольований простір, який люди собі створюють, викорчовуючи ліси чи виганяючи тварин. Але тоді для диких тварин зовсім не залишається місця. 

Чим це шкідливо і як з таким борються у розвинених країнах?

Марко Шпікула:

По-перше, під час таких пожеж спалюється верхній шар ґрунту і гинуть усі організми які у ньому проживають. По-друге, гинуть усі тварини, які зимують у полі і мають нірки та гнізда на землі. Я маю на увазі їжаків, зайців та інших тварин, які не живуть на деревах, а саме у полях. Тобто, шкода, яку люди завдають природі, спалюючи цю траву, є дуже великою. 

Що стосується розвинених країн, то там зі спалюванням трави боряться дуже просто і дієво: там ввели дуже високі штрафи за такий злочин. Якщо до цього додати належний контроль за ситуацією і кримінальну відповідальність за повторне порушення закону, то у результаті ніхто і не палить ніякої трави у тій же Європі, наприклад. Якби у нас штрафи були у межах 50-100 тисяч гривень, то і в нас була б така ж ситуація.

Дмитро Карабчук:

Спалювання трави є надзвичайно шкідливим із двох причин: страждає і дика природа, і сама людина. Якщо відкинути аргументи з бур’янами та лисами, то залишається одна шкода для дихальних шляхів людини, які стають дуже вразливими для респіраторних хворіб. Причому найбільше страждають саме жителі міст. У селі, де немає високих будинків, вітер швидко розвіває дим, який у значно більшому обсязі затримується у містах, де менше протягів. Якщо навколо великого міста у селах з різних боків люди спалюють траву і бадилля, то повітря у місті стає у рази більш забрудненим. Лісові та степові пожежі – це проблема багатьох країн світу саме через хвороби дихальних шляхів, які неодмінно супроводжують ці пожежі. 

Ще один ризик таких підпалів пов’язаний із тим, що їх дуже складно контролювати. Вогонь розповсюджується все далі, переходить на ліси та господарські будівлі. Кожного року ми маємо невтішну статистику, що такі пожежі завдають збитків селянам і навіть забирають їхні життя. Крім того, постійно страждає наша інфраструктура: дороги, вулиці та села.

У розвинених країнах насамперед ввели дуже великі штрафи, особливо, якщо йдеться про умисний підпал. Там підраховуються збитки, які завдав підпал,  всі ці витрати має покрити підпалювач, а якщо вони складають певну суму і більше, то ця справа переходить із адміністративного поля у кримінальне. Ну і, звісно ж, усі норми покарання у Європі є набагато суворішими, ніж в Україні. 

Тобто, якщо коротко, то у них є високі штрафи, більш чітка робота влади і судів у цих питаннях і кримінальна відповідальність, якщо підпал завдав високих збитків або був не першим. Також у цивілізованих країнах навіть служби їхньої безпеки розглядають такі справи, щоб зрозуміти, чи підпал був умисним і чи не була це диверсійна робота. 

Яку відповідальність несуть палії трави в Україні та чи достатньо вона сувора?

Марко Шпікула:

У нас за такий злочин ви найімовірніше заплатите 1700 грн. штрафу, а максимум – 3400 грн. Це взагалі не штрафи. Наприклад, для того, щоб належним чином зорати поле, фермеру треба витратити близько 5000 грн. Треба заправити соляркою трактор, заплатити трактористу і витратити багато часу. Ці затрати, як я вже казав, є набагато суттєвіші, ніж штраф. За підпал він заплатить 1700 грн. Тому інколи самі фермери відкрито говорять, що їм вигідніше заплатити за порушення, ніж зробити все згідно закону. 

Дмитро Карабчук:

В Україні люди несуть дуже незначну відповідальність за різного роду підпали. Це адміністративні порушення, які вимагають сплати штрафів від 170-ти до 3400 грн. Це дуже мала відповідальність, яка не є адекватною, не зупиняє такі злочини і я вважаю, що ніколи й не зупинить. Люди інколи свідомо йдуть на підпал, навіть розуміючи, що їхній злочин зафіксують. 

До речі, фіксація і доведення вини людини, яка здійснила підпал – це чи не найбільша проблема у всій цій історії. У нас навіть не існує чіткого розуміння, хто саме має цим займатись. Поліція цим не займається, а Державна екологічна інспекція не має можливості це робити через неадекватність розміру штрафів і правил виявлення злочину.  

Оксана Куманська-Нор:

У Кодексі України про адміністративне правопорушення передбачена відповідальність за порушення дотримання правил пожежної безпеки у лісах. Це стаття №77 і вона передбачає накладення штрафу у розмірі 10-15 неоподаткованих мінімумів із громадян та 15-50 неоподаткованих мінімумів для посадових осіб. Ця стаття також передбачає відповідальність за знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження із вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки у лісах, яке призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значні площі. За це теж накладається штраф у розмірі 15-50 неоподаткованих мінімумів для громадян і 35-60 для посадовців. 

Також є стаття №77.1 про самовільне випалювання рослинності або її залишків. Ця стаття передбачає випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок степової та болотної рослинності і опалого листя на землях сільськогосподарського призначення. Якщо це робиться без дозволу органів державного контролю або з його порушеннями, то таким порушникам «світить» штраф у 10-20 неоподаткованих мінімумів для громадян і 50-70 для посадових осіб. 

Крім того, в Україні передбачена і кримінальна відповідальність за подібні правопорушення. Ця стаття зветься «Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу». За підпал лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, сухих дикоростучих трав на землях сільгосппризначення порушники або платять штраф у 300-500 неоподаткованих мінімумів, або обмеження чи позбавлення волі на термін від 2-х до 5-ти років. Якщо такі дії спричинили загибель людей або масової загибелі тварин, то термін позбавлення волі зростає і становить від 5-ти до 10-ти років. 

Але тут теж необхідно розуміти, що ми повинні розмежовувати адміністративну і кримінальну відповідальність, бо адміністративна – це порушення пожежної безпеки у лісах. А коли ми говоримо про кримінальну відповідальність, ми повинні досліджувати завдану шкоду рослинності і це має бути умисний підпал. 

Я вважаю, що цих заходів достатньо, але нам необхідно активізовувати всі ці норми. Тобто, органи, на які покладено повноваження щодо своєчасного реагування на правопорушення і притягнення винних до відповідальності, повинні бути більш дієвими. Тоді люди будуть розуміти, що за кожне таке порушення адміністративна відповідальність, а якщо ще й будуть пошкоджені об’єкти рослинного світу, то кримінальна. 

Чи варто ввести кримінальну відповідальність за такий злочин?

Марко Шпікула:

Особисто я вважаю, що обов’язково треба вводити кримінальну відповідальність за повторний підпал. Це знищення природи. Нехай це буде умовний термін, нікого не будуть саджати до в’язниці, але у людини вже буде судимість. 

Тому для початку, на мою думку, треба суттєво збільшити штрафні санкції за такі дії, а за умови повторного підпалу, притягувати людину до кримінальної відповідальності. Штрафи мають збільшитись у десятки разів і я переконаний, що навіть тоді таких підпалів стане набагато менше. 

Людям необхідно розуміти, що такі пожежі знищують багато різних жуків, комах і тварин, які є важливими ланками в екосистемі. Ми ж усі чудово розуміємо, що зменшення популяції одного виду тварин обов’язково вплине на екосистему вцілому. 

Дмитро Карабчук:

Обов’язково! Якщо мова йде про підпал якоїсь скирти соломи чи бадилля з листям у себе на городі, то це повинне бути адміністративне покарання з великим штрафом, оскільки не було знищено ні важливих об’єктів інфраструктури, ні диких тварин. У такому випадку відбулось лише забруднення повітря, за що людина має відповідати. Якщо ж хтось навмисне підпалив певну лугову ділянку і вогонь знищив значну її частину чи ліс, то це вже має бути кримінальна відповідальність. Іншими словами, мова йде про якусь межу збитків, яких вогонь завдав природі. Такі речі має чітко регламентувати Верховна Рада України подібно до питання із незаконною вирубкою лісів. Там, нагадаю, минулого року суттєво знизили поріг вирубки, який призводить до криміналу. 

Оксана Куманська-Нор:

170 грн. виписаного штрафу є абсолютно не співрозмірним завданій шкоді

Як я вже казала, в Україні адміністративна відповідальність відмежовується від кримінальної саме рівнем завданої шкоди. Тому, мабуть, нам потрібно диференціювати шкоду, яка була завдана внаслідок порушення вимог пожежної безпеки (це адміністративна відповідальність) і впроваджувати кримінальну відповідальність за неї і ще деякі інші дії, які не передбачені статтею №245. 

Я також вважаю, що доцільно підняти поріг відповідальності за порушення. Я маю на увазі посилення відповідальності, ввівши значно вищі суми штрафів, адже 170 грн. виписаного штрафу є абсолютно не співрозмірним завданій шкоді. Очевидно, що вони не є стримуванням чи бар’єром для потенційного правопорушника.

Роман Гурський, ІА «Вголос»