Shigeto "Full Circle" (2010)

Розумний та мелодійний кросовер від мічиганського продюсера, де глітч-хоп заколисується ню-джазом, а амбієнтова япона-перкусія дає дорогу дабстепу ("Relentless Drag").

Конструкторський підхід Shigeto відчутний відразу. У тих несліпих реверансах олдскулу, де саспенс навколишнього вакууму ще не настільки карикатурний, бо ще такий піонерський ("A Close Keeper", "Ann Arbor Part 2"). Де колисковість заколисуюча достатньо порційна і не настільки засліплена копіюванням, щоб не забути про такі необхідні 8-бітки.

Заліпаюча глітчуха дружить з іронічним вайбом, як Малюк з Карлсоном, та так близько наближається до шпільного поспішання Пакмена від зубастих тваринок, що паралельне існування япона-перкусії саме говорить про паралельний самурайський кодекс в житті маленького Пакмена ("Ann Arbor Part 1", "Escape From The Incubator", "So So Lovely").

Там, де ню-джаз вміло так на мить може зашифруватись та розсипатись під навколишнє середовище з олдскульних мотивів та франкомовних семплів, щоб просто релакснутись в лаунжевій близкості, на наступному кроці можуть вистрибнути веселі піонери, всі такі іронічні, легкі та пофігістичні ("Brown Eyed Girl").

Коли натомлені іграшки починають бачити перші сни, вилазить інструментальний хлопчик, паралельний до сонної діяльності РЖБ ("Children At Midnight"). Не дивно, що саме у снах й починає з’являтись щось схоже на попереднє знання, чи то попередніх перевтілень, чи то дзюрчання струмків Льодового періоду, чи розмов вранішньої роси.

На тому грунті й проростає, таке хітове створіння, як "Look At All The Smiling Faces", де швидкі фази мінімал-техно можуть так вміло переплітатись з ностальгією думу і яке точно б не загубилось на збірнику VA-We Made This Volume 1 (2010), де є така фантастика, як Surra "Alethia".

1. Ann Arbor Part 1
2. Escape From The Incubator
3. Relentless Drag
4. So So Lovely
5. Sky Of The Revolution
6. Brown Eyed Girl
7. French Kiss Power Up
8. Ann Arbor Part 2
9. Children At Midnight
10. Look At All The Smiling Faces
11. A Close Keeper

Bilal "Airtight's Revenge" (2010)

Травматичний нео-соул Білала нікуди не поспішає у своїх альбомних формах. Перший альбом "1st Born Second" відбувся аж в 2001, а на другому "Airtight's Revenge" – згідно усіх канонів надія з’являється тільки на фініші.

"Airtight's Revenge" на рівних йде з Алое Блеком і стопудняково є цікавішим та живішим, ніж той стилізаційний фейк Сі Ло Гріна. В порівнянні з "1st Born Second" – з репом тут особливо не бавляться, електроніки та олдскульних реверансів ще більше, а з модернових можна ще згадати про D'Angelo.

Альтернативні аранжування можуть психоделічити індустріальним бітом, або пост-панківським ритмом. Нікуди не зникла особлива теплота душевна. Фальцет моментами ще гостріший за рани. Джону Ледженду також є над чим задуматись після "Airtight's Revenge".

Тривожність розливається горизонтами в тому аристократичному зустрічанні горя та силовій його витримці. Спогади сексапілять олдскулами а-ля Куртіс Мейфілд ("Cake & Eat It Too"), Принц ("Restart"), Стіві Вандер ("Levels", "Little One", "Who Are You").

В деформаційних хітах ходить усе до 8-го треку, але особливо "All Matter", "Levels", "Little One". В делікатній ситуації лавірування травматичними фіордами, джазуля 70-х, як й електроніка тогочасна – те, що треба для зцілення. Модерновий глітч – то лише буквально втілена констатація помилки в програмі.

Як вже було повідомлено, лірична романтика з’являється лише на 10-му треці і закономірно відразу попадає у реггі а-ля "Home" з дебютника. Так що в цьому Білал, ще той досконалий формаліст. Безперечно, романтика не така анатомічно цікава, як попередня травматичність і тому Білал на "Think It Over" дозволяє собі розпочати з акустичності псевдо-кантрі з зародками просвітлення та фінішувати повною гармонією й іронією під далекосхідний сямісен.

1. Cake & Eat It Too
2. Restart
3. All Matter
4. Flying
5. Levels
6. Little One
7. Move On
8. Robots
9. The Dollar
10. Who Are You
11. Think It Over