З 2008 року, коли сталося загоряння виробництва пінополіуретану “Полісинтез” у невеликому містечку Бібрка Перемишлянського району, що за 20 км від Львова, ситуація у Львівській області значно погіршилася. Кількість шкідливих виробництв лише зростає, пише “Дзеркало тижня”. До цього спонукає ухвалення європейськими законодавцями низки заборон на виробництво продукції, що містить небезпечні компоненти. Через це шкідливі виробництва поступово переносять в країни СНД.

До звичайних забруднювачів атмосферного повітря (вуглекислого газу, оксидів сірки чи азоту, пилу) додаються більш небезпечні токсичні речовини. Якщо донедавна традиційні викиди можна було помітити, підрахувати, вловити, то з новітніми викидами боротися набагато складніше.

Одне з таких підприємств розташоване у Львові на вулиці Конюшинній. На “Гал-Кат” зараз планується запуск мідно плавильного виробництва, яке складатиметься з плавильної дільниці (що включає піч вогневого рафінування (очистки) відходів міді від обмотки чи інших домішок та плавильну піч) та дільниці прокату мідної катанки.

Відповідно до нового генерального плану розвитку Львова, об’єкти такого класу небезпеки мали винести за межі міста. Але поки тривало обговорення цієї концепції, в обласному центрі з’явилося кілька таких виробництв. Зокрема, у спальному мікрорайоні «Рясне-2» зводиться асфальтовий завод. Слід очікувати, що надалі таких підприємств в Україні побільшає.

Про те, що це цілком реально, свідчить італійський досвід, де поруч зі сміттєспалювальними заводами нещодавно закрили з десяток підприємств із виробництва сиру. Саме через перевищення в продукції вмісту діоксину.

Що ж стосується України, то тут ситуація практично неконтрольована. Для виявлення вмісту діоксину навіть немає можливості: вся система контролю нині зосереджена в одному-єдиному інституті, який має необхідне обладнання. Один тест на діоксин коштує близько тисячі доларів.

І це загрозливо з огляду на те, що в Україну, зокрема у прикордонній області (приклад Яворівський район), західні виробники переносять виробництва фарб, електротехніки. У Західній Європі існує заборона використовувати низку токсичних матеріалів, і виробники змушені перепрофільовувати свої підприємства. Значно простіше перекинути їх в Україну, де немає таких заборон.