У Будинку дитини №1, що у Львові, таких дітей, віком від двадцяти днів і до чотирьох років аж шістдесят чотири. Кожна з них – маленька індивідуальність, формування світогляду та ставлення до людей. Вони, як ніхто, відчувають тепло і ласку та вже здатні відрізняти добро від фальші.

«10 наших дітей – інваліди з дитинства, 22 – діти, вилучені від батьків з позбавленням або не позбавленням батьківської опіки, 2 сиріт, 3 – напівсироти, решта – діти, які перебувають у нас за станом здоров’я, діти засуджених або діти, чиї батьки ведуть аморальний спосіб життя. Кожен приїзд меценатів, для цих малюків свято, - каже головний лікар Алла Лігостаєва. – Ми маємо кілька спонсорів, котрі до нас навідуються з подарунками. Усі чомусь це роблять здебільшого на Миколая. А у нас Миколая кожен день, бо дітки прагнуть уваги. Тому ми надзвичайно вдячні Володимиру Дмитровичу Кожану, який з гостинцями та подарунками навідується до нас постійно, будь це День захисту дітей, Різдво чи Великдень. Маю підозру, що перед пасхальними святами, окрім нього до наших дітей більше ніхто й не приїде, - продовжує Алла Григорівна.

Паски, фрукти, солодощі, м’ясна продукція, дитячий одяг, речі для новонароджених а також іграшки – усе це після святкового великоднього концерту, який показали малята із Будинку дитини№1, було подаровано дітям. Володимир Кожан, який вже більше 10 років опікується цим дитячим закладом, залишається послідовним.

- Яка різниця свято це, чи будень, якщо є можливість, то людям треба допомагати. Особливо, коли йдеться про дітей, тим паче про сиріт, малозабезпечених чи дітей, позбавлених батьківського піклування, - говорить меценат. – Думаю, що кожен, на людей у яких є така можливість, на Львівщині чимало, мають допомагати обділеним та потребуючим. Але допомагати треба, не шукаючи у цьому вигоди, а сподіваючись лише на Господню винагороду, - наголошує Володимир Дмитрович.

- У цього чоловіка велика серце та чуйна душа. Я не можу сказати, з обласного бюджету наш заклад фінансується добре, але подарункам від Володимира Кожана наші діти завжди раді. Він знає, що і коли їм потрібно, а найголовніше допомагає Володимир Дмитрович щиро, за що йому велике «Дякую», - підсумовує головний лікар Будинку дитини №1 Алла Лігостаєва.

Звісно, що ніякими дарами дітям не заміниш маминої ласки та сильної батьківської руки. Алла Лігостаєва ненахвалиться. Її дітей усиновлюють. Лише за перший квартал цього року, сім’ї знайшли шість малят, три справи про усиновлення перебувають у судах і найближчим часом будуть позитивно вирішені. До прикладу, за цілий минулий рік, з цього дитячого закладу було усиновлені стільки, скільки за чотири місяці 2012.

«Ходіть подивитися, які ремонти ми розпочали, - тягне зі собою молодий директор дитячого будинку «Добре серце», що у селі Новий Милятин, Буського району Тарас Баландюк. Півроку він працює на цій посаді, але контакти із людьми, готовими прийти на допомогу він впевнено налагоджує. І позитивні зрушення очевидні.

- Наші діти – найкращі, - каже пан Тарас. – Їх у нас 32, 18 хлопців та 14 дівчат, віком від 6 до 17 років, родом із Буського району. Це діти-ситроти та позбавлені батьківського піклування. Як і усі підлітки часто сваряться, інколи глузують, але горою стоять один за одним. Вони свідомі, підростаючі громадяни України. Спонсори, слава Богу, є, але я тішуся, що Володимир Кожан став нашим другом і не забув привітати дітей з Великоднем, - наголошує директор.

Цілий арсенал пасхальних, дитячих подарунків та різноманітних ігор та забавок, отримали вчора діти цього будинку. Володимир Кожан обіцяє постійно опікуватися цим дитячим закладом, який знаходиться на території його рідного району, у кількох кілометрах від батьківської оселі.

- Знаєте, - каже меценат, - так хочеться, аби на Великдень не було людини, а тим паче дитини, яка б не мала можливості відчути радість Христового Воскресіння. Так хочеться усім допомогти. Переконаний, добро має магічну силу. І скільки б не було зла, завжди перемагають любов і сила до життя. І свідченням цьому є Воскреслий Ісус, - завершує голова Західноукраїнської спілки промисловців і підприємців Володимир Кожан.