Рівно рік тому «простий хлопець з народу» взяв в руки булаву і присягнув змінити Україну.

Хоча неполітик Володимир Зеленський і прийшов у владу із шоу-бізнесу, все ж для багатьох 20 травня 2019 року увійшло в історію, бо управління країною довірили людині не зі старої системи, яка при цьому отримала рекордну довіру виборців.

То ж чи взявся виконувати Володимир Зеленський те, що обіцяв людям, ставши справжнім «слугою народу», чи навпаки – перетворився у «ляльку олігархів»?

Про головні провали і здобутки шостого Президента України на посаді глави  держави «Вголос» запитав у експертів.

Денис Богуш, політтехнолог:

Володимир Зеленський до президентської каденції, напевно, не думав, що доведеться на цій посаді зіштовхнутися зі стількома труднощами. Бо вже згодом переконався: більшість передвиборних обіцянок протягом нетривалого періоду виконати нереально – як-от: швидко повернути анексований Росією Крим, забезпечити зарплату вчителям у 4 тисячі доларів тощо. При цьому він  як людина без політичного досвіду віддав перевагу не професіоналам, а своїм і почав працевлаштовувати у владу представників «95 Кварталу».

Прийшла весна – а нікого зі «старих верхів» так і не посадили

Прийшла весна – а нікого так і не посадили з високопоставлених чиновників. Хоча за цей рік у державній владі Зеленський таки виформувався у політика, налагодив зв’язки з міжнародними партнерами – і зараз його слова матимуть більшу вагу. Але, якщо у перший рік його каденції можна було йому щось списати на незнання і недосвідченість, то тепер це вже інший Зеленський –  і зараз має значення його відповідальність перед країною. Відтак, якщо помилки до сьогодні йому пробачали, то далі вже не пробачать навіть вірні його прихильники. Тому йому варто було би вчитися швидше і взяти у команду людей зі стратегічним мисленням.

Михайло Дяденко, керівник Центру правового аналізу та дослідження політичних ризиків, політолог:

Найбільша помилка Президента – саме кадрова політика: на жаль, багато людей, яких призначили на посади, не виправдали довіри. Причому, це стосується і дуже важливих посад, таких, як посада Генерального прокурора, яку безславно обіймав Рябошапка. Так само  Зеленський ще на початку виконання своїх повноважень, мав використати політичну вагу отриманої ним довіри виборців та змусити добровільно покинути свої посади директора НАБУ Артема Ситника, директора ДБР Романа Трубу та керівника САП Назара Холодницького. Це ті люди, які бездарно провалили боротьбу з головною бідою України – корупцією.

Щодо здобутків – це перш за все збереження підтримки України з боку міжнародної спільноти у питанні протидії російській агресії. Також відновлення роботи Нормадського формату, визволення полонених та українських політв’язнів, а також початок процесу розведення на лінії зіткнення. І як би гостро це не сприймала частина суспільства – без цих кроків не буде подальшого руху до миру. Так само, ще один із головних здобутків Президента Зеленського – це збереження політичного балансу в державі. Сьогодні у нас дуже поляризоване суспільство і будь-які різкі кроки, яких вимагають, як прихильники, так і противники мирного процесу, могли призвести до великої біди. Тому команда Зеленського змушена була діяти дуже обережно.

Тарас Загородній, політтехнолог:

У принципі, багато зі своїх обіцянок Зеленський виконав

Як бачимо, останні рейтинги свідчать, що довіра до Зеленського зараз навіть більша, ніж у першому турі президентських виборів. І це феномен для української політичної реальності. Та, в принципі, багато зі своїх обіцянок він виконав: це зняття недоторканності з нардепів, запуск Антикорупційного суду та ринку землі, повернення полонених тощо. Хоча поки немає і результатів у плані обіцяних посадок – але тут є нюанс: поки не почнуть працювати антикорупційні органи належним чином, посадок очікувати не варто.

Все ж українці бачать, що у чинного Президента є бажання працювати і те, що він не краде, та відсутність корупційних скандалів йдуть йому на користь. Хоча в економіці покращення так і не відбулося, зокрема й через те, що призначили Гончарука і всю цю міністерську гоп-компанію і вони не знали, як реформувати країну.

Зеленський також показав, що готовий піти проти Коломойського: «антиколомойським законом» продемонстрував, що він – не маріонетка олігарха. Тому люди готові пробачати йому помилки, бо голосували за злам системи – поки виборців він не розчарував.

Ярослав Макітра, політтехнолог:

Позитивно, що йому вдалося звільнити багато наших заручників і при цьому не піти на явні поступки агресору; у принципі, є і певне зменшення бойових дій на Сході України. Також за час президентства Зеленського градус протистояння у суспільстві між різними групами знизився. Корупція у країні є, але не така системна, як при Порошенкові. І попри всі проблеми у країні, Зеленський зумів подарувати надію людям на зміни.

Щодо того ж питання досягнення миру в Україні – Зеленський зайшов у той же глухий кут у Мінському процесі, що й Порошенко. У кадровій політиці країни  не стало «кумівства» у владі, але з’явилося «квартальство», яке його замінило, коли прийшли люди з бізнесу без управлінського досвіду, а це абсурд. Масових посадок топових корупціонерів ми також не побачили – і для нього це мінус. В економіці – також провал і криза – і це, зокрема, наслідок менеджменту людей Зеленського.

Провалена також реформа децентралізації і регіональна політика – а це суттєвий мінус, – така ситуація напередодні місцевих виборів може відбитися розбалансуванням управлінням на місцях. Ми вже бачимо непокору регіонів центру на прикладі тих же Черкас, тому протистояння між місцевими елітами та центральною владою може тільки наростати.

Та й політичні опоненти Зеленського побачили, що з «колишніх верхів» за рік так нікого і не посадили, от і переконалися, що Зеленський не так страшний, як його малювали. Тому наступний рік президентства буде для Зеленського важчим, ніж попередній. Хоча він таки – своєрідний феномен, адже стільки  помилок, скільки він зробив, іншому б не вибачили. А йому списали, бо «свій хлопець».

Ігор Петренко, кандидат політичних наук:

Хоча на зовнішній арені Зеленському вдалося зберегти міжнародну підтримку нашої держави на належному рівні, та українці так і не зрозуміли, у чому полягає його миротворчий план, попри накреслені «червоні лінії». Зеленський не продемонстрував системного бачення припинення війни з Росією, не показав стратегію управління конфліктом і подальший план відносин з агресором.

Щодо команди Зеленського, вона вже де-факто сформована, проте є питання до підбору кадрів та загалом її ефективності. Адже Зеленський поки не зміг знайти фахову людину на посаду прем’єра чи міністрів, які б мали конкретну стратегію виходу з кризи і план її подолання. Хоча й ті залякування, що гривня буде по 50 за долар і взагалі все у країні розвалиться, бо Зеленський нічого не вміє і не знає, – не стали реальністю.

Загалом же провалу немає, як і немає серйозних яскравих здобутків. Тому на наступний рік Президентства Зеленському варто було би чітко сформувати свій план перебування на цій посаді і розставити правильні пріоритети, аби покращити життя українців. Якщо ні – отримає удар і третій рік буде для нього ще складнішим. Тому зараз, поки шостий Президент має ще серйозну підтримку виборців, може проводити навіть дуже різкі реформи.

Марія Волошин, ІА «Вголос»