Smashing Pumpkins "Zeitgeist" (2007)

Новий альбом Smashing Pumpkins після 7-го мовчання рятує голос Коргана. Писати хвалебні оди монстрам року, лише за минулі заслуги, заняття безперспективне. За 7 років на музичному глобусі року, в принципі, мало що змінилось, це не високі технології. Заберіть цю своєрідну вимову Біллі і що ви отримаєте?

Традиційне хардрокове звучання і відчуття, яке самтаймс проскакує, що ти слухаєш новий альбом Scorpions "Humanity Hour I", де Корган засвітився в треку "The Cross", ну тільки немає традиційного завивання і плачу Клауса Майна (забрати з альбому його голос і буде такий же результат, що й з Smashing Pumpkins) + ще багато хто з живих і померлих.

Порівняйте скорпіонівську "You're Lovin' Me To Death" з усім, що робиться на "Zeitgeist(і)", особливо з "Tarantula" з її блексаббатівськми рифами.

Чим блюзований хоровий початок "Bleeding The Orchid" відрізняється від "Shuffle Your Feet" Black Rebel Motorcycle Club з альбому " Howl" (2005)? Лише м'якшим звучанням і акустикою останніх. Переведіть це на електро, додайте бас та барабани і вперед. Та й і Muse десь тут також літає.

І чи не припливли стартові барабани "That's The Way (My Love Is)" з філадельфійських вулиць хіта Bruce Springsteen(а)?

А початкові вигуки Біллі Коргана в "Starz", часом не копіювання шаманства Алана Веги в треці "Ghost Rider" з першого альбому Suicide 1977 року? Ну й далі пішли традиційні гітарні запіли. Скільки отаких їх наслухались на початку 90-х? Нємєрянно. Але ж в альбомі "Siamese Dream" (1993) тих ж Smashing Pumpkins, набагато цікавіший саунд.

Шаманство прорізається і в "United States" з її революшн революшн revolution blues та психоделічними гітарами. Джимі Хендрікс не спить. Дісторшн. Гімн Америці. І тут, і там, і тут. Нема на них Джимі. Давно нема.

Єдине, що якось вибивається з загального пилорамного характеру альбому – це "Neverlost" з органом, скрипками і ксилофоном. Це все щось цікаве і не настільки однорідне і передбачуване. І не попередня трійця треків (Tarantula, Starz, United States) є хітам, а саме цей.

За це Коргану можна і подякувати. За живий і живіший ніж, усі інші треки саунд "Neverlost", який хочеться слухати більше ніж 1-н раз, що і є zeitgeist(ом). Хоча ця м'яка вимова "lost" (my place) парфумить декаденсним гламуром Брета Андерсона зі ще славних Suede. "Stay Together" чи " Everything Will Flow" тому приклади.

Гітари "Bring The Light", які повторюють усе вище відігране електронікою – просто супер. Ще один трек неодноразового використання, незважаючи на бешені блексаббатівські перегони і запіли. "(Come On) Let's Go!" з близьким привітом далекому нірванівському "Lithium". Сінті-попні замашки звучання з середини 80-х в посланні для "For God And Country".

Якось так згіршує останню частину альбому пафос "Pomp And Circumstances" з хоровим співом, всіх, хто вижив після Апокаліпсису.

Та це Smashing Pumpkins. Це круто. Драйвово. Це рівень. Але щось там не так. Якось деколи прямолінійно, передбачувано і радикально повернуто на хардроці. Такого добра на сучасному відрізку музринку просто навалом. Навіть, деколи, і кращого.

Але на обкладинці альбому не пише Smashing Pumpkins, а OSI, Enter Shikari, Genghis Tron, Black Rebel Motorcycle Club, Wolfmother, Brand New, iLiKETRAiNS, mewithoutYou, чи навіть нінтендівські Horse The Band.

1. Doomsday Clock
2. 7 Shades Of Black
3. Bleeding The Orchid
4. That's The Way (My Love Is)
5. Tarantula
6. Starz
7. United States
8. Neverlost
9. Bring the Light
10. (Come On) Let's Go!
11. For God and Country
12. Pomp and Circumstances

Korn "Untitled" (2007)

Korn. Koяn. Korn. Монстри ню-металу розписані фарбами на парканах і штахетах міст та сіл. Неназваний і безіменний апофеоз попсового звучання. І вони ще колись вибачались перед людством за зефірну тістечковість Limp Bizkit.

Відьмацький шабаш, зміїнє вишіптувння і викачування яєць з власної підсвідомості та колективного свідомого mp-3 запасів. Гулянка долинами тіней Pixies, Sonic Youth та Depeche Mode і навіть минулорічним намбованом в треклисті Тома Йорка – Bat For Lashes + традиційні зазублені рифи ("Starting Over").

Цікавий саунд "Bitch We Got A Problem". Обкритикована Limp-dick(на) атмосфера "Kiss" з oldовим звучанням. Пафосний супчик з тріп-хоповими приправами і рифованим шматком dеathового м'яса "Do What They Say".

Індастріальний "Ever Be" з крикливою попсою навколо мудакуватих Псалмів (you're all that's wrongwith your dumbass Psalms). Глемові завороти "Love And Luxury".

Ще один індустріальний попсячок про невинні войнушкі випадкових свідківжертв "Innocent Bystander" (i'm the dictatorthe motivatorshut up, shut upand do it to yourselfi'm just an innocent bystander), стрілялка якого, продовжується в " Killing" з собачками Павлова та іншою гостросоціальною тематикою втрати індивідуальності.

Запитально-нервова колискова "Hushabye" для жителів крайньої півночі та інших здивованих північних оленів. Занесена в Червону книгу хардроку нудна епічна пісенька про те, як "I Will Protect You".

Бадьорий попсячок, в дусі престарілого Ozzi, для дівчаток з американських коледжів та першокурсниць політєху.

1. Intro
2. Starting Over
3. Bitch We Got A Problem
4. Evolution
5. Hold On
6. Kiss
7. Do What They Say
8. Ever Be
9. Love And Luxury
10. Innocent Bystander
11. Killing
12. Hushabye
13. I Will Protect You