Ці „сміттєві” фотографії ми зробили у центрі Львова, на вулицях Архипенка та Шота Руставелі.

Двірники, які прибирають в цьому районі, розповіли нам, що минулого тижня їм надійшло розпорядження від керівництва ЖЕКу прибирати тільки під’їзди будинків, а вулиці, ніби-то відтепер, довірено прибирати комунальним службам міста. Отож результат дії нового розпорядження очевидний.

Керівник управління ЖКГ Львівської міськради Марія Желізко, натомість, запевнила нас, що такий поділ праці існував завжди: двірники прибирають будинки, а комунальні служби міста – слідкують за порядком на вулицях.

Ми не полінувалися перевірити цю інформацію у безпосередніх виконавців. „Центрові” двірники, тобто ті, які працюють у центральній частині міста, в один голос запевнили нас, що вони прибирають як під’їзди будинків, так і вулиці, на яких ці будинки розташовані. Втім, вони щось чули про те, що з нового року планується змінити цю практику і передати прибирання вулиць та тротуарів іншим міським службам.

Тобто, все як завжди: чорт ногу зламає, поки розберешся хто і за що у нашому міському господарстві відповідає.

Візьмімо, наприклад, таку тему як освітлення вулиць. Безперечно приємно, коли світиться Ратуша і світлові гірлянди прикрашають центральні вулиці міста. Проте, якщо зробити крок вбік від цих магістральних вулиць – потрапляєш у повну темряву. Не будемо далеко ходити за прикладами, а візьмімо сусідню з Архипенка вулицю Черешневу. Ввечері люди збираються групками, бо не наважуються ходити поодинці в цілковитій темряві.

Асортимент дамських сумочок тих львівських пань, яким випало щастя жити в неосвітлених районах, нагадує спорядження Бонда. Джеймса Бонда. Вони тягають у своїх дамських сумочках ліхтарики, газові балончики та інше причандалля, конче необхідне у час повернення додому після роботи.

І ще одна проблема, яку породила вже нова влада, вирішуючи вічну транспортну проблему у Львові – паркування автомобілів у центрі міста.

В цьому місті надаємо слово нашим колегам із сайту „Бидловоз”, www.bydlovoz.lviv.ua який спеціально вивчає цю проблему:

„Для початку порахуємо, скільки приватного транспорту було під час святкування 750-річчя Львова у центрі міста, куди авта пропускали тільки за перепустками. Такого транспорту було набагато більше, ніж цього потребували гості, які перебували в місті. Щодо паркування. Практично всі депутати міськради та облради користуються своїми депутатськими посвідченнями, коли порушуються правила дорожнього руху. Зокрема, у порушеннях було особливо часто помічено О.Гудиму. Про це не раз писали у пресі.

Саме керівництво управління транспорту і зв’язку постійно паркується біля Ратуші, хоча в’їзд приватного автотранспорту туди нібито заборонено і людям, які мешкають у центрі, доводиться мало не з боєм пробиватися до своїх домівок на власних авто.

Загалом правила порушують всі водії. Така вже сталася традиція у Львові, але сама проблема паркування у центрі міста обумовлена відсутністю комплексного підходу до проблеми.

Ось логіка рішень міської влади:

1.Міська адміністрація ухвалює рішення про заборону паркування навпроти юрфаку ЛНУ, на проспекті Шевченка, на Дорошенка.
2. Для підтримки рішення встановлюються турнікети.
3. Взамін не пропонується жодної альтернативи для водіїв приватних авто.
4. Машини заповнюють всі бічні вулиці центру.
5. Замість вирішення проблеми маємо додаткові корки, незручності для пішоходів і водіїв.
6. Міська влада розпочинає рейди разом з міліцією. Проте під час цих рейдів не буде зачеплено жодне персональне авто чиновника.

Чому правила діють тільки для простих смертних і чому депутати німецького Бундестагу можуть пройти кілька десятків метрів і не паркуються одразу біля будівлі парламенту, а міське чиновництво цього зробити не може? З повагою, Адміністрація „Бидло возу””.

P.S.
Андрію Івановичу! Не варто „точково” реагувати на приклади, наведенні в цьому матеріалі. Бо, як насправді, таких вулиць у Львові безліч. Дуже хотілося в тім, щоб Ви натомість виконали іншу свою передвиборчу обіцянку і чесно, відкрито поспілкувалися з пресою. Адже, як це не парадоксально, Ви до сьогодні не провели жодної (!) прес-конференції в класичному розумінні цієї події. Коли всі без винятку журналісти можуть не тільки прийти і задати самі каверзні для Вас питання, але й також отримати на них Ваші чесні і повні відповіді.