Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке ще називають Йордан. Православні та греко-католики відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак ці свята слід розрізняти, повідомляє «112 Україна».

Історія свята

Свято Хрещення було запроваджене в пам'ять про хрещення Ісуса Христа. Згідно з Євангелієм, тридцятирічний Ісус саме в цей день прийшов з Назарета на річку Йордан, і Іоанн Хреститель там його охрестив. Коли Спаситель вийшов з води, над ним розкрилися небеса і почувся голос Бога Отця, який назвав Ісуса своїм сином, після цього на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.

Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з'явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

У переддень свята – «Голодна кутя»

Як і Різдво, і Старий Новий рік, Водохреща починають святкувати напередодні ввечері, а саме – 18 січня. У цей вечір люди проводять Водохресний святвечір, який також називають голодним святвечором або «голодною кутею».

Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постять. Сідають вечеряти тільки з вечірньою зорею. На вечерю подаються пісні страви – смажена риба, вареники з капустою, голубці, пісний борщ, гречані млинці на олії, кутя та узвар.

У низці західних регіонів України, зокрема на Галичині, у Водохресний святвечір також прийнято ставити на кут столу «дідух». Після вечері всі члени родини клали свої ложки в одну миску, а зверху — хліб, «щоб той родився».

Йорданська вода і її властивості

Свято Хрещення вважається днем, коли у всіх водоймах вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби. Тому на Водохреща прийнято святити воду і занурюватися в ополонку.

Для цього за тиждень до свята на водоймі роблять ополонку, випилюють з льоду великий хрест, ставлять його над нею.

Раніше було прийнято обливати конструкцію буряковим квасом, щоб вона була червоною. Біля хреста будували престол– теж з льоду. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата».

Після служби в церкві весь народ ішов процесією на річку до хреста. Попереду несли церковний хрест і хоругви, хор співав «Глас Господній...», за хором йшов священик, а за священиком – народ (від малого до великого).

На річці, біля хреста, вся процесія зупинялася і ставала на льоду великим колом. Після недовгої відправи священик тричі занурював в ополонку хрест і читав молитву.

До речі, основа цього обряду збереглася і досі.

Коли воду освячено, люди підходять до ополонки для купання. Вважається, що це дієвий спосіб вилікуватися від недуг. Зокрема, охочі занурюються у воду три рази, хрестячись і промовляючи молитву.

Суть обряду полягає в тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Це винятково добровільно, оскільки ніхто не зобов'язаний пірнати в холодну воду.

Але варто відзначити, що святити воду на Водохреща можна не тільки біля річки, але і в церкві. Традиційно люди ходять в церкву вранці 19 січня і набирають воду з церковного колодязя.

Щоб бути красивими і рум'яними, жінки обов'язково вмивалися святою водою. Щоб нещастя родину обходили стороною, йорданською водою збризкують будинок і господарство. Також цю воду давали пити важкохворим або тим, кого хотіли захистити від недуг.

Примітно, досі залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.

Повір'я і прикмети

У місцевостях вздовж Дніпра колись було чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданом». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці, значить буде нещасливий рік для дітей, граки – для молодих людей, а якщо пролетять гуси, то старі в цьому році будуть дуже хворіти, а то й помирати.

Крім цього, люди вірили, що якщо під час освячення води йде сніг, то добре роїтимуться бджоли і родитиме хліб.

Також існує низка прикмет, не пов'язаних з водохресним купанням. Приміром, якщо на Водохреща йде пухнастий сніг — це до великого врожаю, а якщо похмуро — хліба буде вдосталь. Якщо зоряна ніч — буде урожай на горіхи і ягоди, а якщо випав повний місяць — бути великій воді.

Крім того, вважалося, що після Різдвяних свят не можна зберігати попіл – ні в хаті, ні на подвір'ї, тому що «буде пожежа». Увечері на Водохреща його виносили на річку і висипали на лід.

Цікаво також те, що наші предки вірили, що після освячення водойм всі чорти і всяка нечиста сила вистрибує з них і залишаються на землі до тих пір, поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею пірнають у воду і всі чорти, які мерзли на землі. Тому побожні люди похилого віку раніше не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Хрещення – «щоб більше вимерло нечистої сили від хрещенських морозів».

Як і в будь-яке інше церковне свято, на Водохреща не можна працювати. Цей день повинен бути присвячений очищенню душі від усіх гріхів. Відповідно також не можна сваритися, брехати, обмовляти і скаржитися.

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і розваг. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї ходили один до одного в гості.

 

«Вголос»