Це третє за значенням християнське свято після Великодня і Різдва Христового, повідомляє РІСУ.

Назва свята походить від словосполучення «блага вість» архангела Гавриїла Діві Марії про народження в неї божественного немовляти, Спасителя роду людського.

Після того, як Марія була заручена з Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою» (Лк. 1, 28); «Зачнеш у лоні і породиш сина і назвеш його Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься, і дасть йому Господь Бог престіл Давида, батька його, і царюватиме над домом Якова повіки та й царству його не буде кінця». Марія ж сказала: «Як же це станеться, коли я мужа не знаю». Відповів архангел: «Дух Святий найде на тебе й сила Всевишнього окриє тебе, — тим-то й Святе, що народиться, назветься — Син Божий. У Бога нема неможливого». І сказала Марія: «Я раба Господня, нехай буде мені по твоєму слові» (Лк. 1, 31-38).

У Назареті, на тому місці, де архангел Гавриїл благовістив Діві Марії, побудовано храм на спомин про Благовіщення Богородиці.

Святкування Благовіщення Церква встановила у IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату Благовіщення встановили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крім того, св. Атанасій Великий пояснював дату Благовіщення ще й тим, що Бог сотворив людину в день 25 березня (7 квітня за новим стилем). Крайній час, з яким збігається Благовіщення, — четвер 3-го тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за юліанським календарем).

Відповідно до значення цього дня, церковне святкування Благовіщення не скасовують, навіть якщо свято припадає на Великдень; піст у цей день послаблюється.