Східна Церква, прославляючи святого Степана у своїх богослужіннях, дає йому потрійний титул, називаючи його апостолом, першомучеником і архидияконом.

Святий Степан належав до 70 апостолів, пам'ять яких вшановують 17 січня, пише РІСУ.

У Діяннях апостолів (Дії.6, 8-7, 5. 47-60) про нього сказано, що він був «муж, повний віри і Святого Духа... повний благодаті й сили, творив чуда й великі знаки в народі» (6, 5 і 8).

Святий Степан — не тільки ревний апостол, але й  перший з мучеників. Оскаржений перед Синедріоном фальшивими свідками, він мужньо визнав християнську віру. Через це його вивели  за місто й закидали камінням. Це відбулося 34 або 35 року після народження Христа. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його мучеництві бере участь юнак Савл, пізніше — апостол Павло.

Святий архидиякон Степан загинув мученицькою смертю у віці 30 років. Після каменування вороги залишили його тіло на здобич диким звірам. Аж на наступну ніч Гамалиїл, відомий вчитель юдейського закону, який захищав апостолів у Синедріоні (Дії.5,34-39 ), а пізніше сам із сином Авивом увірував в Христа і проповідував про Нього, послав надійних людей, щоб вони таємно взяли мощі святого Стефана і перенесли його в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалиму. Там Гамалиїл поховав тіло першомученика.

У 415 році тіло святого Степана віднайшли і перевезли до Єрусалиму, перепоховавши в храмі на Сіоні. Згодом дружина візантійського імператора Феодосія, Євдокія, відвідуючи Єрусалим, побудувала величавий храм на честь св.Степана. Він був зведений на тому місці, де архидиякон помер мученицькою смертю.