«Сонце Руїни»

Прихильники називають Петра Порошенка «рятівником» української держави, приписуючи йому зупинення російського наступу на Донбасі в 2014 році, стабілізацію вертикалі влади та врегулювання економіки. Мовляв, якби не діяльність діючого Президента, країна давно б розпалася і була б окупованою, і лише Порошенко врегулював «руїну» 2014 року.

Така аргументація нагадує історичні паралелі з 1660-1670-ми роками української історії — так званою епохою Руїни, яку вдалося впорядкувати гетьману Петру Дорошенку. Самого гетьмана пізніше навіть називали «Сонцем Руїни», а для прихильників діючого президента є особливо знаковим, що прізвища Порошенко і Дорошенко відрізняютьcя лише однією літерою. За їх твердженнями, саме Порошенко стабілізував фронт, взяв під контроль інформаційну політику, усунув з більшості телеефірів проросійську пропаганду, навів лад в економіці, зупинивши падіння гривні та оздоровив банківську систему. З огляду на це, так звані порохоботи називають Порошенка єдиним державником, котрий здатен протистояти Москві, опираючись на національні цінності — мову та віру.

Дехто з адептів Порошенка люблять порівнювати Президента з іншою знаковою постаттю нашої історії — гетьманом Павлом Скоропадським. Аналогії аргументують низкою таких подібностей, як те, що і Скоропадський, і Порошенко були спершу російськомовними і не відразу стали українськими патріотами, однак у кризовий період історії, взявши на себе тягар влади, встановили в країні порядок і стабільність посеред панівного хаосу і катастрофи. Мовляв, і при Скоропадському було багато невдоволених російською мовою, високими цінами, владою багатіїв та олігархів, були й антигетьманські повстання. Однак після Скоропадського Українська держава розпалася та була захоплена більшовиками вже через кілька місяців, тож бунтувати проти гетьмана було історичною помилкою.

«Українцям хочуть підсунути трагічну аналогію: не переможе знову Порошенко на виборах — чекайте в Києві російських окупантів»

Якщо Порошенка порівнювати з ясновельможним гетьманом Скоропадським, то за такою логікою: зміна Порошенка на посаді глави держави іншим кандидатом означатиме втрату української державності. Українцям хочуть підсунути трагічну аналогію: не переможе знову Порошенко на виборах — чекайте в Києві російських окупантів, повернення СРСР, всеукраїнського терору і навіть Голодомору, адже історія повторюється. Хіба ж зможе патріот, який знає історію, після почутого проголосувати проти Порошенка?

Повелитель страху

Порошенко розуміє, що ні томос, ні безвіз із десятками обмежень для в’їзду в Європу, ні вже забруднена корупцією нова поліція не переконають виборців знову його підтримати. Більше того, за правління Порошенка Україна погрузла в найбільших за всю історію корупційних скандалах і найганебніших судових рішеннях, від яких волосся стає дибом у навіть звиклих до української корупції чиновників Міжнародного валютного фонду.

У країні з підконтрольними Президенту СБУ, Прокуратурою, САП і НАЗК, після гучних затримань та безапеляційних доказів корумпованості, повиходили на волю і скандальний голова Державної фіскальної служби Роман Насіров, і депутати Борислав Розенблат, і всі «діамантові» й «янтарні» прокурори. А нещодавнє скандальне скасування статті Кримінального кодексу про покарання за незаконне збагачення як «неконституційне, оскільки вона порушує статтю 62 Конституції України та презумпцію невинуватості», взагалі викликало шок у наших західних партнерів. Фактично підконтрольний Президенту Конституційний суд одним рішенням скасував всі розпочаті справи НАБУ по незаконному збагаченню корупціонерів. З огляду на ці шокуючі корупційні скандали, президент може сподіватися навіть не на розум, а лише на інстинкти виборця і, зокрема, на найважливіший — інстинкт страху та виживання.

Практично єдиним передвиборчим ресурсом діючого президента став страх. Страх російського повномасштабного вторгнення, страх перед втратою державності, окупацією та перетворенням всієї України в ДНР. Фраза «Путін нападе» неодноразово зупиняла найбільш гарячі голови від Третього майдану, коли невдоволення політикою президента, чи не щоквартальне підняття цін і тарифів та резонансні корупційні скандали підривали українське суспільство.

Вражаючою навіть видавалася синхронність вуличних антивладних протестів і зростання частоти обстрілів на Донбасі та пересування колон російських військ біля українських кордонів. Хіба можна «розхитувати човен», якщо Путін збирається нападати? Гроші, як відомо, люблять тишу. Зрештою, навіть після оприлюднення інформації про недавній корупційний скандал в Укроборонпромі, перше, що заявив президент — це зростаюча загроза російського вторгнення.

Серед бажаючих знову голосувати за Порошенка кількість його твердих прихильників не становить і десятини, адже всі решта голосуватимуть не за Порошенка, а проти Путіна. «Порохоботи» мотивовані лише страхом перемоги проросійського кандидата, якими вони вважають всіх, крім самого Порошенка. Це одна з найбільш унікальних в світовій політичній практиці технологій маніпуляції суспільними страхами, за якої, політик без досягнень щоразу отримує необхідну підтримку більшості — аби не було гірше.

«Вічний образ ворога, який от-от нападе, став ефективним і недорогим стимулом мобілізації пропрезидентського електорату»

Однак, якщо влада і підтримка Порошенка тримається лише на страху путінського нападу, то з такої логіки випливає, що це президентові вигідно. Загроза постійної війни і вічний образ ворога, який от-от нападе, стала ефективним і недорогим стимулом мобілізації пропрезидентського електорату, і що найважливіше — заперечити цей аргумент некоректно з огляду на гібридну агресію Кремля. І президентові навіть немає потреби виправдовуватися: чому ж Путін не напав після щоквартальних президентських заяв про «ще більш зростаючу загрозу російського нападу». Якщо зникне загроза російського нападу — зникнуть підстави голосувати за Порошенка «рятуючи країну», відійдуть всі «гнані страхом» і підтримка гаранта знизиться до статистичної похибки. Тому ця загроза не зникатиме, поки здатна мобілізовувати електорат.

Помножений на два

Однак, що ж чекає українців, якщо «ефект страху» спрацює, дуже вчасно напередодні виборів відбудеться якась ескалація конфлікту з РФ, підтримка гаранта зросте, і Порошенко знову стане президентом? Якими можуть бути нові п’ять років президентства Порошенка?

Політична практика засвідчує, що зазвичай негативні риси та зловживання президента на першому терміні правління множаться на два, а той на три під час другого президентського терміну. Якщо Кучма під час першого терміну лише починав будувати олігархічну систему, то в роки другого терміну кланово-олігархічна система вже стояла на міцному фундаменті, вивівши на державну арену таких видатних політико-економічних діячів, як Рінат Ахметов, Віктор Янукович, Віктор Медведчук, Петро Порошенко та багато інших.

Якщо Путін у роки першого терміну правління блокував перевірками діяльність опозиційних телеканалів, то у другому терміні він уже вбивав журналістів до дня свого народження (так, як убили Анну Політковську) і вибудував репресивну диктаторську модель із агресивною зовнішньою політикою.

За такою логікою, всі провальні моменти та зловживання політики діючого Президента вдвічі, а то й втричі зростуть у другому терміні, враховуючи, що гаранту вже не треба два-три роки перебирати контроль над владними органами і структурами для зміцнення своєї влади. Що чекає українців, якщо корупційні скандали останніх п’яти років помножаться на два? А якщо формулу «Роттердам+» бенефеціари помножать на два?  За другий термін Порошенка навіть «Рошен» може помножитися на два, але ось томос на два помножити ніяк на вдасться.