Spandau Ballet "Once More" (2009)

Невідомо чому, але повернення на гребінь 80-цької ретро-хвилі, поміж кагалу інших старів того періоду, лондонських "нових романтиків" Spandau Ballet очікувалось найменшими сподіваннями.

Мейбі, саме завдяки цим децельним очікуванням, Spandau Ballet реанімувались в "Once More" не з новим альбомом, а майже з новим. Нових тут тільки 2-ва треки (перший та останній), усе інше – це авторська переробка їх хітів в доволі несподіваних варіаціях.

Spandau Ballet залишили від себе тільки романтику і повністю відіслали на Антананаріву 80-й клавішний саунд (за яким так зараз ганяються стручки). На "Once More" переважно тусує приблюзована акустика з характерним хаммондівським саундом. Блюзові заначки, місцями передають естафету соулу, фанку та джазу. Окрилюють усе це дійство – занурені у веселку повногруді оркестровки. Ну й сакс у такій ситуації – то незамінна штука.

Починаючи і закінчуючи тему алюзованості, варто зазначити, що саме з цих балетних джерел надихались колись Take That, а зараз масово надихається ще й Mika. З "With The Pride" надихав свого "Малыша" й такий персонаж російської поп-культурки, як Данко. Та й Ten Sharp певні моменти своєї хітоносної в 90-х "You" – підрулили на найбільшому хіті Spandau Ballet – пісні "True".

Повертаючись до нових варіацій "Once More" вже з 2-го треку кидається нова віражність Spandau Ballet. Характерний ще пост-панківський саунд "To Cut A Long Story Short" було переведено з тісних, темних і головне, агресивних дискотечних стін в перелік акустичних та смачно оркестрованих баладок для фільму про чисті та неземні почуття. Ще один хіт "Gold" також відмили від характерного звучання оркестровкою та окрилено-осаксофоненими відчуттями 7-го неба.

А от з новою версією "True" можна ще посперечатись. Версія 83-го року завдяки тогочасним клавішним мала повний ефект ефемерності та зефірності, чим лише підкреслювала отой славнозвісний романтизм. Акустична версія 09-го року, при усій своїй красі (й хаммонді), повертає у 90-ті, де такого добра вже було навалом і тому навіть сакс уже не рятує трек від відчуття втрати так званої магії романтизму. Усе це прикольно, але до банального – комерційно.

Від 5-го треку до фінішного – вже повністю переважає поюзаність саундом 70-х, який повністю окупувались в 90-х. Десь вже навіть починається згадуватись Джордж Майкл ("I'll Fly For You"), що у випадку Spandau Ballet – не дуже добре.

Оркестровки привозять естетику роудної блюзованості Кріса Рі та Диких танців. Вилазять коврики дисків Jazz For Lovers з їх пляжними проводжанням вечірнього сонця та замилованими поглядами партнерів по піднебесному сексуліку (з обов’язковою флейтою і згадкою про Kenny G). Прифанкована у 82-му "She Loved Like Diamond" стає мажорною аристократкою з відчуттям любові, яка ніколи не минає (особливо, в уявному). Така ж прифанкована "Communication" стає блюзовим бойовичком, де сакс рветься на техаський стяг під звуки запиленого хаммонда. Дискотечна "Lifeline" – перетворилась завдяки шлюбному органчику на зразковий весільний хіт, на зразковий продукт поп-культури, а не якусь хуйню, типу, Діми Їблана чи Ані Лораком, яких при таких розкладах, невідомо у які параграфи заносити.

"With The Pride" втратила свою восьмидесятницьку дикість і перетворилась завдяки акустичній гітарі на одомашнену версію баладки під віконечком чи балкончиком якоїсь дульсінеї у річницю, наприклад, срібного весілля. Фінішна стратегія "Love Is All" лише добила загальну мажористість атмосфери диску під час якої, всі плачуть простирадлами і де сльози, як подушки. Від щастя, безперечно.

Можна погоджуватись, або не погоджуватись з такими варіантами їх хітів, але за сміливість бути легендами 80-х і вилізти на ретро-хвилю тих ж 80-х з ментальністю саунду зовсім іншого періоду – їм може прилетіти крилатий респектатор.

1. Once More
2. To Cut A Long Story Short
3. Gold
4. True
5. Chant No 1
6. I'll Fly For You
7. Only When You Leave
8. Through The Barricades
9. She Loved Like Diamond
10. Communication
11. Lifeline
12. With The Pride
13. Love Is All

Wolfmother "Cosmic Egg" (2009)

Австралійці Wolfmother порвали інетну тусу своїми хардовими інтерпретаціями Led Zeppelin та Black Sabbat в 2005 році альбомом "Wolfmother".

4-ри роки на носі – прилітають космічні яйця. Але факір – п'яний і яйця пролітають, як Юпітер над Ганімедом. Зеппіки та Саббати знову хардять безбожно. Не знаю чи варто згадувати Kyuss, але в контексті таких невдалих спроб Wolfmother, вже навіть не лінкуючи на старих і добрих Зеппіків та Саббіків, чому краще не згадати лондонців Loop, творчість яких наприкінці 80-х, вже багато хто забув.

Космічні яйця – нудні, вінтажні й нецікаві. Все це ми колись вже чули. І якщо це ще якось проканало на 1-му диску, то на 2-му потрібно вже спасатись іншими методами. В австралійців лише декілька разів можна відшукати якісь іронізуючі нотки, в яких вони звалються в деякі моменти "Black Holes and Revelations" (2006) від Muse ("Cosmic Egg"). Як в 2005 – місцями прострибує Джек Вайт. Лунають традиційні блокбастерні фуззи та знайомі до 10-го коліна запілони. А хітів, типу "Woman", "Witchcraft", "Colossal" – не видно крізь зірковий пил давно минувших днів.

Тільки десь там на фініші, цю космічну одноманітність розбавляє жирний бойовичок "Pilgrim", присутність органу ("In the Castle") та хоч якась поліваріантність "Phoenix".

Ось такий фініш, без жодних жартів про кулінарні ступені приготування курячого виводку.

1. California Queen
2. New Moon Rising
3. White Feather
4. Sundial
5. In the Morning
6. 10,000 Feet
7. Cosmic Egg
8. Far Away
9. Pilgrim
10. In the Castle
11. Phoenix
12. Violence of the Sun

Devendra Banhart "What Will We Be" (2009)

Господь Наш Бог Девендра Банхартович персоналізується в ефірі з новими стандартами проповідей на березі Індійського океану. Цього разу природа трохи відпочиває на божественних талантах Девендри й тому новий диск перебуває в легкій тіні попереднього альбому "Smokey Rolls Down Thunder Canyon" (2007).

Характерно, що період релаксації дуже щиро впливає на іронічний броунівський рух навколишніми територіями, тому й недивно, що Девендрович після того, як помірявся хуями з побратимами в складі банди Megapuss на диску "Surfing" (2008), приплив з таким асортиментом своєї продукції.

На новому диску таких хітів, які були на "Smokey Rolls Down Thunder Canyon" можна не шукати. Натомість, наявний легесенький та стьобний тріп ностальгійними просторами планети Земля з великою к-тю пропрацьованого матеріалу, кращою роботою з саундом та різноманітнішим полем діяльності. В деякі треки Девендрич спокійно міксує з 2-3 незалежних одна від одної частин і сильно з тим не париться.

Заявлені баладні хіти "First Song For B" і "Last Song For B" крутяться навколо минулоальбомних треків "Bad Girl" та "Freely" й лише ластовий зонг може претендувати на їх орбітальну красу.

На інших плантаціях Банхартюк крутить ліниве каліпсо з легковажними настроями та поіменованої традицією треків в дусі Harry Belafonte. Де каліпсик відпочиває – тусить шестидесятницький фолк з кантрі запливами та мінімалістичними особливостями. На фініші проскакує рокстеді. Але у всьому панує традиційно-умиротворений баладний настрій з органчиком на психоделійних качелях та бразерхудним мугиканням на березі Індійського океану.

Головний прикол диску в наявних 4-х, крапаль, нетрадиційних як на Девендру треках. "Chin Chin & Muck Muck" є прикладом 3-х ярусної міксації м'якого джазу з легким ша-ла-ла в басейні та кабарешною лас-вегасністю. До різноплановості долучається й "Maria Lionza", яка вирізняється не своїм психо-фолкним акустіком, приджазованістю і каліпсо, а саспенсним розгортанням баладності. На "16th & Valencia, Roxy Music" валить першоальбомний Franz Ferdinand (що найбільш несподівано), а на психоделічній тягучці з електрогітарою "Rats" імпровізується трек Френка Заппи "Willie the Pimp" з диску "Hot Rats" (1969), що зважаючи на період ностальгізації міг припасуватись в репертуарі й Led Zeppelin.

Девендрич культурно врізноманітнився й тому на ще новіших альбомах (можна сподіватись) буде багато чого цікавого. Амінь.

1. Can't Help But Smiling
2. Angelika
3. Baby
4. Goin' Back
5. First Song For B
6. Last Song For B
7. Chin Chin & Muck Muck
8. 16th & Valencia, Roxy Music
9. Rats
10. Maria Lionza
11. Brindo
12. Meet Me at the Lookout
13. Walilamdzi
14. Foolin'