Спонсори Української галицької партії (УГП) Володимир Матковський та Олег Лаврик взяли під повну фінансову опіку львівський осередок партії “Голос”. Таким чином містечкові олігархи вирішили відновити політичний вплив, який вони втратили внаслідок фіаско УГП на останніх місцевих виборах.

Так, після того, як угепістка Юлія Гвоздович показала мізерний результат на виборах мера Львова, а фракція УГП залишилась за бортом Львівської міської ради, Матковський і Лаврик втратили будь-яку можливість впливати на політичну ситуацію у Львові. Вдарило по інтересах бізнесменів і формування в ЛМР більшості, опозиційної до мера Андрія Садового. А вже  останньою краплею став демарш Львівського обласного осередку партії: після відмови місцевих лідерів УГП виконувати ультимативні вказівки “зверху” — Матковський і Лаврик вигнали їх із політсили.

У результаті, як стверджують джерела “Вголосу”, щоб залишитися на плаву, місцеві олігархи вирішили взяти під свій контроль львівську частину “Голосу”, який затріщав по швах після обвалу рейтингу на загальноукраїнському рівні. Тож, судячи з усього, надалі Матковський і Лаврик вирішуватимуть свої бізнесові питання саме завдяки контролю над фракцією “Голос” у Львівській міськраді, а також через кооперацію з нею намагатимуться підняти рейтинг того, що залишилося від УГП. До слова, минулого тижня Львівський міський осередок УГП саме отримав нове керівництво.

Хто такі Матковський і Лаврик?

Володимир Матковський — давній і головний спонсор УГП, цукровий магнат, власник підприємства “Радехівський цукор”, яке входить до переліку найпотужніших цукрових виробників України.

За даними з відкритих джерел, Матковський захопив це підприємство на початку 2000-х у рейдерський спосіб. У червні 2001 року державний пакет акцій заводу в обхід встановленої процедури зняли з публічних торгів. При цьому державу позбавили права власності на 6 млн. 984 тис. 526 акцій заводу, які врешті реалізували нижче їхньої номінальної вартості. Набувачем вказаних акцій в подальшому стали структури, пов’язані із Матковським. Генеральна прокуратура проводила розслідування за фактом рейдерства, однак завод перебуває у власності олігарха і нині.

Ще одна справа, до якої був причетний Матковський – присвоєння майна ТОВ «Чортківський цукровий завод» на Тернопільщині, який спочатку довели до банкрутства, а згодом переоформили на фірми, близькі до олігарха. За цим фактом були відкриті кримінальні провадження, але вони також не дали результату.

Відомо також, що разом з міським головою Львова Андрієм Садовим Матковський був засновником фінансової піраміди – компанії «Галицькі інвестиції», яка виманила майнові сертифікати у понад 200 тисяч громадян, а згодом оголосила себе банкрутом, залишивши вкладників ні з чим.

Фігурує прізвище олігарха і в кримінальних зведеннях. Матковському закидають участь у кримінальному угрупованні «Артура», яке у 90-х здійснювало вбивства та розбійні напади на території Львівської, Рівненської та Тернопільської областей. Там олігарх начебто “працював” під прізвиськом “Мотік” — відповідав за фінансові афери, махінації з банками та виведення капіталів в офшори.

Олег Лаврик

Інформація про цю частину життя Матковського минулого місяця з’явилася на офіційному сайті УГП. Повідомлялося також, нібито Матковський із компаньйонами провадить бізнес із окупантами на Донбасі. Підконтрольне олігархові керівництво партії заявило, нібито повідомлення з’явилося через те, що на їхній сайт було здійснено “хакерську атаку”. Втім, політичними колами Львова пішли чутки, що заяву опублікувало саме ж членство УГП, яке вирішило врешті позбутися диктаторського впливу свого багаторічного спонсора.

Тим часом Олег Лаврик — так званий “касир” ” Самопомочі”, голова Виконавчого комітету партії, ексдепутат Львівської міської та Верховної Ради України, радник міського голови Андрія Садового та давній бізнес-партнер Матковського. Починав Лаврик також з афери “Галицьких інвестицій”, а продовжив у ПАТ “Південьзахіделектромережбуд”, через яке олігархи спробували відмити кошти, “зароблені” на ошуканих вкладниках. Зауважимо, що керівником та засновнком обох підприємств свого часу був Андрій Садовий.

Сліди спонсорування УГП і “Самопомочі” Матковським та Лавриком — відкриті або ж приховані за іншими фірмами — сьогодні можна без зайвих зусиль знайти у мережі Інтернет.

Чому стався розкол в УГП?

Внутрішньопартійні конфлікти вийшли на широкий загал наприкінці листопада. Тоді керівництво партії вирішило виключити з рядів політсили ексдепутата Львівської міської ради, який користувався чи не найбільшою підтримкою львів’ян — Ігоря Дяковича. Сталося це після того, як у закритому партійному чаті у соцмережі “Фейсбук” Дякович поклав провину за програш на місцевих виборах на керівництво міської організації.

За Дяковича заступилася Рада Львівської обласної організації Української Галицької Партії на чолі з головою обласного осередку Тарасом Чолієм. Рішення центрального керівництва місцеві лідери назвали абсурдним, а відтак висловили йому недовіру.

А вже за кілька днів з партії виключили і самого Чолія, і ще кількох його заступників. Підставою назвали те, що всупереч волі центрального керівництва фракція УГП у Львівській обласній раді підписала декларативний меморандум про працю на благо мешканців області разом з представниками чотирьох інших політичних сил. Керівництво УГП заявило, нібито згаданий меморандум об’єднав “олігархічні” партії, тому його і не слід було підписувати.

Цікаво при цьому, що підписантом меморандуму став також “Голос”, від якого те ж саме керівництво УГП нещодавно висувало кандидатів у депутати Верховної Ради. Коментувати причетність цієї партії до олігархату у керівництві УГП з якихось причин не стали.

Члени УГП, які кандидували до ВРУ від “Голосу”:

Після таких звинувачень на свою адресу Тарас Чолій виступив із публічною заявою, в якій пояснив, що такими діями з партії вже цілий рік намагаються витиснути “непокірних”, які висловлюють свою незгоду із “деспотичними методами правління так званої голови Політради Ірини Моряк, ГКК під одноосібним владарюванням Ореста Друля і ручним управлінням головного спонсора”.