– Добрий день!

— Добрий день! Вам чого?

— Я на роботу прийшов найматися.

— Ким?

— Двірником.

— Ви двірником?!!

— Так.

— Жартуєте?

— Чому?

Заходить ще якась жіночка.

Директор пояснює їй причину мого візиту.

Хто? Ви двірником? — запитує новоприбула. Ну, як хоче, то в нас є місце. А ви маєте трудову з собою?

Ні.

— Приходьте з паспортом і трудовою.

День другий.

Приходжу в ЖЕК. Запросили сісти.

— Я вас звідкись знаю, — каже директор ЖЕКу. Ви до нас приходили?

— Ні. Навряд чи колись.

— Мені знайоме ваше обличчя. Ви де мешкаєте?

— На привокзальній.

— Я вас звідкись знаю. (Вдивляється в обличчя) Згадала!  Ви ж були на телебаченні.

Подумки — "мля, всьо прапала". Вголос — Був і що?

— Ви там працюєте?!

— Ні. Я маю іншу роботу, а на телебаченні не працюю

— А навіщо ви двірником хочете працювати?

— Ну, багато є причин, які можуть спонукати людину піти працювати двірником.

Які? зарплата тут маленька. Роботи багато. Квартиру тепер не дають…

Як? Не дають квартиру???!!! (сміх)… А я не через квартиру. Мені ваші нова спецформа подобається…

Усі присутні сміються.

— Ви розумієте, ми не можемо взяти вас з порожньою трудовою, бо у вас вже одна є, а дві заборонено мати. Ми можемо взяти вас по сумісництву, але тоді вам доведеться прибирати цілу дільницю, а отримувати лише 50% зарплати. Ви хочете горбатитися за 250 грн.?

— Я подумаю…

Такі справи.