Економічна криза спричинила загальне зацікавлення бюджетним процесом в державі та регіонах оскільки зрозуміло, що 2009 рік не буде легким. Голова постійної бюджетної комісії у Львівській обласній раді Степан Давидяк розповів «Вголосу» про те, яким буде бюджет Львівщини у 2009 році, що вплинуло на формування саме такого бюджету, на чому держава вирішила зекономити і що потрібно для того, щоб, врешті-решт, місцеві бюджети менше залежали від перипетій на загальнодержавному рівні.

- Як голова бюджетної комісії, що ви можете сказати про бюджет Львівщини на 2009 рік? Яким він є у порівнянні з минулим роком? Які перешкоди чекають Львівщину?

Якщо говорити про проект бюджету, який ми маємо сформований на 2009 рік, то в цілому він є дещо менший по цифрах ніж було виконання бюджету за 2008 рік. Зрозуміло з чим це сьогодні пов’язано. Якщо взяти надходження до загального фонду по обласному бюджет, то він на цей рік планується в межах 555 млн. грн., проти очікуваного виконання в 2008 році в межах 576,6 млн. грн. По цифрах видно, що вони нижчі від минулорічних.

Якщо брати по загальних цифрах дохідної частини, то бюджет складатиме в межах 2 млрд. 746 млн. грн. і видаткова частина в межах 2 млрд. 785 млн. грн. Те, що сума видаткової частини більша від суми дохідної, це не говорить про те, що бюджет є розбалансованим. Бюджет є збалансованим. Сума видатків є збільшена на суму прихідних залишків і розміру оборотної каси, готівки. Тобто бюджет є збалансованим.

Якщо говорити загалом: наскільки він залишається бюджетом розвитку, або бюджетом котрий забезпечує не лише утримання галузей, але й дає якісь напрямки щодо розвитку, то безперечно, цього року такі можливості є обмеженими. Оскільки світова криза зачепила і Україну, і нашу область. Цього року ростуть витрати на утримання галузей, в першу чергу, в частині витрат на енергоносії. Також ми піднімаємо мінімальну заробітну плату великій категорії працівників і в сфері охорони здоров’я, культури, освіти. Безперечно, що витрати збільшені, а дохідна частина на стільки не збільшується. Тому нам прийшлось врізати фінансування в межах обласних програм та по інвестиційних програмах. Я вважаю, що при всіх складнощах, а особливо після інформації щодо укладання контрактів на поставку газу, дійсно питання бюджету загострюється. Ті цифри, які озвучуються, що газ може коштувати у першому кварталі більше 300 доларів за 1000 кубометрів, це дає нам додаткові проблеми і ми будемо вимушені ще раз повернутися до тих цифр, які ми закладали. Бо ми збільшували на 40% ціни на закупи енергоносіїв, в контексті комунальних витрат. Можливо нам, до прийняття бюджету 23 січня, ще раз треба буде звернутися до перегляду в частині цифр, які ми будемо приймати. Це стосується витрат по кожній галузі. Чи то освіта, чи культура, чи охорона здоров’я, вони споживають газ, щоб забезпечитися теплом. Однак я не впевнений, що ми це зараз переглядатимемо. Той проект, котрий ми зараз підготували, ми приймемо, але якщо буде от якийсь форс-мажор, тоді нам прийдеться через місяць, два переглядати виконання цього бюджету.

Питання формування обласних програм ми розглядатимемо на наступній сесії. Інвестиційна та інші програми готуватимуться і розглядатимуться на наступній сесії обласної ради.

- Ви згадували про збільшення заробітної плати. Номінальна зарплата зростала і минулого року, однак з реальною зарплатою, темпи росту такими не були. Як буде виглядати ситуація в цьому році?

Загальні цифри збільшаться тому, що великому контингенту працівників буде збільшено рівень мінімальної заробітної плати. Загальний обсяг цих цифр збільшиться. Важко зараз говорити про відповідне збільшення реальної заробітної плати, бо минулого року був високий рівень інфляції. Цього року нас, очевидно, чекає дефляція. Прогнозувати зараз реальний рівень зарплати, наскільки він підніметься чи впаде, нам дуже важко.

Загалом ми ставимо задачу так, щоб рівень заробітної плати залишався на рівні минулого року. Нам доводять показники економії. Чи це стосується витрат на утримання обласної ради, чи облдержадміністрації, чи інших галузей, ставиться задача раціонально використовувати фонд заробітної плати і не допускати до падіння реальної заробітної плати і середньої заробітної плати. В кризовій ситуації важко говорити про ріст реальної зарплати, але головне не допустити до падіння.

- Наскільки реально для Львівщини виконати в цьому році ті показники, котрі закладені у проекті бюджету на 2009 рік?

В цих цифрах фактично 20% - доходи, а це 555 млн. грн., і 80% це є трансферти з державного бюджету. Безперечно, ті загрози, які можуть нести і газові контракти, і робота економічного блоку, можуть мати місце. Ми такі питання опрацьовували, і відповідно при обставинах, коли виникнуть складнощі, ми виходитимемо на уряд з тим, щоб брати позики і закривати ті позиції, які, в першу чергу, входять до захищених статей.

Що ж стосується місцевого рівня, тих 555 млн., тут найбільший обсяг складають доходи з фізичних осіб. Ми будемо моніторити дану сферу. При формуванні даного проекту, обласна державна адміністрація, котра нам надає такий проект, реально оцінювала ситуацію у малому та середньому бізнесі і тому будемо надіятися, що вона ті цифри опрацювала і вони будуть реалістичними до виконання. Хоча у мене, як в голови бюджетної комісії і як в депутата обласної ради, є деякий сумнів. Коли у бізнесі зараз складна ситуація, то його частина може піти в тінь. Безперечно робота економічного блоку може погіршитися. Однак той час, коли структура економіки була такою, що ряд великих крупних підприємств визначали нашу економіку, дещо змінений. В нас сьогодні структура економіки змінилася. Велика кількість робочих місць в малому та середньому бізнесі, який набагато мобільніше дає собі раду в умовах економічної кризи. Зараз ми побачимо, наскільки середній та малий бізнес є сьогодні мобільний і чи може давати відповіді на такі виклики, які ми отримали зараз. Проте, я наголошую, було б набагато драматичніше, якби у нас, якась невелика кількість крупних підприємств визначали сьогодні економіку.

- На чому у цьогорічному бюджеті вирішили зекономити?

По-перше, це економія у витратах. Витрати пов’язані з утриманням, скажімо, обласної ради чи апарату адміністрації. Витрати пов’язані і з фондом заробітної плати, наприклад, пам’ятаєте, що було скорочено два заступники голови обласної ради. Це дало реальну економію. Витрати пов’язані з витратами на транспорт, відрядження, придбання товарів, ремонт тощо. Такий підхід є по всіх галузях.

Друге питання, на котре ми особливо звертаємо увагу цього року, це програма енергозбереження в бюджетній сфері. Ми маємо дуже серйозно сконцентрувати увагу на проблемі енергозбереження у бюджетній сфері і попрацювати і цій частині, щоб все-таки зменшити залежність від енергоносіїв. Цього року ми серйозно підходитимемо до її вирішення.

- Чи в умовах економічної кризи ця програма реалізовуватиметься краще?

Так. Звичайно було би ліпше, якби ми цією проблематикою займалися дещо раніше. Але в нас така вже філософія поведінки: поки грім не гримне, ми не перехрестимося. Власне, саме криза має поставити нас в такі умови, щоб ми зрозуміли, що дальше так рухатися не можна. Хоча, було дуже добре, що ми працювали по цій програмі енергозбереження для населення. І кошти виділені на це дають свої результати. Ми бачимо, що люди беруть кредити, купують собі вікна тощо. Але в бюджетній сфері, ті ресурси і ті кошти, які виділялися і які освоювалися були занадто малими.

- На вашу думку, скільки потрібно виділити цього року на згадану програму?

Зараз я не можу цього сказати, бо витрати, котрі необхідні загалом для цілого проекту, щоб забезпечити всі проблеми пов’язані з теплозбереженням, з генерацією, з альтернативною енергетикою, це дуже великі кошти. Держава, за кошти з держбюджету, не зможе цього забезпечити. Тому потрібно іти таким чином, щоб це було зроблено і в контексті майбутньої адміністративної реформи та бюджетної реформи. Це комплексні речі, їх не можна робити окремо. Вони мають бути пов’язані. Не можна займатися тими об’єктами, які завтра не будуть працювати. А на це має дати відповідь власне адміністративна реформа.

Програма має бути конкретна по кожному об’єкту. Вона не може бути загалом, це не макрорівень, це мікрорівень. Кожна програма має підходити до окремого об’єкту і давати відповіді, що з цим об’єктом, лікарнею чи школою, має відбуватися. В контексті саме такого підходу є хороші перспективи.

- Значною мірою наш бюджет залежить від того, що твориться на загальному рівні в державі. Ви якось повідомляли, що саме бюджетна реформа може вирішити це питання.

Безперечно, 80% бюджету залежить від того. Однак я вважаю, що не можна робити окремо реформи в адміністративному устрої і окремо бюджетної реформи. Комплексний підхід дасть і фінансовий ресурс, і права і обов’язки територіям.

- Наскільки Україна може наблизитися цього року до проведення таких реформ?

З точки зору кризи, яка постала, дуже гостро зачіпається ця тематика. Ми всі знизу розуміємо, що без цього не обійтися. Але нестабільність політична, котра в першу чергу є на центральному рівні, дає боязнь, що такі непрості речі ми не зможемо провести. Бо такі речі, як реформа, повинні проводитися коли є, так би мовити, спільний договір: ми це робимо і всі погоджуються, що реформу буде проведено. Але коли є така політична нестабільність в країні, коли кожна політична сила діє в боротьбі за владу, це буде використане в популістичних кольорах.

- З огляду на президентські вибори, що нас чекають, і на непопулярність тих реформ, це здається неможливим?

Власне так є. Уявіть собі адміністративну реформу. Щоб її провести треба скоротити якусь кількість самоврядних одиниць. А там є людина, котра має своє робоче місце, має якісь свої інтереси і, безперечно, що це непросто. Навіть розуміючи, що це потрібно, реформа приймається «в штики». В державі має бути консолідована позиція з даного питання. Такі реформи потрібно робити відразу. Зразу після того, коли пройшли вибори до парламенту або президентські вибори. Бажано би було, щоб той хто починає, завершує цей процес. Мені здається, ми втратили 5 років. Я дуже надіявся, що після помаранчевої революції, коли була можливість, це зробиться. Однак ситуація повернулася інакше.

- Є думка, що потрібно мати уряд-камікадзе для проведення таких реформ.

Ви знаєте, в нормальному варіанті так треба би було зробити. Дійсно призначити уряд, як ви кажете камікадзе, і сказати - от в нас є два роки і цей уряд робить реформи протягом двох років і відходить. Два роки потрібно на реформи, як мінімум. На Заході такі речі робилися і мали позитивний наслідок.

- Цього року бюджет більше спрямований на соціальну політику, чи все-таки, можливо більше для підтримання бізнесу і економіки?

Цього року, в умовах економічної кризи, ми не можемо говорити, що бюджет направлений на підтримку економіки або на підтримку розвитку регіону. В першу чергу, цей бюджет дійсно є направлений в соціальну сферу, на захист захищених статей, і тих пільг і доплат, які потребують малозахищені сім’ї, багатодітні сім’ї та інші. Тут іншого не може бути.

- Як на вашу думку почуватиметься цього року малий і середній бізнес? В облради та облдержадміністрації були відповідні програми з підтримки бізнесу минулого року. Як буде у 2009?

Ви знаєте ті кошти, які надавалися минулого року на підтримку малого і середнього бізнесу, вони виділяються і цього року. Але важко спрогнозувати, що малий бізнес в умовах кризи може почувати себе краще ніж минулих років. В західних державах в умовах кризи, якоюсь мірою, зменшуються відсотки на кредити, є пільги на оподаткування, тощо. На жаль, наша держава немає такого ресурсу, яким би могла це забезпечити. Зробити будь яку дію на розвиток малого бізнесу – означає, що треба їм дати якісь преференції: або зменшити оподаткування, або дати якісь пільги, або краще повертати податок на додану вартість. Але для цього потрібен ресурс. Мені здається, що в державі такого ресурсу зараз нема. Я вважаю, що найкраща позиція місцевої влади і держави буде, якщо вона не погіршить умови для малого та середнього бізнесу. Якщо це вдасться, то це буде велике досягнення і можна буде подякувати і парламенту, і уряду.

- Вам не здається, що бюджет України дуже обтяжений соціальними виплатами. Бюджет 2008 року теж мав багато видатків на соціальну сферу. Стільки витрат з бюджету, скільки є зараз, і в такій економічній ситуації як сьогодні, все-таки є небезпечно.

Я погоджуюся. На жаль, не проводячи відповідні реформи, ми не даємо можливість місцевим громадам робити речі, котрі б давали можливість доходити до кожної людини, яка потребує конкретної допомоги. Ті підходи, які є сьогодні, дають можливість користатися пільгами не тим людям, котрі цього потребують. Власне це створює проблему таку, що ми викидаємо додатковий ресурс. Це щорічно все більше утруднює. Ми стаємо залежними. Ця ситуація триватиме і обтяжуватиме бюджет, поки не буде проведено реформ про котрі ми говорили.