Голова постійної комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Степан Давидяк недавно відвідав Страсбург та Донецьк. Під час візитів обговорювалася робота та прогрес Львівщини у різних сферах діяльності, зокрема у сфері охорони здоров’я, реформування медицини, питання культури, бюджету, а також адміністративного устрою.

Про те, як мають співпрацювати регіони України між собою, певну децентралізацію влади та роботу органів місцевого самоврядування Степан Давидяк розповів у розмові з нашою редакцією.

Ви недавно відвідали Страсбург. Які ваші враження від даної поїздки? Яка була мета поїздки?

Група депутатів з обласної ради відвідали Страсбург, а саме Асамблею єврорегіонів, для того, щоб налагодити співпрацю в контексті тих програм, по яких сьогодні працюють Львівщина та низка інших регіонів України. Львівщина є членом Асамблеї єврорегіонів і ми повинні наповнювати вже реальним змістом цю співпрацю. Це перша поїздка і вона була для нас дуже важливою, оскільки ми відпрацювали багато в організаційному плані. Ми мали можливість попрацювати в Асамблеї єврорегіонів, побували в Раді Європи, мали зустріч з представником України в Раді Європи. Таким чином ми отримали достатньо багато інформації стосовно налагодження комунікацій між нами та Асамблеєю, у яких напрямках вона працює. Безпосередньо на місці познайомилися з працівниками цієї установи, отримали інформацію про пророблену роботу, над якою працювала Асамблея єврорегіонів. Які програми були пропрацьовано від української сторони. Дізналися, як працюють інші держави в даному контексті.

Загальне враження, яке склалося, це, безперечно, що наш регіон недопрацьовує в даному плані. Якщо взяти навіть Донеччину, то вони просунулися дещо активніше. Нам навіть, вказували, що ми як представники політиків, депутати обласної ради, повинні находити більш тісну співпрацю між регіонами в межах України. Шукати спільні проблемні питання, котрі в нас є у будь якій галузі, чи це охорона здоров’я, чи освіта, чи культура. І власне, з такими спільними проектами виходити на Асамблею єврорегіонів.

Про які саме програми йшлося?

Коли ми перераховували програми, які нас цікавлять, то в першу чергу, безперечно, це питання, що стосується місцевого самоврядування в контексті проблем, які ми маємо по екологічних питаннях. Скажімо, єврорегіон Карпати. В основному, там проблема полягає в тому, що люди покидаючи цей регіон, коли виїжджають на заробітки, потім туди не повертаються. Проблема номер один: що необхідно зробити, який вже є досвід, щоб повернути людей в Карпати? Не можуть Карпати бути без людей. Не буде тоді гір.

В цьому контексті нам потрібно буде вивчити досвід, який стосується схем планування розвитку цього регіону. Вивчити питання забезпечення медичними послугами і сферу охорони здоров’я. Питання розвитку доріг. Одна з серйозних тем, котру ми зачепили – це вода Карпат. Ви знаєте, що в нас дуже забруднені річки. На 70%. Це одна з найважливіших проблем, котру потрібно вирішувати.

Є різні пропозиції у вирішенні цих питань. Наприклад, проблема охорони здоров’я в Карпатському єврорегіоні. Така ж проблема, а навіть більш гостра, у Швеції. У них величезний гірський масив і невелика кількість населення. Вони вже мають досвід, певні напрацювання, вони виходили на відповідні програми. В кінцевому варіанті, якщо ми матимемо спільні програми, ми можемо виходити на їх співфінансування, якісь гранти. Нам потрібно вивчити досвід. Поїздка до Страсбурга – це, зокрема, і був обмін досвідом.

Щодо повернення заробітчан. Відомо, що готується відповідна програма від Львівської облдержадміністрації, котра передбачає заохочення людей повернутися на Львівщину. Говорилося про те, що у програмі будуть внесені пункти, що допомагатимуть розвитку підприємництва: спрощення дозвільних процедур, можливі пільги в оподаткуванні. Простіше кажучи, людям буде легше відкривати власну справу. На якій стадії дана програма сьогодні?

Поки що, ця програма на етапі розробки. Програма дійсно цікава. Ми просунулися досить далеко. Сьогодні вже відкрився офіс у Львові. Ми вже почали фінансувати це представництво. Я думаю, що власне така постановка питання є актуальною. Цю програму ми в подальшому хочемо розвивати і в контексті того, що відбуватиметься в регіоні, і в контексті можливої співпраці з Донецькою областю та іншими областями, в тому числі також з Асамблеєю єврорегіонів.

Що на вашу думку може заохотити людей повернутися?

Це комплексна програма. Тут окремими речами не даси ради. Зараз є вже працівники, котрі починають в даному контексті працювати, відбуваються певні наради, зустрічі. Ми вже побували в Старому Самборі, де проводилася нарада по питній воді Карпат. В Донецьку ми обговорили програму, котра називається «Вода Донбасу». Цей донецький досвід ми хочемо взяти на озброєння. У цьому році ми почали підходити до напрацювань цієї програми, а на наступний рік, я думаю, ми зможемо говорити про комплексний підхід і конкретні речі, які вже будуть напрацьовані в конкретних напрямках.

Ви говорили про початок фінансування. Скільки коштів вже виділено на програму?

Це поки що невеликі кошти. Зараз це виділені кошти від обласної ради, безпосередньо на фінансування даної програми, в межах 20 тисяч гривень.

Тепер стосовно іншої поїздки до Донецька. Чому саме Донецьк? Що обговорювалося з донеччанами?

Свого часу були підписані угоди між Львівською облдержадміністрацію та Донецькою облдержадміністрацією. Такі ж угоди були між обласними радами. На жаль, в силу деяких об’єктивних і суб’єктивних факторів ця співпраця була призупинена і практично нічого не відбувалося. Депутати виїхали для того, щоб поновити співпрацю.

Поїздка була надзвичайно результативною. Ми приємно вражені відношенням донецької обласної ради до наших пропозицій щодо відновлення співпраці. У обох областях є досвід, котрим можна поділитися. Львівщина може поділитися досвідом у сфері культурного та духовного життя, збереження культурної спадщини. Донеччина має більший досвід в сфері економічного життя, деякі напрацювання в сфері житлово-комунального господарства. Результатом нашої зустрічі є відповідний протокол. Саме в ньому визначено в сфері яких напрямків ми будемо співпрацювати. Ми виходитимемо із спільними програмами і на Асамблею єврорегіонів. Потрібно об’єднувати зусилля, шукати спільні програми і вже тоді можна виходити на відповідне співфінансування, гранти та інше. Щоб отримати фінансування, ми маємо показати, що ми опрацювали певну програму, маємо досвід тих програм, які були в єврорегіонах і можемо ще доопрацювати, покращити надання послуг в тій чи іншій сфері, за рахунок додаткового фінансування.

Окрім того, ми поділилися з Донецьком досвідом щодо підготовки до чемпіонату Євро 2012. В них кращий досвід. Скоро буде завершено будівництво стадіону, будується аеропорт, будуються 4-охзіркові готелі, починають роботи щодо ремонту доріг.

А чим Львівщина могла похвалитися перед Донеччиною?

Ми вже згадували духовну, культурну спадщину. З нами їздив керівник оперного театру пан Едер. Ми можемо обмінюватися виставами. Ми говорили про картину галерею, що розміщена в Олеську. Можна обмінюватися історичними цінностями.

Також ми згадали про те, що у нас є інститут регіональних досліджень, який має свої напрацювання в сфері планування, розвитку територій, що є надзвичайно важливим. Ці проблеми теж є в Донецьку. Скажімо, розвиток малих міст – це дуже актуальна тема, котру сьогодні треба вирішувати.

Ми можемо запропонувати напрацювання, котрі ми маємо у адміністративно-територіальному устрої. Практично готові освітянські круги, зараз підтягуємо медицину. Це стає прототипом майбутньої адміністративної реформи.
Ми домовилися, що будемо опрацьовувати питання, що стосується реформування бюджетної системи. Вважаємо, що адміністративна та бюджетна реформи мають іти в комплексі. В нас більше напрацювання в сфері адміністративної реформи, а в Донецьку більше напрацювань в сфері бюджетної реформи. Можна знизу спонукувати до запровадження адміністративної та бюджетної реформи.

Що саме ви хочете змінити бюджетною реформою?

От, наприклад, сьогодні, усі державні програми ведуться на державному рівні. Держава їх фінансує. Невже в центрі видно, що більше потрібно певній території? Чи проблема енергозбереження є актуальною, чи водовідведення, чи водопостачання, чи інші проблемні питання? Мабуть на місці це є більш зрозуміло, вирішення якої проблеми є необхідніше.

От система оподаткування. Ми за те, щоб розширити базу оподаткування, щоб ми менше коштів з податків направляли в центр, а потім отримували їх зворотно. Ліпше, щоб податки більше осідали на території. Регіони мають мати стимул до того, щоб більше збирати податків. Мати більше можливостей і прав господарювати на території. Потрібні можливості та фінансовий ресурс, щоб ефективніше господарювати на місцях. Тому адміністративна та бюджетна реформи мають іти разом. Напрацювавши конкретні справи з Донецьком та маючи проект, котрий можна здати, можна говорити про конкретні зміни в Києві.

Після відвідин Донеччини ви можете назвати, чим відрізняється робота місцевого самоврядування там і тут? Що потрібно для того, щоб у нас ефективніше працювали місцеві органи влади? Можливо, навіть, для того, щоб покращити діалог між міською радою, обласною радою та облдержадміністрацією.

Суттєві речі, котрі кидаються на перший погляд: в Донецьку влада сконцентрована разом з бізнесом і ця концентрація дає дуже швидкі управлінські рішення. Швидко приймається рішення і швидко це рішення іде в реалізацію. У нас цього немає. Мабуть тому, що в нас нема такого крупного бізнесу, а є більше середній та малий бізнес. Влада тут не може так швидко і цілісно працювати. Є мер, є мерія міста Львова. Львів – це обласний центр і, безперечно, є свої серйозні ресурси. Нема цільної системи влади. На території місцевого самоврядування є свої інтереси. Обласна рада має свої права і зобов’язання. Обласна адміністрація має свої. У нас це є більш демократичний варіант.

Але і хаотичніший…

В певній мірі. Власне сьогодні. Коли є бізнесові інтереси та інше, деколи важко доходить до прийняття рішень, до спільних злагоджених дій. Дуже яскравим прикладом є Євро 2012. Ви самі бачите, як воно відбувається. Ефективність прийняття рішень та оперативність у нас дещо нижчі. З одного боку, це добре. Це відображення місцевого самоврядування. З іншого, при прийняті непростих рішень, де задіяні усі гілки влади: і центральна, і місто, і область, деколи бувають проблеми.

Конфлікт інтересів?

Так. Тому є, так, як є. Але демократія – це в першу чергу рівень культури та відповідальності. Ми ще мусимо вчитися даному процесу, щоб усі гілки влади вміли відповідально домовлятися, навіть при конфлікті інтересів.

Але маючи малий і середній бізнес на Львівщині, всі заявляють, що його потрібно розвивати. Це так само як Євро, могло б бути моментом, навколо якого є можливість об’єднатися.

Безперечно. Для нас це дуже важливо. Ті асоціації і об’єднання підприємців малого та середнього бізнесу вже сьогодні впливають на владу, на прийняття рішень. Але це ще дуже молодий досвід. Сказати, що вони належним чином впливають на владу та відстоюють свої підприємницькі інтереси, та інтереси регіонів ще не можна. Тут потрібно нам багато зробити. Це не стільки конфлікт інтересів, скільки ми ще не вміємо належним чином співпрацювати через ті можливі інструменти, котрі нам дає ринкова економіка. Ми вважаємося державою з ринковою економікою, але треба ще багато зробити для того, щоб ми дійшли до того ринку в якому є чесна конкуренція. Де речі відбуваються відповідно до законодавства, наприклад, стосовно дозвільних систем тощо.

Коли відбудеться наступна поїздка до Франції?

Важко сказати. Ми налагодили вже все для того, щоб належним чином опрацювати матеріали зустрічі. Мені, зразу після приїзду, надали переклад усіх матеріалів. Маємо вже програму. Зараз хочемо отримати план роботи на наступний рік. Варто глянути, що у нас буде по програмах у Асамблеї єврорегіонів та у Донецьку. Тоді ми попробуємо ці речі якось накласти. В Україні є шість регіонів, котрі підписали членство Асамблеї єврорегіонів. Крім Львівщини та Донеччини, це Київщина, Одещина, Херсонщина, Кіровоградщина. Наші дії потрібно скоординувати. А це, звичайно потребує відповідної затрати часу та праці.

Треба зважати на те, що депутати обласної ради практично усі на громадських засадах. Роботу треба поставити так, щоб обласні управління цю роботу вели, готували, а ми, маючи інформацію, слідкуємо за тим, як відбувається процес, які програми опрацьовуємо і що в результаті повинні отримати. Це великий обсяг роботи. Дещо, звичайно, вже робиться, але ми хочемо максимально використати досвід європейських країн.
Донеччан ми запросили на день злуки. Проте дату ми ще не можемо підтвердити. Наскільки я знаю, вони, здається, десь на кінець лютого збираються до нас.