Про очікування і реалії

Я би не став говорити, що другий тур завершився остаточно, тому що ми ведемо паралельний підрахунок голосів і існує певна розбіжність між тими результатами, які оголошуються ЦВК і нашими. ЦВК говорить про різницю між кандидатами у межах 2%, а за нашим підрахунком різниця становить близько1%.  Нам треба детально проаналізувати всю інформацію, яка надходить в центральний штаб Юлії Тимошенко, зокрема із Донецької, Луганської та інших східних областей про фальсифікації та порушення під час голосування. Треба проаналізувати, наскільки ці порушення є масштабними, наскільки вони могли вплинути на остаточний результат виборів і після цього робити висновки.

Про те, що у трьох донецьких округах представники Януковича захопили тотальний контроль, ще вчора повідомляв керівник нашого виборчого штабу Олександр Турчинов. Йдеться про те, що ми не змогли там замінити своїх членів дільничних виборчих комісій, яких підозрювали у співпраці з Януковичем, які могли бути куплені ним. Також ми не змогли замінити своїх представників у деяких ОВК. Це є грубими порушеннями виборчого процесу.

Сьогодні в Києві відбудеться зібрання фракції, до того часу ми будемо мати всю детальну інформацію і після цього будемо приймати рішення про подальші дії.

Про вплив Ющенка на результати виборів

Ми бачимо, що різні регіони України цивілізаційно відрізняються, Східна Україна орієнтована на Росію, Центральна і Західна – на Європу. Цей ментальний розподіл зберігається від 2004 року.

Демократичні сили можуть „подякувати” діючому Президенту Віктору Ющенку, який серйозно доклався до такого результату, який ми зараз маємо. Якщо у 2004 році Юлія Тимошенко робила все для того, щоб президентом став Віктор Ющенко, то у 2010 році Віктор Ющенко робив усе для того, щоб Юлія Тимошенко не стала президентом. Це колосальна відмінність між цими двома політиками. Це прикро, тому що, якби Президент вів себе більш нейтрально, не закликав би голосувати проти всіх, а принаймні заявив щось на кшталт „голосуйте за совістю”, то того відсотка або двох, яких зараз бракує Юлії Тимошенко не було б і відсоток голосів проти всіх був би значно менший.

Ми також повинні „подякувати” нашим галицьким патріотам, яких я би назвав галицькими хрунями, пристосуванцями, які вже поспішили на сторону Януковича, ще до остаточного завершення виборів, які вже хочуть вчити його української мови, наймати для нього викладачів з Національного університету. Мову справді треба вчити, тому що, якщо він стане Президентом, ми не дозволимо здійснювати йому антиукраїнську політику, задекларовану у його програмі.

Про несправедливе виборче законодавство

Потрібно переглядати виборче законодавство, щоб була певна квота голосів  від тої чи іншої області, як це є, наприклад, у США. Тому що не можуть 9 областей України визначати долю усієї держави. Фактично одна  третя країни визначає геополітику, стратегію розвитку держави. Це є абсолютно несправедливим щодо решти території України. Над цим треба серйозно думати, якщо ми справді хочемо добра для України, щоб наша держава весь час не балансувала між Росією і Європою. Ці зміни повинні торкнутися і виборів до ВРУ. Інший шлях – це десятиліття або століття важкої праці на ментальне зближення цих територій.

У східних регіонах проживає значно більше людей, але це не означає, що вони мають право визначати долю всієї країни. Якби лідери Східної України піднялися вище за свої електоральні завдання, намагалися об’єднати Україну на засадах проукраїнських принципів, єдиної державної мови, європейського вибору, недопущення будь-яких іноземних військових баз на території України, тоді це був би правильний крок, державницький крок. Але поки що ми не можемо сказати цього про Віктора Януковича, президента Східної України.

Про Україну за Президента Януковича

Якщо Віктор Янукович все ж стане Президентом, то доведеться, звичайно, його терпіти, але він не буде сприйнятий серцем на Західній Україні чи у центрі. Зрештою, ми побачимо, яку він буде проводити політику, якщо переможе, наскільки буде дотримуватися своїх передвиборчих обіцянок. Він повинен розуміти, що в особі Юлії Тимошенко до нього буде дуже потужна опозиція, яка буде опиратися на її виборця, на виборця більшої частини України. Навряд чи ми дозволимо Януковичу проводити його антиукраїнську політику.

Багато буде залежати від розкладу сил у Верховній Раді. Для Януковича зараз дуже важливо створити нову коаліцію, ще до остаточного оголошення результатів виборів, це посилить його позиції. Але манни небесної не буде.

Проблеми, що накопичувалися в Україні протягом 18-ти років не вдасться вирішити за півроку чи рік. Хто б не був Президентом, прем’єром, доведеться вирішувати складні буденні проблеми: наповнення бюджету, виплати зарплат, пенсій, виконання соціальних обіцянок. Я, наприклад, не уявляю, що можна скласти бюджет на 2010 рік із тими соціальними стандартами, які перед Новим Роком прийняла Партія Регіонів у коаліції з Ющенком, тому ще це додаткові витрати з бюджету у розмірі 100 мільярдів гривень, а таких грошей немає. І тут ми побачимо, що обіцянки – одне, а виконати їх неможливо.

Україні потрібні структурні реформи, щоб не залежати від зовнішньої кон’юнктури ринку, а ми залежимо від експорту металу, промисловості і сільського господарства. Якщо будуть проведені реформи, ця залежність значною мірою буде усунена. Для цього потрібна консолідація політичних еліт, тому що потрібні непопулярні реформи. А поки що всі політики схильні до кроків популізму.

Про донецьку загрозу львівському бізнесу і надії на опозицію

Попри ідеологічне несприйняття Януковича як Президента, на Львівщині також є несприйняття і побоювання Януковича як представника серйозних бізнес-кланів. Ми боїмося, що можуть бути застосовані ті ж репресивні методи до власників бізнесу, які застосовувались до помаранчевої революції. Ми дуже хвилюємось через методи, які застосовуються досі до бізнесменів у Донецькій області – залякування, тотальне підпорядкування, інститут „смотрящіх”... Але я сподіваюсь, що Україна за п’ять років змінилася і здатна протистояти таким методам управління державою, бізнесом, методам відбирання бізнесу. Ми можемо як опозиція забезпечити захист бізнесменам і усім тим, хто не сприймає Януковича як Президента.

Я думаю, що буде потужна опозиція у Верховній Раді, я переконаний, що на місцевих виборах демократичні сили отримають перемогу не тільки у західних областях, але й у Центральній Україні. Терпіти нам у випадку перемоги Януковича не дуже довго, наступні парламентські вибори у 2012 році – це буде тотальна перемога демократичних сил і ми будемо мати демократичного прем’єра, який серйозно опонуватиме антиукраїнській політиці Президента.

 Я сподіваюся, що все ж таки масштабних репресій не буде, але те, що може відбутися перерозподіл сфер впливу, політичні репресії, економічні, виключати не треба, до цього треба готуватися. Якщо Янукович стане Президентом, то вся влада буде зосереджена в його руках – генпрокурор, СБУ, більшість у ВРУ, Уряд, МВС, податкова – уся репресивна машина буде зосереджена в одних руках. Це може стати великою спокусою для Януковича, щоб розправитися зі своїми конкурентами, щоб „закатати їх в бетон”. Я сподіваюсь, що потужна опозиція у ВРУ не дозволить цього зробити, до того ж у нас потужне громадянське суспільство, можна розраховувати на захист ЄС, захист цивілізованих країн.

Я боюся, що ця спокуса, свято влади, запаморочення від влади зіграє злий жарт із Януковичем.