Степан Павлюк – голова постійної депутатської комісії житлової політики, член фракції ВО „Свобода” у Львівській міській раді.

Пане Степане, на останньому засіданні сесії міськради була прийнята ухвала про антикризові заходи, зокрема пункт 6 якої передбачає виділення земельних ділянок для програми „Доступне житло”. Розкажіть, будь ласка, про роботу вашої комісії у цьому напрямку.

Так, ми прийняли програму антикризових заходів. Я вніс пропозицію повністю змінити пункт 6, зокрема додати до нього будівництво соціального і кооперативного житла. Якщо програму остаточно затвердять у теперішній редакції, то, сподіваюсь, у цьому напрямку щось почне робитися.

Міська рада повинна безкоштовно виділяти земельні ділянки на певних договірних умовах людям, які мають бажання будувати нове житло. Це передбачено житловим кодексом України. Наголошую - земля повинна надаватися безкоштовно! У Львові на кооперативній черзі стоїть 16-17 тисяч людей, тобто тих, хто готовий будувати житло за власний кошт і близько тисячі пільговиків, які також стоять у черзі на комунальне житло. Їм треба позачергово надавати можливість для будівництва.

За останні 15 років жодного кооперативного будинку у Львові не звели, жодна земельна ділянка не була виділена містом для цього. Я пам’ятаю, раніше щороку будувалося 10-15 кооперативних будинків, а це як мінімум по 100 квартир у кожному. Залучалися кредитні кошти банків і ресурси людей. Відповідно, коли люди отримували кращі житлові умови, то звільняли попереднє помешкання. Хоч воно було гіршим, та це все одно житловий ресурс, якого нам сьогодні так бракує. Якщо міська рада прислухається до наших пропозицій і виділить декілька земельних ділянок під будівництво, то ми нарешті побачимо якийсь поступ.

Два тижні тому наша комісія подала звернення до голови облдержадміністрації, голови обласної ради - для здійснення контролю, до міського голови Андрія Садового, до його першого заступника, до департаменту житлового будівництва, щоб винести це питання на розгляд сесії. Наразі чекаємо відповіді. Якщо її не буде, то ми зберемо прес-конференцію і розкажемо громадськості, як наші керівники дбають про людей. Будемо це обговорювати на наступній сесії.

Це стосовно кооперативного будівництва. А що ви можете сказати про соціальне житло? Чому планується почати реалізацію цієї програми тільки наступного року?

Для втілення цієї програми ми почали робити певні кроки раніше – радилися з Києвом, з Хмельницьким – з містами, де щось робиться у цьому напрямку і є конкретний досвід роботи. Але таке важливе питання має вирішуватися на державному рівні. Закон прийнятий, але не розроблено положення. Ми не можемо придумувати, як це зробити, що вкладати в основу. Це не може бути ініціативою місцевого органу.

Я вважаю, що соціальне житло мають отримувати державні службовці, медики, вчителі, працівники органів безпеки, малозахищені прошарки населення. Але як визначити, хто є малозахищеним, а хто – ні? За якими критеріями це має визначатися – за середньою заробітною платою чи за якоюсь іншою ознакою? Цим питанням повинна займатися держава. Прийнятий закон мав би діяти ще з 1 січня 2008 року, є доручення Кабінетові міністрів України у місячний термін розробити відповідні положення. Але, на жаль, ця робота не зроблена досі.

І що таке доступне соціальне житло? Його можна збудувати з дешевих матеріалів, але жити в ньому буде неможливо. Слід зважати і на це.

Бюджетних коштів на нове будівництво не передбачено ніяких. Отже, треба шукати шляхи фінансування. Тому, єдиний вихід, який я бачу – це підняти кооперативне будівництво на певний рівень, за бажанням готових до цього людей.

Якщо забудовник буде знати, що він безкоштовно отримає ділянку під будівництво нового житла, то відповідно він зможе домовитися з виконавчими органами на вигідних для обох умовах. Наприклад, коли певна кількість житла продавалася б для покриття забудовником своїх видатків, а частина – передавалася б місту. Але такого у нас поки що не робиться.

Якою є фінансова сторона такого проекту?

Звичайно, міський бюджет не має жодних прибутків від виділених під кооперативне будівництво земельних ділянок. Але створюються робочі місця, сплачуються податки і люди забезпечуються житлом. Головне – результат!

До того ж, реалізація цієї програми не потребує залучення великих коштів. Треба тільки розробити документацію на виділення земельних ділянок і закласти певні суми на фінансування підведення до кварталу забудови центральних комунікацій. Плани ще будемо обговорювати. Побачимо, що ми можемо зробити.

Комісія, яку ви очолюєте, також контролює роботу житлово-комунальних господарств. Як ви можете оцінити їх діяльність і перспективність у майбутньому?

Будинки, які знаходяться на балансі ЖЕКів, не обслуговуються повною мірою. ЖЕКи є неефективними. Сподіватися, що вони виправляться і почнуть врешті-решт щось робити – марна справа. Підготовку до зими вони практично не здійснюють. Ніби зараз почали прибирати прибудинкові території, але вивезти сміття - це одне, а ямкові міжвуличні ремонти не проводяться, будинки не ремонтуються. Дахи на старих будинках Львова в абсолютно критичному стані. Я переконаний, що на ЖЕКи не варто сподіватися.

Немає сенсу і реорганізовувати ЖЕКи – там нічого змінювати – матеріальна база відсутня, фахівців немає. Значить, треба або створювати приватні структури, або впроваджувати свої будівельні і комунальні господарства. Наразі тендери виграють нікому невідомі фірми і якість виконаних робіт незадовільна. А для чого виділяти кошти на ремонт будинків, якщо через рік вони повертаються до передремонтного стану? Треба проводити глобальні ремонти – починати з фундаменту. Ми часто виїжджаємо на місця і бачимо реалії. Із цього питання слід розробити окрему програму. Ми говоримо про це виконавчим органам, а вони проводять нові тендери - якість робіт лишається нульовою. Раніше існували ремонтно-будівельні управління і, я вважаю, що до цього досвіду треба повертатися.

Те, що цього року з мертвої точки зрушилося питання зі створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, можливо дасть позитивний результат, тут перспективи хороші. Сподіваюсь, в бюджеті на наступний рік на цей напрям буде передбачено більше коштів, ніж наразі. Цьогоріч сума становила близько 2,5 мільйонів гривень.

Проблема при створенні ОСББ полягає у відсутності ініціативних людей. ОСББ - неприбуткові підприємства, які мають власні рахунки, і, як юридична особа можуть самостійно укладати договори з усіма спеціалістами, які займаються обслуговуванням будинків – отже, платити за фактично виконані роботи. Люди, які вже пішли на створення ОСББ, оцінюють це явище виключно позитивно.

Але є й інша проблема. По-перше, створення ОСББ невигідне для ЖЕКів і з їх сторони є спротив. По-друге, ЖЕКи мають передавати будинки у належному технічному стані, а вони не в змозі це зробити.

Міська рада намагається сприяти процесу створення ОСББ – проводиться роз’яснювальна робота з людьми, надається допомога у підготовці необхідної документації. Там, де є ініціативні люди, справа просувається.

Отже, неефективна робота ЖЕКів, спонукає все більше людей звертатися до вашої комісії із заявами і скаргами. Які проблеми наразі є найбільш актуальними?

В основному звернення стосуються покращення житлових умов. Зараз масово ремонтуються дахи будинків, панельні стики. Частково були проблеми із системою опалення, але їх небагато.

Я також є членом громадської житлової комісії. Ми розглядаємо заяви і беремо під контроль найтяжчі випадки. Виїжджаємо на місця і бачимо повну картину. Часто буває так, що люди навіть не знають, що їх будинок знаходиться в аварійному стані. Ми даємо доручення на проведення комплексного обстеження, виносимо питання на міжвідомчу комісію і на засіданні виконкому будинок вносять у перелік аварійних. У Львові є близько 150 будинків, з яких людей треба відселяти вже сьогодні. Вони перебувають в такому стані, що навіть не варто починати їх ремонт.

Раніше місто мало так зване маневрене житло – вільні квартири, куди відселяли людей з аварійних будинків на час ремонту. Сьогодні є певна кількість таких квартир, але їх замало. Оскільки немає нового будівництва житла, відповідно немає і квартирного резерву. Іноді цей резерв поповнюється, коли якийсь будинок виводиться із аварійного стану. Але, навіть якби резерв був достатнім – немає коштів на ремонт аварійних помешкань. У нас, на жаль, людей відселяють тільки тоді, коли будинок починає валитися. Але це ж не робота! До справи треба підходити комплексно. Наприклад, на вулиці Шевській ремонтують будинок, а впритул до нього знаходиться інший – аварійний. І який у цьому випадку ефект від ремонту, якщо дві споруди пов’язані між собою?

Планувати можна багато, але не вистачає спеціалістів. Наприклад, у нас на все місто лише декілька сажотрусів – це люди, які розбираються у своїй справі і працюють з ентузіазмом. Покрівельник - теж не проста робота і не розповсюджена спеціальність. А у Львові треба ремонтувати 150 гектарів дахів!

У Європі розумно підходять до вирішення таких питань. Наприклад, місто Відень має свого архітектора, який займається виключно дахами. Якщо ми погоджуємо будинок в цілому, то він дивиться на це зовсім інакше – більш професійно. А ми думаємо тільки як і де підлатати. То про що тут можна говорити?

Наразі проводиться багато поточних ремонтів, але в той же час все надто швидко руйнується. Тому ці ремонти - мізерна крапля. Я вважаю, що з цього питання також слід розробити конкретну цільову програму. Для початку треба мати як мінімум 3-4 резервні будинки для відселення людей з аварійних помешкань.

Проблема полягає ще й в тому, що багато людей не хочуть відселятися. Вони живуть в центральній частині міста і не хочуть переїжджати на Сихів. Але де в центрі міста знайти квартири? Конкретного рецепта вирішення цієї проблеми я не бачу.

Щодо центральної частини міста. Як складається ситуація з приватизацією у будинках, які належать до культурної спадщини?

Міська рада прийняли ухвалу, якою відмінили ухвалу 2004 року, де був перелік всіх пам’яток архітектурної спадщини місцевого значення. Тепер ми керуємось лише Законом України, який був підписаний Президентом у вересні. У цьому законі зазначено близько 150 пам’яток архітектури, в яких не можна проводити приватизацію. В інших будівлях можна приватизовувати як квартири, так і нежитлові приміщення.